05 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/8940/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року в адміністративній справі №160/8940/24 (головуючий суддя першої інстанції - Дєєв М.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправним рішення та картки відмови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.12.2023 року № UA500500/2023/000886/2;
визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001671 від 28.12.2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
27 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» та YIWU PENGSHUO TRADING CO., LTD (Китай) (Продавець), було укладено контракт на поставку продукції № 3420-YP/CN (надалі Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Додатках і Специфікаціях до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
На виконання умов Контракту, згідно з інвойсом від 18.10.2023 № YBA20231025 та Специфікацією № 215 від 18.10.2023 р. на умовах поставки FOB-Нінбо / FOB-NIngbo. (згідно з Incoterms® 2010) на адресу Покупця була поставлена наступна продукція:
- Товар № 1 Гребінець для тварин, арт. BZPT2208- 66, у кількості 9 360 шт. на загальну суму 6 739,20 доларів США (0,72 дол. за шт.);
- Товар № 2 Набір для чищення овочів та фруктів, арт. BZKN2111-10-13, у кількості 14 976 наборів на загальну суму 9 734,40 доларів США (0,65 дол. за один набір);
- Товар № 3 Набір наліпок, арт. BZST2301-6, у кількості 19 440 наборів на загальну суму 5 365,44 доларів США (0,276 дол. за один набір);
- Товар № 4 Набір креманок 3 шт., арт. BZHL200608-38, у кількості 9408 наборів на загальну суму 9 125,76 доларів США (0,97 дол. за набір);
- Товар № 5 Миска з антиковзаючою гумкою для домашніх тварин, арт. BZDC210406-16, у кількості 8 100 шт. на загальну суму 5 913,00 доларів США (0,73 дол. за шт.);
- Товар № 6 Іграшка для тварин, арт. BZPT230635, у кількості 15 600 шт. на загальну суму 6 458,40 доларів США (0,414 дол. за шт.);
- Товар № 7 Капці кімнатні універсальні, арт. BZSL2303-12, у кількості 8712 пар на загальну суму 14 461,92 доларів США (1,66 дол. за пару);
- Товар № 8 Машинка для стрижки волосся, електрична, арт. BZPB2212-5, у кількості 5 000 шт. на загальну суму 12 750,00 доларів США (2,55 дол. за шт.).
Зазначений товар розроблений та виготовлений у Китаї, виробник YIWU PENGSHUO TRADING CO.,LTD (надалі Товар).
Товар був поставлений у відповідності до умов Контракту. Загальна вартість поставленої партії Товару склала 70 548,12 доларів США.
З метою митного оформлення поставленого Позивачеві Товару, останній подав до Одеської митниці (Відповідач/митний орган) митну декларацію №UA500500/2023/046262 від 27.12.2023 р. разом із всіма документами, які згідно з ч. 2 ст. 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Зокрема, подані наступні документи, передбачені ст. 53 МК України:
1) Декларація митної вартості № UA500500/2023/046262 від 27.12.2023 (код документа 1401);
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності: - Контракт на поставку продукції від 27.12.2019 № 3420-YP/CN (код документа m4100); - Специфікація № 215 від 18.10.2023 р. (код документа 4103); - Декларацiя про походження товару № YBA20231025 від 18.10.2023 (код документа 0862); - Прайс-лист б/н від 04.10.2023р. надавався додатково разом з листом № 2812-1/2023 від 28.12.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення) та повторно разом з заявою № М-2024-1188 від 29.02.2024 року; - Комерційна пропозиція б/н від 09.10.2023 року надавалася додатково разом з листом № 2812-1/2023 від 28.12.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення) та повторно разом з заявою № М-2024-1188 від 29.02.2024 року; - Пакувальний лист б/н від 18.10.2023 (код документа 0271); - Митна декларація країни відправлення № 292120230000735426 від 18.10.2023 року надавалася додатково разом з листом № 2812-1/2023 від 28.12.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення) та повторно разом з заявою № М-2024-1188 від 29.02.2024 року;
3) Інвойс від 18.10.2023 № YBA20231025 (код документа 0380);
4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: - swift від 09.11.2023р. надавався додатково разом з листом № 2812-1/2023 від 28.12.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення) та повторно разом з заявою №М-2024-1188 від 29.02.2024 року;
5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: Виписка із бухгалтерської документації 63.2 станом на 21.02.2024 р. надавалася пізніше разом з заявою № М-2024-1188 від 29.02.2024 року;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: - Автотранспортна накладна б/н від 26.12.2023 (код документа 0730); - рахунки-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.12.2023 №СФ-35415 на суму 5500,83 грн., № СФ-35416 на суму 103689,46 грн., № СФ-35417 на суму 33930,50 грн. до договору №88189 від 09.04.2019 року (код документа 3004); - Договір №88189 від 09.04.2019 року транспортного експедирування надавався додатково разом з листом № 2812-1/2023 від 28.12.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення); - Договір автомобільних перевезень вантажів № 25072022 від 25.07.2022 року між ТОВ «Транс-Авіс» та ТОВ «ТГЛ Україна» надавався додатково разом з листом № 2812-1/2023 від 28.12.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення); - Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 74809/271308 від 26.10.2023 року надавалася додатково разом з листом № 2812-1/2023 від 28.12.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення); - Платіжні доручення, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення №92896 від 08.01.2024р. на суму 103689,46 грн., №92876 від 08.01.2024р. 33930.50 грн., №92867 від 08.01.2024р. на суму 5500,83 грн. надавалися додатково разом з заявою № М-2024-1188 від 29.02.2024 року; - Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0006186 на суму 103689,46 грн., ОУ-0006185 на суму 5500,83 грн., ОУ0006187 від 27.12.2023 на суму 33930,50 грн. від ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА" до Договору транспортного експедирування № 88189 від 09.04.2019 року. надавалися додатково разом з заявою № М-2024-1188 від 29.02.2024 року;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню: копія імпортної ліцензії не надавалася імпорт товару не підлягає ліцензуванню;
8) Документ, що підтверджує вартість страхування - заява на страхування окремого перевезення вантажу № 15439 від 03.11.2023 р. до Договору № 040г0д від 11.03.2020 р. добровільного страхування вантажів (код документа 3008).
Митна вартість товарів у поданій митній декларації № UA500500/2023/046262 від 27.12.2023 року розрахована позивачем згідно ст. 58 Митного кодексу України за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та у сукупності по товарам склала 70 548,12 доларів США.
Так, 27.12.2023 року відповідачем було надіслано позивачеві повідомлення (ідентифікатор повідомлення № 990cf27f-3db7-484c-9917-45bb5f8a59ac), в якому відповідач вимагав від позивача надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, а саме:
« 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 27.12.2019 № 3420-YP/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.
3) В доповненні до зовнішньоекономічного договору (специфікації) від 18.10.2023 №215 зазначено, що покупець здійснює 100% передоплата протягом 30 днів після отримання документів, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.
4) в СМR від 26.12.2023 б/н наявна печатка перевізника ТОВ «ТРАНС-АВІС», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА». З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову».
У відповідь на повідомлення № 990cf27f-3db7-484c-9917-45bb5f8a59ac позивачем 28.12.2023 року листом, вих. № 2812-1/2023 від 28.12.2023 р., було надано пояснення з питань викладених у повідомленні та копії наступних документів: - Swift б/н від 09.11.2023р.; - Прайс-лист виробника товару б/н від 04.10.2023р.; - Комерційна пропозиція б/н від 09.10.2023р.; - Митна декларація країни відправлення № 292120230000735426 від 18.10.2023 року; - Договір автомобільних перевезень вантажів № 25072022 від 25.07.2022 року; - Договір №88189 від 09.04.2019 року транспортного експедирування; - Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 74809/271308 від 26.10.2023 року.
28.12.2023 року Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000886/2 (далі Рішення), яким відмовлено в оформленні митної декларації та повідомлено про обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, а саме:
Відповідно до рішення відповідача від 28.12.2023 року позивачу надіслано картку відмови № UA500500/2023/001671 від 28.12.2023 року в прийнятті митної декларації № UA500500/2023/046262 від 27.12.2023.
Позивач не погоджується із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною 8 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Після процедури консультацій декларантом надано низку документів, але витребувана декларація країни відправлення надана без перекладу на українську мову, до митного органу також не надано документи, що підтверджують відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідач, обґрунтовуючи своє рішення вказує, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
Відповідачем в рішенні зазначено: « 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару».
Згідно з пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 передбачено, що у Графі 16 додаткового аркуша «А » до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14 (а)), тобто не включені продавцем до рахунку-фактури, виставленого покупцеві, але мали місце у зв'язку з увезенням оцінюваних товарів на митну територію України та були сплачені або підлягають сплаті покупцем. У Пункт "в" Графи 16 додаткового аркуша «А » до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Так, поставка Товару здійснювалася на підставі Контракту на поставку продукції від 27.12.2019 № 3420-YP/CN з YIWU PENGSHUO TRADING CO., LTD (Китай).
Відповідно до п. 2.3. Контракту ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Нінбо (у відповідності до «Інкотермс - 2010»), якщо інше не зазначено в специфікаціях, та включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Таким чином, умовами Контракту від 27.12.2019 № 3420-YP/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначені митної вартості Товару, у зв'язку з чим вищенаведені твердження Відповідача є необґрунтованими, оскільки ціна на товар включає в себе вартість пакування та маркування у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки, або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначені митної вартості Товару.
Відповідач мав можливість перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів на підставі поданих позивачем документів. Наведені доводи відповідача не є підставою для твердження про розбіжність у поданих позивачем документах, а відтак для сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості Товару.
Крім того, відповідачем в рішенні зазначено; « 2 ) У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 27.12.2019 № 3420-YP/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня».
З матеріалів справи вбачається, що разом з Листом № 2812-1/2023 від 28.12.2023 року (до винесення оскаржуваного рішення) було надано копію митної декларації країни відправлення №292120230000735426 від 18.10.2023 року, у зв'язку з чим розбіжність відсутня.
Також, відповідачем в рішенні зазначено: «В доповненні до зовнішньоекономічного договору (специфікації) від 18.10.2023 № 215 зазначено, що покупець здійснює 100% передоплата протягом 30 днів після отримання документів, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи».
Так, платіжний документ swift від 09.11.2023 року надавався додатково разом з листом №2812-1/2023 від 28.12.2023 року (до винесення оскаржуваного рішення), у зв'язку з чим розбіжність відсутня.
Відповідачем в рішенні зазначено: «в СМR від 26.12.2023 б/н наявна печатка перевізника ТОВ «ТРАНС-АВІС», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий ТОВ «Т Г Л УКРАЇНА».
Згідно п.2.1.1 договору №88189 від 09.04.2019р. між ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «ТГЛ Україна», п 2.1.1. в Експедитор зобов'язаний здійснити підбір перевізників та укласти з ними від свого імені договори на перевезення вантажів згідно Заявці.
Експедитор ТОВ «ТГЛ Україна» надав копію договору з перевізником ТОВ «ТРАНС-АВІС». Разом з Листом № 2812-1/2023 від 28.12.2023 року (до винесення оскаржуваного рішення) було надано Договір автомобільних перевезень вантажів №25072022 від 25.07.2022 року, у зв'язку з чим розбіжність відсутня.
Відповідачем в рішенні зазначено: «У свіфті наявне посилання на інвойс YBA20231017 та сума переказу не відповідає вартості товару за інвойсом YBA20231025».
З матеріалів справи вбачається, що в свіфті від 09.11.2023 року вказана сума оплати 111667, 44 доларів США, яка складається з оплати по двом інвойсам за контрактом № 3420-YP/CN від 27.12.2019: - Інвойс № YBA20231017 від 10.10.2023, - Інвойс № YBA20231025 від 18.10.2023.
Відповідно до банківської виписки, сума 111 667, 44 доларів США складається з двох платежів на користь YIWU PENGSHUO TRADING CO., LTD за контрактом № 3420-YP/CN від 27.12.2019, а саме: платежу на суму 70 548,12 дол. США та платежу на суму 41 119, 32 дол. США. Інвойс на суму 41 119, 32 дол. США наданий суду до відома у додатках до даної заяви. Загальна сума за двома інвойсами складає 111 667, 44 доларів США - ту суму, що вказана в свіфті, у зв'язку з чим розбіжність відсутня.
Крім того, відповідачем в рішенні зазначено: «У копії експортної декларації зазначено умови поставки FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів витратна транспортування товарів від продавця до покупця».
Відповідно до умов ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, надання копії митної декларації країни відправлення не є обов'язковим, але позивач надав відповідачу таку декларацію, яка в наявності у позивача.
Митна декларація країни відправлення оформлена продавцем в Китаї на китайській мові відповідно до законодавства Китаю. Але навіть якщо припустити, що в ній не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця - то орган митної служби України не має законних правових підстав вносити зміни до законодавства іншої країни по оформленню документів.
Що стосується зазначення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, то відповідно до п. 4.6. контракту на поставку продукції: «Усі ризики, пов'язані з втратою (загибеллю) або пошкодженням (псуванням) товару, переходять до Покупця з моменту поставки товару, який зазначається у відповідному терміні Правил «Інкотермс» 2010р. (п. 4.1. цього контракту)».
Відповідно до п.4.1. вказаного контракту: «Товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах FOB-Нінбо, КНР згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р. (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010р .)».
Відповідно до умов Специфікації № 215 від 18.10.2023 р., умови поставки товару - РСВ-Нінгбо / FOB-NINGBO.
Правила «Інкотермс» FOB (Free On Board / Вільно на борту) визначають, що товар поставляється продавцем на борт судна, яке вказує покупець у визначеному порту.
Отже, правилами «Інкотермс» зазначено місце переходу відповідальності за втрату або пошкодження товарів. Додатково зазначати його в експортній декларації необов'язково.
Таким чином, Відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої Позивачем митної вартості товару після отримання від позивача документів, що свідчить про протиправність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи вищевикладене, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 28.12.2023 року № UA500500/2023/000886/2 прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність.
У свою чергу, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001671 від 28.12.2023 року є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення.
Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року в адміністративній справі №160/8940/24 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року в адміністративній справі №160/8940/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Сафронова