П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41566/25
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Дата і місце ухвалення: 17.12.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІТА-АВТОТРАНС» до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування повідомлень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
16.12.2025р. товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІТА-АВТОТРАНС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку п.1 ч.1 ст.153 КАС України (до подання позовної заяви), про забезпечення позову до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування повідомлень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просило суд:
заборонити Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів №132 від 09.05.2024р. та №133 від 09.05.2024р., включаючи видання наказів (розпоряджень, чи інших документів) про розірвання, зняття транспортних засобів заявника з маршрутів №№6Е, 16Е, 288, 149, призначення тимчасових перевізників або інші заходи, що перешкоджають виконанню заявником зобов'язань за Договорами, до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування дострокового припинення дії договорів.
Вимоги поданої заяви товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІТА-АВТОТРАНС» обґрунтовувало тим, що воно є автомобільним перевізником, переможцем конкурсу на право обслуговування маршрутів загального користування. ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС», на підставі укладених з Департаментом транспорту Одеської міської ради, як організатором перевезень, договорів перевезення №132 та №133 від 09.05.2024р., здійснює перевезення пасажирів на чотирьох міських автобусних маршрутах загального користування: №6Е «Молода Гвардія (вул. Південна дорога) - 6 км. Овідіопольської дороги»; №16Е «вул. Владислава Бувалкіна - 6 км. Овідіопольської дороги»; №288 «Диткомбінат - Західне кладовище»; № 149 «вул. Євгена Чикаленка - пр-т Українських героїв». В листопаді 2025 року товариство отримало від Департаменту лист з наміром припинити з 01.12.2025р. дію договорів №132 та №133 від 09.05.2024р. Листом від 28.11.2025р. Департамент повідомив про зміну дати наміру припинення дії договорів на 29.12.2025р. Заявник стверджував, що дострокове припинення Договорів з 29.12.2025р. матиме катастрофічні наслідки для громадян, враховуючи, що понад 40% від пасажиропотоку даних маршрутів складають пільгові категорії (особи з інвалідністю, ветерани, пенсіонери, учні, студенти). Підприємством придбано спеціалізований транспортний засіб для безпечного перевезення людей з інвалідністю. Маршрути забезпечують транспортне сполучення ключових районів Одеси, включаючи спальні райони, промислові зони та об'єкти критичної інфраструктури (медичні заклади, залізничний вокзал, меморіали, парки). Умови воєнного стану роблять ці маршрути особливо важливими, оскільки громадський транспорт є елементом критичної інфраструктури. За наведених обставин, ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС» стверджувало про наявність підстав для забезпечення позову в порядку статті 152 КАС України, оскільки різке припинення роботи на чотирьох маршрутах залишить значну кількість населення без регулярного транспортного сполучення, товариство змушене буде звільнити працівників, простою великої кількості автобусів. За твердженнями заявника існує очевидна небезпека для його прав та інтересів, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року заяву ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС» задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову до його подання шляхом заборони Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів №132 від 09.05.2024р. та №133 від 09.05.2024р., укладених з ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС», до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування дострокового припинення дії договорів.
В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу від 17.12.2025р. та відмовити в задоволенні заяви ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС» про вжиття заходів забезпечення позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції не враховано відсутність очевидних ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень. В оскаржуваній ухвалі суд обмежився лише викладенням доводів ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС», залишивши поза увагою, що листи Департаменту №01-41/3711 від 27.11.2025р. та №01-41/3724 від 28.11.2025р. є службовими повідомленнями про намір реалізації договірних та публічно-правових повноважень і самі по собі не є індивідуальними актами, що породжують правові наслідки. При цьому, застосований судом захід забезпечення позову блокує реалізацію повноважень органу місцевого самоврядування щодо управління маршрутною мережею міського транспорту та фактично зберігає за ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС» статус перевізника незалежно від наявності чи відсутності порушень умов договорів.
Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував наслідки застосованих ним заходів забезпечення позову для публічного інтересу територіальної громади м.Одеси. Застосований захід забезпечення позову не відповідає принципу співмірності. Посилання заявника на можливі соціальні, економічні та репутаційні наслідки носять оціночний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами. До того ж, за твердженнями Департаменту, оскаржуваною ухвалою суд фактично вирішив спір по суті до розгляду позовних вимог.
ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Товариство зазначає, що листом від 23.12.2025р. №01-41/4080 Департамент підтвердив реальність свого наміру розірвати в односторонньому порядку договори №132 від 09.05.2024р. та №133 від 09.05.2024р. ще до вирішення судового спору. Твердження Департаменту про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 17.12.2025р. блокує управління маршрутною мережею не відповідають дійсності, оскільки наразі Департамент безперешкодно проводить перевірки, в тому числі 15.01.2016р. провів чергову перевірку ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС». Застосована судом міра забезпечення позову є мінімально необхідною та пропорційною, стосується виключно тимчасової заборони на розірвання в односторонньому порядку договорів. Наразі відсутня об'єктивна можливість швидко замінити у встановленому порядку перевізника без істотного погіршення транспортного обслуговування населення. Скасування заходів забезпечення позову матиме наслідком швидке розірвання договорів, укладених ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС», передачі маршрутів іншим перевізникам, що в подальшому унеможливить ефективне поновлення порушених прав заявника, у разі задоволення його позову, або потребуватиме для цього значних зусиль.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та сторонами у справі не заперечується, що на підставі укладених з Департаментом транспорту Одеської міської ради договорів перевезення №132 та №133 від 09.05.2024р. ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС» здійснює перевезення пасажирів на чотирьох міських автобусних маршрутах загального користування: №6Е «Молода Гвардія (вул. Південна дорога) - 6 км. Овідіопольської дороги»; №16Е «вул. Владислава Бувалкіна - 6 км. Овідіопольської дороги»; №288 «Диткомбінат - Західне кладовище»; № 149 «вул. Євгена Чикаленка - пр-т Українських героїв».
Відповідні договори укладено на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. №1081.
25-27 листопада 2025 року комісією Департаменту проведено позапланові перевірки технічного та санітарного стану автобусів ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС», якими останній надає послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування. За наслідками перевірок складено акти із виявленими зауваженнями.
Листами №01-41/3711 від 27.11.2025р. та №01-41/3724 від 28.11.2025р. Департамент повідомив ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС» про розірвання договорів в односторонньому порядку до 01.12.2025р. та до 29.12.2025р. відповідно.
Листом від 16.12.2025р. ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС» повідомило Департамент про усунення усіх зауважень.
Одночасно (в той же день) товариство звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до його подання шляхом заборони Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів №132 від 09.05.2024р. та №133 від 09.05.2024р., включаючи видання наказів (розпоряджень, чи інших документів) про розірвання, зняття транспортних засобів заявника з маршрутів №№6Е, 16Е, 288, 149, призначення тимчасових перевізників або інші заходи, що перешкоджають виконанню заявником зобов'язань за Договорами, до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування дострокового припинення дії договорів.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву товариства, визнав обґрунтованими доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду. Суд зазначив, що припинення дії договорів на організацію автобусних перевезень в період воєнного стану створює реальну загрозу транспортного колапсу в окремих районах міста, ускладнює виконання заходів цивільного захисту населення, може призвести до порушення безпеки громадян, особливо соціально вразливих категорій (літніх осіб, осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб).
За висновками суду, в даному випадку дійсно існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до простою автобусів, звільнення працівників, значних фінансових втрат та унеможливить ефективне виконання рішення суду в майбутньому або потребуватиме докладання значних зусиль і витрат для відновлення порушених прав та інтересів заявника, що є самостійною та достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви відповідно до приписів ст. 150 КАС України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Також, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Колегія суддів наголошує, що заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.
Крім того, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
У зв'язку з цим, суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 КАС України.
Як вбачається із поданої до суду заяви та доданих до неї додатків, підставою для її подання є протиправні, за твердженням ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС», дії Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо штучного створення передумов для розірвання договорів про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування №132 від 09.05.2024р. та №133 від 09.05.2024р., які полягають у проведення перевірок роботи перевізника, складенні актів про результати таких перевірок з відображенням у них нібито встановлених порушень, що, в свою чергу, є юридичними підставами для розірвання договорів відповідачем в односторонньому порядку.
Згідно п.п.2 п.55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. №1081, організатор зобов'язаний забезпечити дострокове розірвання договору або анулювання дозволу з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі наявності фактів порушення ним умов договору або дозволу у частині незабезпечення регулярності перевезень з вини перевізника (менш як 90 відсотків за місяць), використання автобусів, що не відповідають зазначеним умовам за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками, відправлення автобусів з місць, що не передбачені розкладом руху. Розірвання договору або анулювання дозволу здійснюється не раніше ніж через 30 календарних днів після надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу) та встановлення повторного факту такого порушення (попередження не застосовується у разі настання транспортної події з вини водія автобуса з потерпілими та/або загиблими, яка спричинена діяльністю перевізника). У такому разі для роботи на автобусному маршруті загального користування призначається організатором конкурсу автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце (за наявності), на строк до закінчення строку дії договору або дозволу, який було розірвано (анульовано). У разі відсутності автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, призначається організатором конкурсу до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці.
Таким чином, наслідком невиконання перевізником вимог договору є його розірвання та, відповідно, призначення організатором перевезень нового перевізника у визначеному порядку.
Обставинам невиконання позивачем вимог договорів на перевезення буде надана оцінка судом у рішенні суду за наслідками розгляду даної справи. Разом з тим, до відповідної перевірки судом відповідачем, на виконання вимог п.55 Порядку №1081, буде призначено нового перевізника у зв'язку з прийняттям рішення про розірвання договору з позивачем.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття у спірних правовідносинах заходів забезпечення позову унеможливить ефективний судовий захист та поновлення порушених прав ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС», а також вплине на майнові права заявника.
Зокрема, у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів №132 від 09.05.2024р. та №133 від 09.05.2024р., укладених з ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, відповідач може в односторонньому порядку розірвати такі договори, внаслідок чого захист прав позивача у майбутньому стане фактично неможливим або потребуватиме значних зусиль, оскільки відновлення роботи на маршрутах після їх передачі іншим особам є надзвичайно складним процесом.
Крім того, колегія суддів враховує, що наслідком припинення Департаментом в односторонньому порядку договорів перевезення, укладених з ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС», є звільнення товариством працівників (водіїв, механіків, диспетчерів). Зазначена обставина також в подальшому утруднить відновлення первинного становища товариства у разі задоволення його позову, оскільки потребуватиме докладення значних зусиль та часу для пошуку нових працівників, налагодження процесу роботи, тощо.
До того ж, в умовах воєнного стану та утруднення роботи електротранспорту, через перебої з електропостачанням, безперервне надання послуг громадського транспорту з перевезення пасажирів має надзвичайно важливе значення.
Колегія суддів наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої заяви ТОВ «АЛІТА-АВТОТРАНС», не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки, як вже зазначалося, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності дій Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо виявлення наміру розірвати укладені з перевізником договори за наслідками проведених перевірок.
У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, передбачені п.2 ч.1 ст.151 КАС України, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.
У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що визначений оскаржуваною ухвалою суду від 17.12.2025р. спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог товариства.
Доводи апеляційної скарги Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду першої інстанції від 17.12.2025р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 05 лютого 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук