06 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 946/536/25
Суддя-доповідач П'ятого апеляційного адміністративного суду Димерлій О.О., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2025 у справі №946/536/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1/458 від 21.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2025 у справі №946/536/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову №1/458 від 21.01.2025 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.
Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції відповідачем безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу.
До апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_2 додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення окружного адміністративного суду скаржник вказує про введення в Україні воєнного стану, оголошення повітряних тривог, відключення електропостачання та значне навантаження в роботі на працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надаючи оцінку таким доводам суб'єкта владних повноважень щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення окружного адміністративного суду у системному зв'язку із положеннями чинного законодавства України, слід зазначити таке.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України, відповідно до частини 4 якої апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
При цьому, за приписами ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Між тим, необхідно зауважити, що строки подання апеляційних скарг у даній категорії справ визначено статтею 286 КАС України, норми якої є спеціальними по відношенню до норм статті 295 КАС України.
Тобто, строк подання апеляційної скарги в даному випадку становить десять днів з дня його проголошення.
Натомість, скаржник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Як установлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване рішення Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області у справі №946/536/25 прийнято у відкритому судовому засіданні 05.03.2025.
Як зазначає відповідач, такий судовий акт ним отримано 12.03.2025.
Натомість, дану апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 до П'ятого апеляційного адміністративного суду по пошті скеровано лише 31.01.2025, тобто поза межами визначеного приписами чинного процесуального законодавства строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення міськрайонного суду відповідач зазначає, що в нього не було можливості вчасно звернутись із апеляційною скаргою через введення в Україні воєнного стану, оголошення повітряних тривог, відключення електропостачання та значне навантаження в роботі на працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Натомість, означене не свідчить про наявність поважних причин, з якими законодавець пов'язує можливість поновлення процесуального строку.
Після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та їх обчислення законодавцем до КАС України не вносилось.
Зазначеним Указом в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24.02.2022, який був неодноразово продовжений і триває дотепер.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Слід погодитись, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування суб'єктів владних повноважень. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Беззаперечно обставини введенням в Україні воєнного стану і залучення особового складу військової частини до дій по захисту Вітчизни могли утруднити дотримання строку на касаційне оскарження, втім зазначені доводи скаржника не підтверджені жодними доказами (як-от, наприклад, накази командування про залучення особового складу тощо).
Введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною та підтверджений відповідними доказами.
Лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для надання одній із сторін справи певних преференцій. У такому випадку, суб'єкт владних повноважень має обґрунтувати, з наданням належних та допустимих доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу та перешкоджає скаржнику своєчасно скористатись своїм правом на апеляційне оскарження судового акту. Однак, таких доказів скаржником до апеляційного суду не подано.
Стосовно оголошення повітряних тривог та відключення електропостачання слід вказати, що такі обставини не були постійними та занадто тривалими, а тому не вплинули на таке довготривале порушення процесуального строку.
Не є юридично спроможним також довід скаржника відносно значного навантаження в роботі на працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки жодних доказів на підтвердження означеного відповідачем до матеріалів апеляційної скарги не додано.
До того ж, слід вказати, що неналежна організація роботи в ІНФОРМАЦІЯ_2 не впливає на можливість застосування такого процесуального інституту як «поновлення строку на апеляційне оскарження» та надання відповідачу певних преференцій.
Наведені скаржником доводи не виправдовують безпідставність пропуску суб'єктом владних повноважень процесуального строку, встановленого законом, для реалізації права на апеляційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2025 у справі №946/536/25, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Натомість, відповідач на наявність таких обставин не вказує.
Досліджуване клопотання скаржника обґрунтовано лише загальновідомими обставинами без конкретизації (з наданням підтверджуючих доказів та матеріалів), що саме перешкоджало суб'єкту владних повноважень своєчасно подати до суду апеляційної інстанції дану апеляційну скаргу.
Отже, за наслідком дослідження доводів ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції установлено, що вони є необґрунтованими, оскільки відповідачем не зазначено та до апеляційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку для подання до апеляційного суду даної скарги.
Також, у порушення вимог п.1 ч.5 ст.296 КАС України, відповідачем до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Визначаючи суму судового збору, яку відповідач має сплати за подання даної апеляційної скарги, суддя-доповідач виходить із такого.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, відповідно до частин 1 та 2 статті 4 якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
18.03.2020 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №543/775/17, у якій відступлено від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 13.12.2016, згідно із якою за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом України “Про судовий збір», сплаті не підлягає.
Зокрема, відступаючи від вказаної правової позиції Верховного Суду України, Великою Палатою Верховного Суду вказано на те, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, суд касаційної інстанції виходив з положень ч.5 ст.4 Закону України “Про судовий збір», яка передбачає, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 3028грн.
Отже, за звернення до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір в загальному розмірі 605грн. 60коп.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з урахуванням наведеного, за подання до суду даної апеляційної скарги на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2025 у справі №946/536/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен сплатити судовий збір в сумі 908грн. 40коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
Оскільки особою, яка оскаржує судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, подана апеляційна скарга, на підставі ст. 298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
Частиною 3 статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням скаржнику строку для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних підстав для поновлення такого строку, а також доказів сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.169, 286, 292, 293, 296, 298 КАС України, суддя-доповідач
Визнати неповажними вказані ІНФОРМАЦІЯ_2 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2025 у справі №946/536/25.
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2025 у справі №946/536/25 - відмовити.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2025 у справі №946/536/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.03.2025 у справі №946/536/25 із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами, а також доказів сплати судового збору у розмірі 908грн. 40коп.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду має бути внесено на рахунок №UA678999980313101206081015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач - ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526 , банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку (МФО) 899998.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не виконання вимог зазначеної ухвали щодо подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із наведенням інших обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами, апеляційним судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не усунення недоліків в частині подання доказів сплати судового збору апеляційну скаргу, відповідно до ст.169 КАС України, буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій