Справа № 560/4374/25
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
05 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 30 вересня 2024 року № 0238010705 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 133 998,00 грн.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки, на його переконання, податковий орган не мав правових підстав для призначення та проведення фактичної перевірки. Позивач стверджує, що на момент її призначення контролюючий орган не володів жодною інформацією про можливі порушення податкового законодавства з його боку. Також позивач зазначає, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Порядку № 496, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області у період з 05.08.2024 по 15.08.2024 на виконання наказу від 05.08.2024 №2768-П «Про проведення фактичної перевірки ГО» та направлень на перевірку від 05.08.2024 № 4269/03-20-07-05 та 05.08.2024 № 4271/03-20-07-05 проведено фактичну перевірку магазину (Торгова точка) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 .
За результатами фактичної перевірки складено акт від 14.08.2024 №22208/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , у якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 на об'єкті торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено реалізацію товарів (мобільні телефони та годинник) на суму 133 998,0 грн, які не обліковані у встановленому законом порядку, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме, позивачем не було надано первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходилися у місці продажу на загальну суму 133 998,0 грн.
На підставі акту фактичної перевірки від 14.08.2024 №22208/03-20-07-05/ НОМЕР_1 винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2024 № 0238010705 щодо ФОП ОСОБА_1 про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 133 998,00 грн.
Позивач подав скаргу на вказане ППР, однак Державною податковою службою України прийнято рішення № 4744/6/99-00-06-03-01-06 від 19.02.2025, яким ППР скаргу залишено без розгляду.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п.п. 80.2.1-80.2.7 цього Кодексу.
Як передбачено у Додатку 2 до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (підпункт 1.3.1 пункту 1.3 розділу І), затверджених наказом ДФС 31.07.2014 № 22, у наказі про проведення будь-якої перевірки, у тому числі, й фактичної, обов'язково має зазначатися "найменування / ПІБ платника податку, код за ЄДРПОУ/ реєстраційний номер облікової картки платника податків-фізичної особи або серія (за наявності) та номер паспорта, його місцезнаходження або реквізити та адреса об'єкта, перевірка якого проводиться.
Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка - абз. 1 п. 86.1 ПК України.
Відповідно до вимог абз. 1 п. 86.8 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Отже, указані вище правила проведення податкових перевірок, визначають певний алгоритм - спочатку управлінське рішення (наказ) відносно платника податку, у якого має бути проведена перевірка, подальше повідомлення останнього про її проведення та прийняття рішення за результатами.
За матеріалами справи проведення фактичної перевірки було призначено згідно наказу від 05.08.2024 №2768-П у неіснуючого суб'єкта господарювання магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (відсутні відповідні відомості у Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відносно позивача.
Таким чином, у цій справі щодо господарської діяльності позивача управлінського рішення про проведення фактичної перевірки не приймалося, а та, яка покладена у основу прийняття оскаржуваних рішень відповідача, проведена з повідомлення іншої сторони.
Колегія суддів у відповідності до вимог ст. 74 КАС України не може прийняти як допустимий доказ результати проведеної фактичної перевірки, так як вони здобуті з порушенням порядку, встановленого законом.
Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 2679,96 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій областівід 30 вересня 2024 року № 0238010705 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2679,96 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.