П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10185/25
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду заяви від 12.03.2025 та внесення актуальних даних про виключення позивача з військового обліку згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559;
- зобов'язати відповідача розглянути заяву від 12.03.2025 та внести актуальні дані про виключення позивача з військового обліку згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час додаткового (повторного) уточнення облікових даних через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста (застосунок від Міністерства оборони України «Резерв +» дізнався, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) міститься неактуальна інформація про його статус, зокрема, відсутній запис виключення з військового обліку.
Далі позивач пояснює, що за місцем реєстрації та останнім місцем перебування на військовому обліку, тобто на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 він направив відповідну заяву про внесення достовірної інформації щодо нього.
Однак, в порушення вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, відповідач не вчинив жодних дій, направлених на внесення актуальних відомостей до Реєстру про виключення його з військового обліку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 12.03.2025
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2025 та прийняти відповідне рішення.
В задоволенні іншої частині позовних вимог суд відмовив.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
В апеляційній сказі, ОСОБА_1 посилаючись на помилковість висновків суду першої інстанції та порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.
Мотивуючи свою позицію про помилковість висновків суду апелянт звертає увагу на те, що відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 на його звернення отримана ним простим листом лише 01.09.2025, незважаючи на те, що вона датується 25.03.2025. При цьому, апелянт зауважує, що вказана відповідь, в якості доказу, не була надана відповідачем на вимогу суду, якою відповідач був прямо зобов'язаний надати до суду певну інформацію, яка стосується предмета спору.
На думку апелянта вказане свідчить про те, що відповідачем не вчинені належні дії, направлені на надання своєчасної відповіді на його звернення, тобто, про порушення його прав не тільки в сфері Закону України «Про звернення громадян», а й на належний судовий захист.
Далі, посилаючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 13.06.2017 у справі №800/490/15, постанові Верховного Суду України від 19.04.2018 у справі № 9901/137/18, рішенні Верховного Суду України від 13.12.2018 у справі №800/434/17, апелянт зазначає про відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_3 дискреційних повноважень щодо внесення інформації до Реєстру.
Посилаючись на приписи Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 та Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, апелянт наголошує на тому, що саме районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію бази даних.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача внести актуальну інформацію до Реєстру не була надмірною, а встановлений алгоритм дій для територіальних центрів комплектування є обов'язковим, оскільки сприяє захисту прав військовозобов'язаних в контексті внесення актуальної інформації до Реєстру. В той же час, нормативне регулювання не передбачає інших варіантів дій територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, окрім гарантування прав військовозобов'язаних шляхом внесення дійсної інформації стосовно них у Реєстр.
Отже, на переконання апелянта, враховуючи, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, його порушене право слід відновити шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, прийняти конкретне рішення, зокрема, внести актуальні дані до Реєстру.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував на військовому обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з обліку. 31.01.2023 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 за статтею 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно копії довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 від 31.01.2023 №41/1518 солдат ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку протоколом №24 від 31.01.2023. В графі рішення, постанова ВЛК запис відсутній.
Під час додаткового (повторного) уточнення облікових даних через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста (застосунок від Міністерства оборони України «Резерв +» позивач дізнався, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів міститься неактуальна інформація про його статус.
12.03.2025 позивач за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виправлення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо нього, а саме: внести відомості до реєстру відносно нього про виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Однак, станом на час подання позовної заяви, відповідь на його заяву не отримав, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив бездіяльність з боку ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не надання відповіді на звернення позивача. За таких підстав, аналізом положень Закону України «Про звернення громадян» суд першої інстанції визнав бездіяльності відповідача щодо не надання відповіді на звернення протиправною.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважав що належним способом порушених прав ОСОБА_1 є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву останнього.
Водночас, виходячи з того, що звернення позивача центр комплектування не розглядав, суд вважав, що вимоги про внесення змін до реєстру не можуть бути задоволені та зауважив на тому, що такі дії відносяться до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Колегія суддів враховує, що рішення суду в частині задоволених вимог позивачем не оскаржується, а тому керуючись положеннями статті 308 КАС України, колегія суддів не надає оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести актуальні дані про виключення позивача з військового обліку згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до Реєстру колегія суддів керується наступним.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), частина 1 статті 1 якого передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Закон України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) встановлює правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць.
Відповідно до статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Стаття 9 Закону №1951-VIII передбачає, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Згідно статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пункт 20 Порядку № 1487 визначає, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, повинні відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Реєстрі, він вважається недійсним. Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Реєстрі, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ.
У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Таким чином, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що у Реєстрі має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що в даному випадку спірним питанням є правомірність дій відповідача щодо не внесення змін до реєстру, з огляду на подану позивачем заяву про неактуальність, на його думку, наявної в реєстрі інформації щодо нього. Позивач посилаючись на те, що на його звернення він не отримав жодної відповіді, звернувся до суду з даним позовом.
Варто зазначити, що суд першої інстанції ухвалою від 16.07.2025 витребував у ІНФОРМАЦІЯ_7 докази стосовно спірного питання, зокрема, засвідчену належним чином копію рішення ВЛК від 31.01.2023 щодо ОСОБА_1 та/або протокол ВЛК №24 від 31.01.2023; наявну медичну документацію, якою була встановлена непридатність ОСОБА_1 до проходження військової служби; відомості стосовно того, чи видавалась ОСОБА_1 . Довідка від 31.01.2023 вих.№41/1518 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, та тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 31.01.2023, якщо так, то надати відомості, яке прийнято рішення по заяві позивача від 12.03.2025 про внесення актуальних даних до реєстру призовників та надати копію відповіді.
Разом з цим, попри витребування таких доказів судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_8 не було надано жодної інформації ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.
Згідно матеріалів справи, відповідач станом на час розгляду справи в суді першої інстанції не надав відповідь на звернення позивача, у зв'язку з чим суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача протиправною.
Враховуючи те, що суд першої інстанції констатував протиправну бездіяльність з боку ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не надання відповіді на звернення позивача, аналізом положень Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання такої бездіяльності відповідача протиправною. Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважав що належним способом є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача. При цьому, суд зауважив на тому, що з огляду на обставини справи, вирішення питання щодо внесення змін до реєстру відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
В апеляційній скарзі, апелянт заперечуючи висновки суду першої інстанції про часткове задоволення його позовних вимог зазначає про їх помилковість та наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 подав клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка датована 25.03.2025 за вх№5376, проте, як стверджує апелянт, ця відповідь була отримана ним 01.09.2025.
Відповідно до положень частини 3 та 4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів вважає необхідним дослідити вказаний доказ, оскільки він стосується предмету спору, а також виходячи з того, що на вимогу суду першої інстанції відповідач цієї відповіді не надав.
З копії наданого листа ІНФОРМАЦІЯ_3 на звернення ОСОБА_1 від 12.03.2025 щодо внесення змін до інформації наявної в реєстрі вбачається, що перевіркою облікових даних ОСОБА_1 по-перше встановлена відсутність даних щодо паспорту громадянина України.
Також перевіркою встановлено, що згідно наданої копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 у розділі 13 «Відмітки про військовий облік» наявна відмітка «на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову під час мобілізації, але дата такого висновку не зазначена.
З цього приводу відповідач роз'яснив, що згідно абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній до 18.05.2024, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Також відповідач повідомив, що відповідно до поданих ОСОБА_1 документів, перевіркою встановлена відсутність картки обстеження та медичного огляду (додаток 13 до Положення), яка б свідчила про проходження ОСОБА_1 медичного обстеження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З огляду на зазначене, відповідач повідомив, що для здійснення дій щодо внесення актуальних відомостей до реєстру призовників та виключення з військового обліку необхідні відповідні документи про таке виключення та особиста присутність у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Оцінюючи встановлені апеляційним судом обставин та мотиви, наведені у цій відповіді, колегія суддів зазначає таке.
Як мовилося вище, згідно зі статтею 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Окрім цього, згідно приписів пунктів 3 та 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у реєстрі громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Тобто, наведеними положеннями чітко визначено, що виправленню недостовірних відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів передує звернення особи з відповідною заявою до органу ведення Реєстру.
В даному випадку позивачем дотримана вимога законодавства щодо звернення до відповідного центу комплектування, однак, з огляду на протиправну бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на таке звернення, позивач був позбавлений можливості надати додаткові документи, яких не вистачає для позитивного вирішення спірного питання.
При цьому, колегія суддів зауважує, що приписи пункту 4 Порядку №559 не передбачають обов'язкової особистої явки особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для вирішення питання щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і у разі визнання його непридатним до військової служби.
Оцінюючи аргументи апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції із посиланням на те, що повноваження відповідача щодо внесення змін до реєстру на підставі поданих документів не є дискреційними, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Варто зазначити, що колегія суддів погоджується із зауваженнями апелянта про те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Водночас, при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний контекст та обставини справи. Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення його прав.
В контексті встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів враховує, що з огляду на те, що під час дослідження ІНФОРМАЦІЯ_2 документів, поданих ОСОБА_1 була встановлена недостатність певних документів, зокрема, даних щодо паспорту громадянина України, відсутність картки обстеження та медичного огляду тощо, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зобов'язання відповідача внести зміни до наявної в реєстрі щодо позивача інформації.
На думку колегії суддів, позивач має можливість направити відповідачу необхідні документи, яких не вистачає для позитивного вирішення питання.
За встановлених обставин справи та наведених вище норм їх правового регулювання, колегія суддів приходить висновку, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
На думку колегії суддів будь-яких доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить.
За таких підстав, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Отже, слід констатувати, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, та підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко