06 лютого 2026 р. Справа № 440/15760/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Тернопільської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Канигіна Т.С.) від 21.10.2025 по справі № 440/15760/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002"
до Тернопільської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Позивач, ТОВ "Тандем-2002", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000181/1 від 28.06.2024;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2024/000280 від 28.06.2024
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки подані до митного оформлення основні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, не містили обґрунтованих розбіжностей та містили усі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, то у митниці були відсутні підстави для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів, як-то передбачено частиною третьою статті 53 Митного кодексу України. Поданими до митного оформлення документами повністю підтверджено правомірність задекларованої митної вартості товару. На переконання позивача, ТОВ "Тандем-2002" при здійсненні митного оформлення товару в повній відповідності було дотримано вимоги Митного кодексу України щодо визначення митної вартості товару та були подані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості, передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 440/15760/24 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000181/1 від 28.06.2024.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови Тернопільської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA403070/2024/000280 від 28.06.2024.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем - 2002" (вул. Кондратенка, 6 А, м. Полтава, Полтавська область, 36009, код ЄДРПОУ 32081777) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (надалі АСМО «Інспектор») було згенеровано форми митного контролю: « 000 Інформаційне повідомлення»; « 105-2 Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв»; «106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: «За участі суб'єкта ЗЕД (гр.8, 9 МД) наявні протоколи про порушення митних правил (№000290/UA401000/2023 від 22.03.2023, №000280/UA401000/2023 від 17.03.2023). Розглянути питання щодо посилення митного контролю з метою недопущення повторних порушень. За участі фізичної особи (гр. 54 МД) наявні протоколи про порушення митних правил (№000771/UA205000/2021 від 23.11.2021, №000582/UA205000/2021 від 01.10.2021). Розглянути питання щодо посилення митного контролю з метою недопущення повторних порушень Підстава: Індикатори ризику: 3.3.4. Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.». Також вказує, що під час здійснення митного контролю за МД № 24UA403070005348U3 від 28.06.2024 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено: неможливість перевірки всіх числових значень складових частин митної вартості, зокрема, таких як транспортні витрати; наданий декларантом до митного оформлення коносамент від 08.04.2024 №237522395 жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки, що викликає сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та не включення всіх складових частин митної вартості; у наданій до митного оформлення експортній декларації країни відправлення № 438020240000009929 від 29.03.2024 зазначено класифікаційний код 2309901000, однак, в поданій до митного оформлення митній декларації від 28.06.2024 № 24UA403070005348U3 заявлено 2309903100 код УКТЗЕД; надані декларантом до митного оформлення копії платіжних інструкцій від 12.03.2024 № 25 та від 20.03.2024 № 27 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів, а саме: підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216).
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Тандем-2002" (далі - покупець) та SHANDONG FY FEED TECHNOLOGY CO., LTD (далі - продавець) укладено контракт від 20.01.2023 № 20012023, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє холін хлорид 70%, холін хлорид 60%м (надалі - товар) та інші хімічні продукти. Найменування кожної партії товару узгоджується сторонами в специфікації /а.с. 33-42/.
Згідно з пунктом 1.2 контракту кількість товару, асортимент, загальна вартість товару, термін поставки, що здійснюватиметься відповідно до контракту, вказуються у додатках до контракту, які з моменту підписання сторонами становлять невід'ємну частину контракту, та в інвойсах.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього контракту ціна за товар вказується у додатках до контракту і дублюється в інвойсах. Ціна на товар встановлюється в доларах США.
У пункті 2.4 контракту передбачено, що ціни на товар включають в себе: - вартість вихідних матеріалів та сировини; - вартість упаковки та витрачених розхідних матеріалів; - обробку товару (маркування, переміщення, зберігання, перевалку та ін.) до завантаження в транспортний засіб для відправки покупцеві відповідно до базису поставки; - завантаження в Китаї на транспортний засіб для відправки покупцеві; - підготовку та відправку попередніх та остаточних супроводжуючих документів (в тому числі сертифікату походження); - всі інші витрати пов'язані з ліцензуванням виробництва, витратами за продаж товару, маркетинговими дослідженнями і таке інше; - витрати, пов'язані з митним оформленням товару для відправки його на адресу покупця; - всі інші витрати, які віднесені до витрат продавця згідно з узгодженими сторонами умовами постачання відповідно до міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2020 року.
Згідно з пунктом 3.1 контракту поставка здійснюється на умовах, зазначених в додатках згідно міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2020 року.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 контракту оплата товару здійснюється покупцем шляхом прямого банківського переказу на рахунок продавця в установі банку наступним чином: - 30% від загальної вартості узгодженої сторонами партії товару відповідно до підписаної специфікації - попередня оплата протягом 7 днів з дати отримання рахунку продавця; - 70% від загальної вартості узгодженої сторонами партії товару відповідно до підписаної специфікації покупець сплачує протягом 7 днів з дати отримання від продавця повідомлення про готовність товару. Якщо інший порядок не буде узгоджено сторонами у додатках до цього Договору. Валюта контракту та валюта платежу - долар США.
У специфікації (додаток № 6 від 04.03.2024) /а.с. 45/ та інвойсі № EC2403217 від 19.03.2024 /а.с. 63/ сторонами узгоджено, зокрема, умови постачання: FOB порт Qingdao (Ціндао), Китай.
Згідно з додатком № 6 (специфікація) від 04.03.2024 до контракту сторонами узгоджено також постачання 54 тонн товару за ціною 635 дол. США/т загальною ціною 34290,00 дол. США в строк не пізніше 30.04.2024. Умови поставки: FOB Quingdao (Ціндао), Китай.
Продавцем поставлено узгоджену кількість товару на умовах FOB Quingdao, Китай, на підтвердження чого продавцем було надано коносамент від 08.04.2024 № 237522395 /а.с. 48-53/.
Як вбачається з коносаменту, зазначений товар було навантажено на судно в порту Ціндао (Quingdao) у двох 40-футових "High Cube" контейнерах: MRSU4365451, MSKU9547400.
28.06.2024 декларантом подано до Тернопільської митниці електронну митну декларацію за №24UA403070005348U3, у якій для митного оформлення задекларовано такий товар як: "Продукти, що використовуються для годівлі тварин, з вмістом крохмалю менше 10% мас., без вмісту молочних продуктів: Choline Chloride 70%/Холін Хлорид 70% - 54 т. Уявляє собою структурований гігроскопічний порошок коричневого кольору. Не містить ГМО. Використовується для збалансування раціонів для свині і птиці, а також великої рогатої худоби вітаміном В4 (холіном). Ця кормова добавка відіграє важливу роль у синтезі ацетилхоліну. Запаковано в мішки. Торговельна марка: "NB GROUP". Виробник: "SHANDONG NB TECHNOLOGY CO., LTD., CN".
Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
При цьому, згідно пунктів 17, 27, 28 спірного рішення про коригування митної вартості товарів /а.с. 19-20/ до митної вартості товару в сумі 46920,39 доларів США включено вартість товару згідно контракту - 34290,00 доларів США та транспортні витрати у сумі - 12630,39 доларів США, курс долару США: 40,5374.
Для підтвердження зазначеної суми декларантом було надано до митного органу, зокрема, наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №20012023 від 20.01.2023 /а.с. 33-42/; додаткову угоду до контракту № 1 від 22.12.2023 /а.с. 43/; додаток (специфікація) №6 до контракту від 04.03.2024 /а.с. 45/; комерційний інвойс № EC2403217 від 19.03.2024 /а.с. 63-65/; пакувальний лист б/н від 19.03.2024 /а.с. 66-68/; сертифікат про походження товару 24С3723А058100128 від 26.03.2024 /а.с. 57-59/; платіжні інструкції №25 від 12.03.2024, №27 від 20.03.2024 /а.с. 90, 91/; коносамент (House Bill of lading) № 237522395 від 08.04.2024 /а.с. 48-53/; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail) 008672 від 14.06.2024 /а.с. 80-84/; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail) 008674 від 14.06.2024 /а.с. 85-89/; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 24ROCT1900OT7277K8 від 11.06.2024 /а.с. 72-76/; мiжнародний ветеринарний сертифiкат (Veterinary certificate) 224N43800006804001 від 25.03.2024 /а.с. 77-79/; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG050624003 від 05.06.2024 /а.с. 92/; довідку про транспортні витрати (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) вих.№ 1 від 05.06.2024 /а.с. 93/; договір доручення на декларування та митне оформлення товарів №317 від 30.01.2024 (про надання послуг митного брокера) /а.с. 107-110/; договір транспортного експедирування №05.01.2022/928-20Д від 05.01.2022, укладений між між декларантом та транспортно-експедиторською компанією ТОВ "Таніт Груп" /а.с. 94-102/; сертифікат аналізу (протокол випробувань) від 20.03.2024 /а.с. 60-62/; копія митної декларації країни відправлення №438020240000009929 від 29.03.2024.
Декларантом додатково надавався прайс-лист постачальника товару від 04.03.2024.
За результатами проведеної консультації з декларантом останній подав лист № 1 від 28.06.2024, у якому повідомив про те, що всі додаткові документи надано, та просив визнати митну вартість не враховуючи 10-ти денного терміну /а.с. 106/.
Тернопільською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000181/1 від 28.06.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA403070/2024/000280 від 28.06.2024.
В обґрунтування наведеного рішення зазначено: за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин. В обґрунтування наведеного рішення зазначено: за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FOB (… named port of shipment) Франко борт (… назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України згідно із заявленими умовами поставки для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавці договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомо, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка. Згідно з договором на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 05.01.2022 № 05.01.2022/928-Д між ТОВ "Tаніт Груп" та ТОВ "Тандем-2002" передбачено: предметом даного договору є міжнародне морське і інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів замовника та/або клієнтів "замовника" (пункт 1); перевізник приймає на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажів відповідно до заявки замовника. Заявка є невід'ємною частиною цього договору. Сторони можуть укладати заявку у спрощений спосіб згідно з пунктом 1 статті 181 Господарського кодексу України шляхом обміну сканованими копіями підписаних заявок за допомогою електронної пошти; клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 (трьох) календарних днів з дата їх виставлення шляхом переказу зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора (пункт 3.1). Заявку замовника до митного оформлення не подано. До митного оформлення жодних платіжних документів (квитанцій) щодо сплати за виставленим рахунком не надано. Дані факти вказують про неможливість перевірки всіх числових значень складових частин митної вартості, таких як транспортні витрати. Згідно із залізничними накладними (CMГС) від 14.06.2024 №№ 008672, №008674 до перевезення вантажу залучено третіх осіб, а саме: "Західний контейнерний термінал", код 7002204. Проте декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничним транспортом. Не підтверджено частину транспортного маршруту Константа - Дорнешть, оскільки завантаження згідно із залізничною накладною здійснено у Дорнешть. У зв'язку з цим неможливо перевірити всі числові значення складових частин митної вартості, які повинні бути сплачені, а саме транспортні витрати. Коносамент № 237522395 від 08.04.2024 жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки, що викликає сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та невключення всіх складових частин митної вартості. В експортній декларації країни відправлення № 438020240000009929 від 29.03.2024 зазначено класифікаційний код 2309901000, проте, у поданій до митного оформлення митній декларації від 28.06.2024 № 24UA403070005348U3 заявлено 2309903100 код УКТЗЕД. Копії платіжних інструкцій від 12.03.2024 № 25 та від 20.03.2024 № 27 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (пункт 1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216).Листом-поясненням № 1 від 28.06.2024 декларант повідомив, які документи було надано, та відмовився від надання додаткових документів. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 Митного кодексу України дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом відповідно до положень частини четвертої статті 57 МКУ дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно з митним оформленням, яке вже здійснено: товар № 1 згідно з ЕМД від 05.01.2024 № 24UA403070000154U9 на рівні 1,1307 дол. США/кг (товар - продукти, що використовуються для годівлі тварин, з вмістом крохмалю менше 10% мас., без вмісту молочних продуктів: Choline Chloride 70% / Холін Хлорид 70% - 54 т. Являє собою структурований гігроскопічний порошок коричневого кольору. Не містить ГМО. Використовується для збалансування раціонів для свині і птиці, а також великої рогатої худоби вітаміном В4 (холіном). Ця кормова добавка відіграє важливу роль у синтезі ацетилхоліну. Запаковано в мішки. Торговельна марка: NB Group. Виробник: SHANDONG NB TECHNOLOGY CO., LTD., CN. Умови поставки - FOB. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000181/1 від 28.06.2024 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA403070/2024/000280 від 28.06.2024, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що надані декларантом до митного органу документи є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний органу має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.
За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що на підтвердження зазначеної суми декларантом було надано до митного органу, зокрема, наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 20012023 від 20.01.2023 /а.с. 33-42/; додаткову угоду до контракту № 1 від 22.12.2023 /а.с. 43/; додаток (специфікація) №6 до контракту від 04.03.2024 /а.с. 45/; комерційний інвойс № EC2403217 від 19.03.2024 /а.с. 63-65/; пакувальний лист б/н від 19.03.2024 /а.с. 66-68/; сертифікат про походження товару 24С3723А058100128 від 26.03.2024 /а.с. 57-59/; платіжні інструкції №25 від 12.03.2024, №27 від 20.03.2024 /а.с. 90, 91/; коносамент (House Bill of lading) № 237522395 від 08.04.2024 /а.с. 48-53/; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail) 008672 від 14.06.2024 /а.с. 80-84/; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail) 008674 від 14.06.2024 /а.с. 85-89/; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 24ROCT1900OT7277K8 від 11.06.2024 /а.с. 72-76/; мiжнародний ветеринарний сертифiкат (Veterinary certificate) 224N43800006804001 від 25.03.2024 /а.с. 77-79/; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG050624003 від 05.06.2024 /а.с. 92/; довідку про транспортні витрати (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) вих.№ 1 від 05.06.2024 /а.с. 93/; договір доручення на декларування та митне оформлення товарів № 317 від 30.01.2024 (про надання послуг митного брокера) /а.с. 107-110/; договір транспортного експедирування №05.01.2022/928-20Д від 05.01.2022, укладений між між декларантом та транспортно-експедиторською компанією ТОВ "Таніт Груп" /а.с. 94-102/; сертифікат аналізу (протокол випробувань) від 20.03.2024 /а.с. 60-62/; копія митної декларації країни відправлення №438020240000009929 від 29.03.2024.
Також, декларантом додатково надавався прайс-лист постачальника товару від 04.03.2024.
Надаючи оцінку висновкам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної товару, колегія суддів зазначає таке.
Так, надаючи оцінку доводам митного органу про те, що до митного оформлення було надано коносамент від 08.04.2024 №237522395, який жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки, що викликає сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та невключення всіх складових частин митної вартості, колегія суддів зазначає таке.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що по спірній поставці товару відправником товару була застосована процедура "telex-release" (телекс-реліз), яка є альтернативною паперовій формі коносаменту, та передбачає, що паперовий коносамент, виданий в країні відвантаження здається в порту відправки відправником в офіс перевізника, та перевізник, в свою чергу, надає інформацію своєму офісу в порту призначення про те, що всі оригінали коносаменту зібрані та можна видавати вантаж.
Суд зазначає, що телекс-реліз - це електронне повідомлення, яке відправляється цією лінією або її агентом в порту навантаження в їх офіс в порту вивантаження електронною поштою або по операційній програмі судохідної компанії, інформуючи тим самим про те, що вантажовідправник або експортер здав один або всі оригінали коносамента, які були видані лінією в порту відвантаження і що товар може бути виданий конкретному вантажоотримувачу без надання ним оригіналу коносамента.
Колегія суддів зазначає, що телекс-реліз не впливає на вартість товару, адже не містить вартісних показників, а митним органом жодним чином не обґрунтувано, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Фактично коносамент по своїй суті є певною гарантією від морського перевізника для вантажовідправника про те, що товар буде доставлений до порту призначення та в належному стані переданий вантажоотримувачу.
Коносамент, як товарно-транспортний документ на вантаж, не містить визначення вартості його перевезення морським транспортом, а відображає реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, характеристики товару та основні умови поставки, які узгоджені сторонами в договорі. При цьому, вказані в коносаменті загальні умови поставки товару не можуть суперечити умовам, вказаним в договорі.
Таким чином суд зазначає, що коносамент не є законодавчо визначеним, самостійним та необхідним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару, а є лише товарно-транспортним документом, який відображає / підтверджує шлях переміщення / слідування товарно-матеріальних цінностей, що і було відображено в наданому до митниці коносаменті, а тому доводи митного органу в цій частині є безпідставними.
Що стосується доводів відповідача про те, що в експортній декларації країни відправлення № 438020240000009929 від 29.03.2024 зазначено класифікаційний код 2309901000, проте, у поданій до митного оформлення митній декларації від 28.06.2024 №24UA403070005348U3 заявлено 2309903100 код УКТЗЕД, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган уповноважений витребувати додаткові документи виключно з трьох підстав: Документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; Документи мають наявні ознаки підробки; Документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Колегія суддів зазначає, що відмінність кодів не може впливати на правильність обчислення митної вартості товарів. Водночас правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.
Крім того, різні коди класифікації товарів жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених ч. З ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів, а саме, що надані документи, що є у переліку документів, визначених у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З матеріалів справи судом встановлено, що в експортній декларації та в митній декларації від 28.06.2024 №24UA403070005348U3 зазначені шість знаків повністю співпадають. При цьому, суд враховує, що експортна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості товару, а відтак не може підтверджувати заявлену позивачем митну вартість товару.
Також суд враховує доводи позивача про те, що при декларуванні імпортованого товару він керувався Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічною діяльністю (УКТ ЗЕД), наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 та Поясненнями до УКТ ЗЕД, затвердженими наказом ДФС України від 09.06.2015 № 401. Декларування експортером товару за іншим кодом не може ставитись в провину позивачу за обставин належного декларування товару відповідно до УКТ ЗЕД.
При цьому відповідачем не змінено код УКТ ЗЕД імпортованого товару, а тому доводи відповідача в цій частині також є безпідставними.
Що стосується доводів митного органу про те, що копії платіжних інструкцій від 12.03.2024 № 25, від 20.03.2024 № 27 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/ електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком (пункт 1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216), колегія суддів зазначає таке.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, за імпортований товар було здійснено 12.03.2024 на суму 10287,00 дол. США та 20.03.2024 на суму 24003,00 дол. США, на підтвердження чого позивач надав відповідні платіжні інструкції в іноземній валюті № 25 та № 27 із відмітками банку.
Вищенаведені копії платіжних інструкцій формувались в електронному вигляді в програмі «Клієнт-банк» з електронним цифровим підписом відповідальної особи платника. Банківські платіжні інструкції, які в рамках даної поставки підтверджують факт оплати вартості товару містять відмітки банку про проведення валютної банківської операції з переказу грошових коштів, що засвідчено також підписом відповідальної особи банку, що свідчить як про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті вимогам розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, так і про прийняття та виконання їх банком.
Колегія суддів зазначає, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19, який враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Що стосується посилання митного органу на розбіжності та невідповідності у поданих до митного оформлення документах щодо транспортування товарів, зокрема за умовами поставки FOB, судом встановлено таке.
Так, за умовами пункту 2.4 контракту від 20.01.2023 № 20012023 ціни на товар включають в себе: - вартість вихідних матеріалів та сировини; - вартість упаковки та витрачених розхідних матеріалів; - обробку товару (маркування, переміщення, зберігання, перевалку та ін.) до завантаження в транспортний засіб для відправки покупцеві відповідно до базису поставки; - завантаження в Китаї на транспортний засіб для відправки покупцеві; - підготовку та відправку попередніх та остаточних супроводжуючих документів (в тому числі сертифікату походження); - всі інші витрати пов'язані з ліцензуванням виробництва, витратами за продаж товару, маркетинговими дослідженнями і таке інше; - витрати, пов'язані з митним оформленням товару для відправки його на адресу покупця; - всі інші витрати, які віднесені до витрат продавця згідно з узгодженими сторонами умовами постачання відповідно до міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2020 року.
Пунктом 3.1 контракту встановлено поставка здійснюється на умовах, зазначених в додатках згідно міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2020 року.
З матеріалів справи судом встановлено, що у специфікації та інвойсі № EC2403217 від 19.03.2024 сторонами узгоджено, зокрема, умови постачання: FOB порт Qingdao (Ціндао), Китай.
Отже, за змістом умов контракту вартість упаковки, маркування, завантаження в транспортний засіб включена до ціни товару.
При цьому, відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Щодо доводів апелянта про ненадання транспортних та страхових документів у зв'язку з поставкою товару за умовами FOB, колегія суддів зазначає, що відповідно до умов поставки FOB позивач, як покупець, ніс витрати по транспортуванню товару. Умови страхування товару не є обов'язковими, а страхування вантажу не вимагалося ані умовами зовнішньоекономічного контракту, ані умовами доставки товарів.
Також суд зазначає, що весь комплекс послуг, пов'язаних із транспортуванням товарів на митну територію України, надавався декларанту транспортно-експедиторською компанією ТОВ "Таніт Груп" згідно з договором транспортного експедирування № 05.01.2022/928-20Д від 05.01.2022 /а.с. 94-102/, у тому числі перевезення за маршрутом Ціндао, Китай-Констанца, Румунія - Констанца, Румунія-м/п (місце перетину, в нашому випадку Дорнешть) - м/п-Тернопіль, Україна.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Приписи статті 8 цього Закону містять перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: "надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем разом з митною декларацією було подано рахунок на оплату вартості комплексу транспортно-експедиторських послуг № TG050624003 від 05.06.2024 /а.с. 92/ та довідку про транспортні витрати № 1 від 05.06.2024, яка видана ТОВ "Таніт Груп" компанії ТОВ "Тандем-2002" /а.с. 93/.
Зі змісту вказаної вище довідки вбачається, що транспортні витрати по перевезенню вантажу для контейнерів MRSU4365451, MRКU9547400 за коносаментом UTRUST24031159, вага брутто - 54126,00 кг, з порта Qingdao (China) до кордону України (Вадул-Сірет-Вікшант) складають 512003,21 грн. У вартість включені обробка та навантажувально-розвантажувальні роботи на транспортні засоби. Страхування вантажу не проводилось.
Отже, ТОВ "Таніт Груп" здійснювало "під ключ" доставку товару з порту Qingdao (China) до кордону України (Вадул-Сірет-Вікшант).
Крім того, ТОВ "Тандем-2002" до Тернопільської митниці на підтвердження транспортних витрат, понесених декларантом, були надані: платіжна інструкція № 4873 від 11.06.2024 із відмітками банку та платника, яка підтверджує факт сплати комплексу транспортно-експедиторських послуг /а.с. 104/; копія заявки на транспортно-експедиторське обслуговування № 39 від 29.03.2024 /а.с. 103/.
Доводи митного органу щодо ненадання декларантом до митного оформлення заявки замовника, платіжних документів (квитанцій) щодо сплати за виставленим рахунком, а також непідтвердження декларантом частини транспортного маршруту Константа - Дорнешть є безпідставними, оскільки вищевказані документи жодним чином не впливають на митну вартість товару, а приписи ч. 3 ст. 53 МК України не передбачає обов'язку надання документів щодо певних окремих відрізків шляху доставки.
При цьому, декларантом до митного оформлення надавалася довідка про транспортні витрати від 05.06.2024 № 1, яка містила повну інформацію про вартість доставки імпортованого товару по всьому маршруту з порта Qingdao (China) до кордону України (Вадул-Сірет-Вікшант).
За змістом цієї довідки транспортні витрати по перевезенню вантажу для контейнерів MRSU4365451, MRКU9547400 за коносаментом UTRUST24031159, вага брутто 54126,00 кг, з порта Qingdao (China) до кордону України (Вадул-Сірет-Вікшани) складають 512003,21 грн. У вартість включені обробка та навантажувально-розвантажувальні роботи на транспортні засоби. Страхування вантажу не проводилось.
Що стосується доводів відповідача про те, що згідно з залізничними накладними (CMГС) від 14.06.2024 № 008672, № 008674 до перевезення вантажу залучено третіх осіб, а саме: «Західний контейнерний термінал», код 7002204, при цьому, декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничним транспортом, то як було правильно встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, за змістом вищезазначених залізничних накладних (СМГС) та заявки від 29.03.2024 № 39 «Західний контейнерний термінал» являє собою станцію та місце митного оформлення вантажу.
Що стосується посилання відповідача на таку підставу для коригування показників митної вартості товару, як аналіз цінової інформації, яка міститься в АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
В спірному рішенні про коригування митної вартості вказано, що за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено: Товар №1 згідно з ЕМД від 05.01.2024 № 24UA403070000154U9 на рівні 1,1307 дол США/кг, (Товар - Продукти, що використовуються для годівлі тварин, з вмістом крохмалю менше 10%мас., без вмісту молочних продуктів:- Choline Chloride 70% / Холін Хлорид 70%- 54 т. Являє собою структурований гігроскопічний порошок коричневого кольору. Не містить ГМО. Використовується для збалансування раціонів для свині і птиці, а також великої рогатої худоби вітаміном В4 (холіном). Ця кормова добавка відіграє важливу роль у синтезі ацетилхоліну.Запаковано в мішки.Торговельна марка: NB GroupВиробник: SHANDONG NB TECHNOLOGY CO., LTD., CN.Умови поставки - FOB).
В свою чергу, митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598.
При цьому суд враховує, що зменшення ціни не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки не свідчить про умисне її заниження позивачем, оскільки, на рівень цін на холін хлорид можуть впливати як загальні, так і галузеві чинники.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 р. у справі № 804/1779/16.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб'єктами господарювання, вимога митного органу про надання додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.
На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірних рішень про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.
Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Тобто, позивачем було надано всі можливі (та наявні у нього) документи, які в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару.
Твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ціна, вказана платником в митних деклараціях, об'єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Крім того, суд зазначає, що саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17).
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 440/15760/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко