06 лютого 2026 р. Справа № 520/19221/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.12.25 по справі № 520/19221/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача із заявою, в якій просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення, Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року у справі № 520/19221/2020 із зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2019 року розмір пенсії обчислити з грошового забезпечення визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в довідці від 24.12.2020 року № ФХ-124167 та виплатити за наслідками перерахунку суму недоплаченої пенсії за період з 01.04.2019 року з урахуванням фактично виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 100988,91 грн.
В обґрунтування вказаної заяви зазначив зокрема, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 у справі № 520/19221/2020 не було виконано в повному обсязі, оскільки за період з 01.04.2019 року по червень 2021 року лише нараховано різницю в пенсії у розмірі 100988,91 грн., однак вказана сума відповідачем не виплачена.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 09.02.2021 року по справі № 520/19221/2020 по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 по справі №520/19221/25 та задовольнити заяву про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року у справі № 520/19221/2020 за позовом ОСОБА_1 різниці до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю та прийняти нову постанову, якою:
Змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Харківський окружний адміністративний суд від 09.02.2021 року у справі № 520/19221/2020 із зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2019 року розмір пенсії обчислити з грошового забезпечення визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в довідці від 24.12.2020 року № ФХ-124167 та виплатити за наслідками перерахунку суму недоплаченої пенсії за період з 01.04.2019 року з урахуванням фактично виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 100988,91 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Вказує, що законодавець прямо передбачає єдиний варіант зміни способу виконання, який був спершу заявлений до суду та відображений в рішенні (в нашому випадку «зобов'язати здійснити перерахунок та виплату») виключно на «стягнення». Отож, зміна способу не може вважатися прийняттям нового рішення.
Виключно з метою виконання рішення суду відповідач самостійно розрахував цю різницю у розмірі 100988,91 грн. та відобразив це у окремому письмовому документі , доданому до матеріалів справи. Тому зазначення саме цієї суми, як предмету стягнення, узгоджується з позицією відповідача , як існування в цілому, так і її розмір.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Залишаючи без задоволення заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 09.02.2021 року по справі № 520/19221/2020, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду заяви позивача виконання рішення виконано в частині перерахування, нарахування та поточної виплати пенсії визначеної в рішенні суду та триває виконання щодо сплати позивачу нарахованої різниці у розмірі 100988,91 грн. У свою чергу позивачем не було надано доказів та не зазначено обставини які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 29-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.
Частиною 2 ст. 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України № 1404-VIII) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон України № 4901- VI) та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України № 4901- VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 7 Закону України № 4901- VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, звернення до суду є обов'язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов'язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024).
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі № 520/19221/2020 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті пенсії з 01.04.2019 року ОСОБА_1 в розмірі обчисленого з грошового забезпечення визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в довідці від 24.12.2020 року № ФХ-124167.
3обов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2019 року розмір пенсії обчислити з грошового забезпечення визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в довідці від 24.12.2020 року № ФХ-124167 та виплатити за наслідками перерахунку суму недоплаченої пенсії за період з 01.04.2019 року з урахуванням фактично виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 року по справі №520/19221/2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі №520/19221/2020 скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу.
Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року по справі №520/19221/2020 залишено без змін.
На виконання вищезазначених судових рішень відповідачем за період з 01.04.2019 року по червень 2021 року нараховано різницю в пенсії у розмірі 100988,91 грн., що підтверджується листом відповідача від 23.10.2025, до якого додано розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №2001022886.
Отже, рішення суду у справі №520/19221/2020 ГУ ПФУ в Харківській області області виконано лише в частині здійснення нарахування з 01.04.2019 ОСОБА_1 недоплаченої пенсії з урахуванням фактично виплачених сум
Тобто, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі № 520/19221/2020, що набрало законної сили 18.05.2021, не виконується у повному обсязі вже майже п'ять років.
Тож, враховуючи вимоги ч. 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону України № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), колегією суддів встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі №520/19221/2020 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області недоотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 100988,91 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22.
Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Отже, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі № 52019221/2020.
Реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заява позивача про зміну способу та порядку виконання рішення обґрунтована та підлягає задоволенню.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 по справі № 520/19221/2020 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення - задовольнити.
Змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі №520/19221/2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі №520/19221/2020 грошову суму у розмірі 100988 (сто тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 91 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає .
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П'янова