04 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/1908/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року в адміністративній справі №280/1908/25 (головуючий суддя першої інстанції - Лазаренко М.С.) за позовом Приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач 17.03.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2025/000068/2 від 03.03.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА408020/2025/000200.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UА408000/2025/000068/2 від 03.03.2025 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернівецької митниці №UА408020/2025/000200 від 03.03.2025 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять розбіжності, у зв'язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, а відтак прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є правомірним.
Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - Приватне мале підприємство «Фірма «Демаркет Б-ХХ» (код ЄДРПОУ 13634054) є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в органах ДПС України, є платником податку на додану вартість (ІПН 136340508300), місцезнаходження: Україна, 69081, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул.8 Березня, буд.190; основним видом діяльності є оптова торгівля хімічними продуктами (код 46.75).
Відповідач - Чернівецька митниця є суб'єктом владних повноважень, яка в даних правовідносинах реалізує надані їй Митним кодексом України повноваження.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 07.12.2023 року між позивачем та компанією Likit Kimya San. ve Tic.A.S. (Туреччина) укладено контракт №07122023, відповідно до якого продавець продає, а покупець придбаває хімічну продукцію, якістю згідно з Технічним листом, який зазначений у додатках до договору. Умови доставки товару зазначаються у відповідних додатках до договору.
Відповідно до додатку №7 від 13.02.2025 року до контракту постачанню підлягає товар - Acetic Acid 80% solution - розчин оцтової кислоти 80% у кількості 24 МТ, ціною 430 доларів США за 1 МТ, на загальну суму 10320,00 доларів США. Умови постачання товару - FCA-Tekirdag, Туреччина, згідно правил Інкотермс в редакції 2020 року, умови платежу - 100% передплата. Строк поставки товару - готовність до відвантаження протягом 2 днів від дати отримання передплати. Допуск на вагу поставки +- 2%. Інші умови - відповідно до контракту.
На виконання умов контракту та відповідно до додатку №7 від 13.02.2025 року позивачем на підставі проформи - інвойсу №RЕХ25-029 від 13.02.2025 року відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №18 від 20.02.2025 року сплачено 10320,00 доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Чернівецької митниці 16.09.2024 року подано митну декларацію №25UA408020007371U0, відповідно до якої визначення митної вартості товару здійснено позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту).
До митного оформлення товарів разом з ЕМД надіслано копії документів, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: сертифікат якості від 21.02.2025 року, пакувальний лист від 21.02.2025 року, рахунок проформа №RЕХ25-029 від 13.02.2025 року, рахунок фактура (комерційний інвойс) е-Fatura №ІНR2025000000135 від 21.02.2025 року, рахунок фактура (комерційний інвойс) ІНR2025000000135 від 21.02.2025 року, автотранспортна накладна №40 від 25.02.2025 року, супровідний документ №25ТR590900000968L0 від 25.02.2025 року, сертифікат про походження товару від 25.02.2025 року, банківський документ, що стосується товару №18 від 20.02.2025 року, рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №184 від 25.02.2025 року, документ, що підтверджує вартість перевезення №1 від 25.02.2025 року, прайс-лист від 13.02.2025 року, зовнішньоекономічний договір №071223 від 07.12.2023 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору №7 від 13.02.2025 року, договір про надання послуг митного брокера, договір про перевезення 101122 від 10.11.2022 року, договір про перевезення 11012024 від 11.01.2024 року, комерційна пропозиція, паспорт безпеки, розрахунок вартості від 25.02.2025 року.
Митним органом за результатом аналізу наданих до митного оформлення документів на адресу декларанта направлено електронне повідомлення про необхідність надання відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - транспортні (перевізні) документи; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України надати (за наявності) додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
У відповідь на запит митного органу позивачем для підтвердження митної вартості товару додатково надано наступні документи: додаткову угоду №1 від 31.12.2024 року до контракту 07122023 від 07.12.2023 року, заявку до транспортного договору №11012024 від 11.01.2024 року №3 від 21.02.2025 року та висновок про вартісні характеристики товару, виданий ЗТПП №ОИ-2923 від 03.03.2025 року. При цьому, відповідача проінформовано, що позивачем наданий повний пакет документів та інші документи надаватися не будуть.
03.03.2025 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА408000/2025/000068/2, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих Товарів №1, №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митна вартість товарів визначена за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України. За основу для визначення митної вартості товару взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість: МД №UА206030/2025/000954 від 17.02.2024 року «оцтова кислота 99,5% - 24000 кг, синтетична, промислового призначення САS №64-19-7. Хімічні показники (властивості): - оцтова кислота 99,79%; - вміст води 0,19%; - мурашиної кислоти 0,02%; - альдегід 0,01%; - щільність 1,0512; - окислення двохромокалієм більше 120 тіп. у вигляді прозорої безбарвної рідини, з різьким запахом. Виробник: нема даних, торговельна марка: нема даних». Рівень митної вартості 0,6481 USD/кг. Поставка товару здійснюється в таких же обсягах, максимально наближений час, на однакових умовах поставки та з однаковою країною походження. Розрахунок: 0,6481 USD/кг * 24000 (вага нетто, кг) = 15554,41 USD. Висновок: подання нової митної декларації за ціною товару, зазначеною в Рішенні про коригування митної вартості.
Того ж дня, у відповідності до пункту 7 статті 55 Митного кодексу України позивачем подано та оформлено ЕМД №24UA408020007730U1 із застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 171420,78 грн.. Розрахунок різниці в митних платежах з митної вартості задекларованого товару, заявленої декларантом та скоригованої митницею (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив таке рішення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували задекларований товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною контракту, а недоліки на які посилається Митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган неправомірно прийняв рішення про коригування митної вартості.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року.
Згідно із частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першої та другої статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами першою і другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно із частиною шостою статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених стаття 64 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.01.2022 року у справі №1.380.2019.005307.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем при здійсненні митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Проте, контролюючий орган не погодився з визначенням митної вартості задекларованого позивачем товару за ціною контракту, у зв'язку з чим прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товару, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товару, апеляційний суд зазначає наступне.
Щодо чинності контракту №02122023 від 07.12.2023 року.
На зауваження митного органу стосовно строку дії контракту до 31.12.2024 року позивачем у додаткових поясненнях надано копію додаткової угоди до контракту №1 від 31.12.2024 року, яким строк дії контракту продовжено до 31.12.2025 року.
Крім того, умовами контракту також визначено його чинність до повного виконання сторонами всіх зобов'язань. Як вбачається з додатку №7 від 13.02.2025 року до контракту сторони станом на подання митної декларації не в повній мірі виконали умови договору, що свідчить про його дійсність.
За таких обставин, сумнів митного органу щодо чинності контракту №02122023 від 07.12.2023 року не доведений та не може впливати на визначення митної вартості.
Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.
Стосовно доводів відповідача про відсутність документально підтвердженої вартості транспортних послуг.
Частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України не визначено заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з частиною п'ятою статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Заявка не є обов'язковим документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, не містить числових значень та не доводить правильність та обгрунтованість визначення митної вартості, тому відповідач не може посилатися на неповноту відомостей заявки, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом в постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17. Судом зокрема вказано, що серед документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та відповідно не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, тому вимога про її надання є безпідставною.
Згідно пункту 4.3 контракту №07122023 від 07.12.2023 року всі витрати за Туреччиною покладаються на рахунок покупця, у Туреччині - на рахунок продавця.
Як встановлено судом першої інстанції, між ПМП «Демаркет Б-ХХ» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір транспортного експедитування від 11.01.2024 року №11012024.
Відповідно до транспортної заявки №3 від 21.02.2025 року ПМП «Демаркет Б-ХХ» передає ФОП ОСОБА_1 транспортне замовлення з перевезення вантажу (оцтова кислота 80%, вага нетто - 24 т) за маршрутом м.Ткірдаг, Туреччина - с.Запитів, Львівська обл., Україна. Вартість перевезення: 3000 дол.США (2100 дол.США закордоном (з них 180 дол.США експедиторська винагорода), 900 дол.США на території України).
Відповідно до рахунку-фактури №184 від 25.02.2025 року вартість транспортно-експедиційного обслуговування за межами митної території України (87573,15 гривень) та відомості щодо винагороди експедитора на території України (29191,55 гривень).
Згідно з даними міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 25.02.2025 року, на адресу ПМП «Демаркет Б-ХХ» здійснено перевезення товару: оцтова кислота 80%, вага нетто - 24000 кг.
Довідкою ФОП ОСОБА_1 від 25.02.2025 року підтверджено транспортні витрати у загальній сумі 125105,00 грн., в тому числі за маршрутом: м.Ткірдаг, Туреччина - Порубне - 87575,15 грн.; Порубне - с.Запитів, Львівька обл., Україна - 8340,30 грн.; винагорода експедитора в Україні - 29191,55 грн..
З матеріалів справи вбачається, що документи містять узгоджені між собою дані щодо кількості та ваги товару, визначення транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення, а також дані щодо постачальника та отримувача зазначеного товару.
Апеляційний суд зазначає, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. За таких обставин, довідка про транспортні витрати є належним та достатнім доказом у справі, підтверджує розмір транспортних витрат позивача, в тому числі вартості витрат з навантаження товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що в експортній декларації зазначено номер рахунку-фактури (E-Fatura) №5243160110886040746895 від 21.02.2025 року, і це саме той інвойс, який був наданий до митного оформлення відповідачу. Зазначений номер - це ідентифікаційний номер інвойсу, який було йому присвоєно на «Порталі експортних рахунків (інвойсів)» (https://efatura.gtb.gov.tr/), як електронному документу згідно з турецьким митним законодавством програмним забезпеченням для митного оформлення, що є аналогом української Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), яка об'єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю. Правила заповнення експортної митної декларації Туреччини регулюються турецьким законодавством, та позивач жодним чином на це впливати не може.
Отже, позивачем надано до митного оформлення всі необхідні та наявні в нього документи, що стосуються товару, в тому числі один єдиний інвойс.
Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано, доказів протилежного відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Отже, з аналізу норм Митного кодексу та правил і умов, визначених у Генеральній угоді з тарифів і торгівлі випливає, що обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду викладеній у постановах від 31.01.2018 року у справі № 813/7272/13-а, від 05.12.2019 року у справі №826/3102/16, від 06.02.2020 року у справі №826/24776/15, від 11.06.2020року у справі №826/4829/16.
Так, для підтвердження заявленої митної вартості за двома митними деклараціями, на підставі положень частини другої статті 53 Митного кодексу України відповідачу подані комплекти документів, достатні для підтвердження заявленої митної вартості, а твердження митного органу щодо непідтвердженої вартості транспортних послуг спростовано в ході судового розгляду.
Крім того, при застосуванні резервного методу згідно статті 64 Митного кодексу України контролюючий орган взяв за основу митну декларацію на ввезення оцтової кислоти 99,5%, в той час як позивачем поставлявся товар та оформлювалась митна декларація з ввезення оцтової кислоти 80%, що свідчить про суттєву відмінність властивостей імпортованих товарів, а відтак і штучне завищення митним органом вартості поставленого позивачу товару.
З урахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно зазначено, що під час митного оформлення позивач надав митному органу всі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, з чим погоджується колегія суддів.
Натомість, відповідачем не надано судам першої та апеляційної інстанцій будь-яких доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваному рішенні обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митному органу визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною - ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.
Крім того, зазначення відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містять розбіжності, не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 року у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 року у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 року у справі №809/1469/16.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.
Отже, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у апеляційній скарзі не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданими позивачем документальними доказами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якій зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року в адміністративній справі №280/1908/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року в адміністративній справі №280/1908/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя Т.І. Ясенова