П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26213/25
Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
повний текст судового рішення
складено 06.10.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФ), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОТЦК) та просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення ГУПФ №82 від 3 березня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати уповноважених осіб ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника - загиблого сина ОСОБА_2 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 відповідно до свідоцтво про народження.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 01.03.2024 року помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно сповіщення Ізмаїльського РТЦК від 01.03.2024 року позивачці доведено про те, що її син стрілець-помічник гранатометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти в/ч НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вірний Військовій присязі, близько 03:05 год. ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час мінометного обстрілу на ПВ “Панда» поблизу н.п. Первомайське, Покровського району, Донецької області.
22 листопада 2024 року ОТЦК направлено подання про призначення пенсії, з додатком, у кількості 12 документів, які засвідчені 22 листопада 2024 року, а саме: заява про призначення пенсії; копія витягу із наказу; копія свідоцтва про смерть; копія витягу з протоколу; грошовий атестат; довідки про додаткові види грошового забезпечення; копія паспорта та картки платника податків; банківські реквізити; копія свідоцтва про народження; копія свідоцтва про одруження; копія свідоцтва про розірвання шлюбу; довідка з Управління соціальний захисту населення.
ГУПФ листом №1500-0310-5/188568 від 09.12.2024 року повернуло ОТЦК на доопрацювання грошовий атестат ВЧ НОМЕР_3 від 15.08.2024 №1354 ОСОБА_2 у зв'язку з невірно вказаним військовим званням солдат - відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 по стройовій частині №216 від 01.08.2024 старший солдат, та розбіжностями ідентифікаційного номера в вищезазначених документах, з проханням вжити відповідні заходи щодо витребування та подання до Головного управління належним чином оформлені документи.
03 березня 2025 року ГУПФ прийняло рішення №82 про відмову в призначенні пенсії з підстав ненадання документів ІНФОРМАЦІЯ_7 до закінчення тримісячного терміну з дня отримання документів для призначення пенсії та зазначило що у ГУПФ відсутні правові підстави для призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 43 Закону та пунктів 2 і 3 розділу II Порядку у зв'язку з відсутністю необхідних документів.
Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії ГУПФ щодо направлення листом від 09.12.2024 року вих. №1500-0310-5/188568 на доопрацювання грошового атестату ВЧ НОМЕР_3 від 15.08.2024 №1354 ОСОБА_2 у зв'язку з невірно вказаним військовим званням солдат та розбіжностями ідентифікаційного номера мають виключно формальний характер та не спростовують факту проходження військової служби чи загибелі військовослужбовця.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262) визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. Перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (частина друга статті 63 Закону № 2262).
Перерахунок пенсій здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських (частина третя статті 63 Закону №2262).
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом.
Відповідно до ст.29 Закону №2262-ХII пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно до ст.30, 31 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням ї проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2262-XII, днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання до органу Пенсійного фонду заяви з усіма необхідними документами.
Частина друга статті 48 цього Закону містить пряму вимогу: якщо до заяви додано не всі потрібні документи, орган, що призначає пенсію, зобов'язаний роз'яснити заявникові, які саме документи треба надати додатково. Наведена норма покликана запобігти ситуаціям, коли громадянин втрачає право на належні виплати через формальні недоліки в документальному забезпеченні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулась до ГУПФ із заявою від 18 вересня 2024 року про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Надалі, поданням про призначення пенсії від 22.11.2024 року ОТЦК представлено позивачку до призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та надано документи, серед яких наявна копія витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) №216 від 01.08.2024 року; копія витягу з наказу командира НОМЕР_4 окремої мотопіхотної бригади (по особовому складу) №48-РС від 13.04.2024 року, в якому зазначено “солдату ОСОБА_3 присвоїти чергове військове звання посмертно “старший солдат».
Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, ОТЦК надано пакет документів, який є достатнім для вирішення питання щодо призначення пенсії позивачці у зв'язку з втратою годувальника та зазначені з точки зору відповідача розбіжності в окремих військово-службових документах, у тому числі щодо ідентифікаційного номера, обумовлені хронологією їх видання та відповідними подіями.
Колегія суддів наголошує, що дії ГУПФ щодо направлення листом від 09.12.2024 року вих. №1500-0310-5/188568 на доопрацювання грошового атестату ВЧ НОМЕР_3 від 15.08.2024 №1354 ОСОБА_2 у зв'язку з невірно вказаним військовим званням солдат та розбіжностями ідентифікаційного номера мають виключно формальний характер та не спростовують факту проходження військової служби чи загибелі військовослужбовця.
Так, згідно з пунктом 16 Порядку №3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Колегія суддів зазначає, що призначення пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з встановленням особи, що звернулася за призначенням пенсії, та наявність визначеного переліку документів.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що у разі звернення заявника із заявою про призначення пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. При цьому, рішення про відмову в призначенні пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №723/2676/14-а.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо протиправності рішення ГУПФ від 03.03.2025 року №82 та наявності підстав для зобов'язання ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк