Справа № 240/12978/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
06 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління пенсійного України фонду в Донецькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління пенсійного України фонду в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
в травні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління пенсійного України фонду в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного України фонду в Донецькій області про відмову у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.
Також, позивач просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії і перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років з 04.04.2025.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.04.2025 року №064450000977 про відмову ОСОБА_1 у переході (призначенні) з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити (перевести) з 04.04.2025 року ОСОБА_1 на пільгову пенсію за віком відповідно до вимог пункту "в" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Встановлено, що судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з 01.04.2019 перебуває на обліку в територіальному органу Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.
Відповідно до паспорта громадянина України позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на 04.04.2025 на час звернення про перехід на пенсію за вислугу років був особою, якій виповнилося 55 років.
Загальний страховий стаж позивача становить 33 роки 4 місяці 22 дні, в тому числі стаж роботи на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років - 13 років 6 місяців 25 днів.
Позивача заявою від 04.04.2025 звернувся до відповідача щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" після досягнення 55-річного віку.
Вказане звернення позивача за принципом екстериторіальності було передано на розгляд Головного управління пенсійного України фонду в Донецькій області і за результатами розгляду такого звернення Головне управління пенсійного України фонду в Донецькій області прийняло рішення №064450000977 від 11.04.2025 про відмову у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років..
У рішенні від 11.04.2025 Головне управління пенсійного України фонду в Донецькій області зазначило, що у позивача загальний страховий стаж становить 33 роки 4 місяці 22 дні, в тому числі стаж роботи на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років - 13 років 6 місяців 25 днів. Тобто, відповідачами визнається наявність у позивача права на перехід на пенсію з вислугу років відповідно до пункті "в" статті 55 Закону №1788-XI.
Разом з тим, розмір пенсії позивача становить 3323,00 грн., а після перерахунку буде становити лише 2865,65 грн., а тому такий перехід визнано "недоцільним".
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ні правові норми Закону №1058-IV ні правові норми Закону №1788-XI не передбачають "недоцільність" як самостійну підставу для відмови у призначенні пенсії з вислугу років чи для переведення на пенсію за вислугу років та не наділяють територіальні органи Пенсійного фонду України повноваженнями на відмову призначенні пенсії з вислугу років чи на переведення на пенсію за вислугу років "за недоцільністю".
Наявність у позивача загального страхового та пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності відповідно до пункту "в" статті 55 Закону № 1788-XI, відповідачами не заперечується і відповідно до вимог ч.1 ст.78 КАС України перед судом не доказувалися.
Відповідно до вимог ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Зазначене свідчить, що на день звернення (04.04.2025) позивача до територіального відділення Управління Пенсійного фонду України із заявою про переведення за пенсії по інвалідності на пенсію за віком у відповідності до вимог пункту "в" статті 55 Закону № 1788-XI позивач мав право на призначення такої пенсії на пільгових умовах при досягненні 50 річного віку, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.04.2025 №064450000977 про відмову у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.
Порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити (перевести) з 04.04.2025 ОСОБА_1 на пільгову пенсію за віком відповідно до вимог пункту "в" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Як передбачено ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
В свою чергу, ст.2 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону № 1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з ст.7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до п."в" ст.55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, окрім інших, робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, та встановив суд першої інстанції, позивач з 01.04.2019 перебуває на обліку в територіальному органу Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.
04.04.2025 позивач звернувся до відповідача щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" після досягнення 55-річного віку.
У оскаржуваному рішенні від 11.04.2025 Головне управління пенсійного України фонду в Донецькій області зазначило, що у позивача загальний страховий стаж становить 33 роки 4 місяці 22 дні, в тому числі стаж роботи на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років - 13 років 6 місяців 25 днів. Тобто, відповідачами визнається наявність у позивача права на перехід на пенсію з вислугу років відповідно до пункті "в" статті 55 Закону №1788-XI.
Разом з тим, розмір пенсії позивача становить 3323,00 грн., а після перерахунку буде становити лише 2865,65 грн., а тому такий перехід визнано "недоцільним".
Тобто, як вірно зауважив суд першої інстанції відповідач встановив, що позивач має право на переведення на пенсію за вислугу років відповідно до пункті "в" статті 55 Закону №1788-XI, однак таке переведення є "недоцільним" з майнової точки зору (суми пенсійних виплат).
З цього приводу колегія суддів зазначає, що вказані доводи відповідача (викладені в оскарженому рішенні щодо недоцільності переведення позивача на інший вид пенсії) є безпідставними, оскільки це є безумовне право позивача щодо вибору однієї із пенсій, на які він має право.
Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції в цій частині, ні правові норми Закону №1058-IV ні правові норми Закону №1788-XI не передбачають "недоцільність" як самостійну підставу для відмови у призначенні пенсії з вислугу років чи для переведення на пенсію за вислугу років та не наділяють територіальні органи Пенсійного фонду України повноваженнями на відмову призначенні пенсії з вислугу років чи на переведення на пенсію за вислугу років "за недоцільністю".
Отже, позивач має право на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у відповідності до вимог пункту "в" статті 55 Закону № 1788-XI, оскільки навіть відповідачі визнають право позивача на призначення такої пенсії на пільгових умовах при досягненні 55 річного віку.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо задоволенні адміністративного позову.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління пенсійного України фонду в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.