06 лютого 2026 р. Справа № 440/2988/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.07.25 по справі № 440/2988/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.02.2025 №104650018169 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 10.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 10.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що наявність у позивача посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (в редакції чинній на момент видачі позивачці посвідчення). Також відповідно до адресного листка прибуття від 12.04.1990, адресного листка вибуття від 12.01.1993 та архівної довідки Вишгородської районної військової адміністрації від 05.04.2024 № 05-07/210-211позивач був зареєстрований та проживав в смт. Поліське Київської області в період 01.09.1989 по 25.06.1993, а територія даного населеного пункту віднесена до безумовного (обов'язкового) відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106. Крім того, позивачем надавався атестат про середню освіту, який підтверджує, що позивач дійсно навчався у Поліській середній школі Поліського району Київської області з 01.09.1981 по 13.06.1990. Також відповідно до архівної довідки Вишгородської районної військової адміністрації від 05.04.2024 року № 05-07/210-211 позивач з 12.04.1990 року по 12.01.1993 року проживав в Поліському районі Київської області.
Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа громадян, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. № 224), віднесених до категорії 2, про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 .
16 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення 23.05.2024 року № 104650018169 про відмову у призначенні пенсії.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 440/7545/24 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 440/7545/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 по справі № 440/7545/24 - скасовано. Ухвалено постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.05.2024 року № 104650018169 щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 10.06.2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення за наслідками її розгляду з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому судовому рішенні. В задоволенні решти вимог - відмовлено.
На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі №440/7545/24 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 16.05.2024 за результатами якого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 104650018169 від 13.02.2025 про відмову у призначенні пенсії згідно рішення суду.
В обгрунутування підстави відмови зазначено, що до періодів проживання не зараховано періоди згідно довідки від 05.04.2024 №05-07/210-211, а саме адресного листка прибуття від 12.04.1990 та адресного листка вибуття від 12.01.1993, оскільки згідно диплому про навчання НОМЕР_2 від 28.06.1993 ОСОБА_1 навчався з 01.09.1989 по 25.06.1993 в Київському технікумі електронних приладів, шо суперечить тому, що заявник в даний період проживав у смт. Поліське.
Позивач вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх необгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII.
Згідно із статтею 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (пункт 4 частини 1 статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII).
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені у статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, частиною першою якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII визначено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років мають право на зменшення пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (на 4 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є:
1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;
2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення протягом двох років до 01.01.1993;
3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (4 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожен рік проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 9 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постанові від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
- для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи);
Відповідно до статті 15 Закон № 796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 440/7545/24 встановлено, що позивач має право на зниження пенсійного віку, кількість років зниження якого залежить від тривалості проживання позивача в зонах радіоактивного забруднення. При цьому колегія суддів враховує, що додаткове зменшення пенсійного віку застосовується виходячи з розрахунку 1 рік за кожен рік проживання, роботи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, але не більше 9 років
Крім того, колегія суддів зазначила, що наявне у позивача посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 засвідчує право ОСОБА_1 на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 4 роки (оскільки позивач прожив у зоні безумовного (обов'язкового) відселення протягом періоду, що дає право на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 4 роки (з моменту аварії 26.04.1986 по 31.07.1986, незалежно від кількості днів)) та додаткове зменшення пенсійного віку на 3 роки за кожний рік постійного проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за період з 26.04.1986 року по 28.06.1989 року, що у загальному розмірі становить 7 років.
Однак, спір у цій справі виник через те, що відповідачем не зараховано період проживання позивача у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з 01.09.1990 по 28.06.1993.
Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 по справі № 460/19947/23 окремо наголосив, що враховуючи встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Тобто, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01.01.1993.
Судовим розглядом встановлено, що при зверненні із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку позивачем надавались, зокрема, адресний листок прибуття від 12.04.1990, адресний листок вибуття від 12.01.1993, та архівну довідку Вишгородської районної військової адміністрації від 05.04.2024 № 05-07/210-211, які підтверджують, що позивач з 12.04.1990 по 12.01.1993 був зареєстрована в смт. Поліське Київської області.
Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, тому під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач у період з 01.09.1990 по 25.06.1993 навчався в Київському технікумі електронних приладів.
Диплом серії НОМЕР_2 від 28.06.1993 свідчить, що навчальний заклад знаходився в Києві.
Оскільки м. Київ не віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення, вказаний період навчання не враховано пенсійним органом до періоду проживання на відповідній території.
Колегія суддів звертає увагу, що постійне місце роботи/навчання нерозривно пов'язане з постійним місцем проживанням особи, відтак період навчання позивача в Київському технікумі електронних приладів, що розташований у м. Києві, враховуючи територіальну віддаленість, спростовується факт постійного проживання його у зоні безумовного (обов'язкового) відселення в період з 01.09.1990 по 28.06.1993. Періодичне перебування особи на певній території (зокрема, у період канікул або вихідних) не підтверджує факт постійного проживання, якщо основне місце перебування особи протягом навчального року є в іншому місті.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що протягом усього періоду навчання він продовжував фактично проживати на території зони безумовного (обов'язкового) відселення та щоденно здійснював проїзд до місця навчання, що було б необхідною умовою для врахування відповідного періоду, а довідки про місце реєстрації не можуть підтвердити постійне факт постійного та фактичного проживання за адресою місця реєстрації.
Адресний листок прибуття від 12.04.1990, адресний листок вибуття від 12.01.1993 та архівна довідка Вишгородської районної військової адміністрації від 05.04.2024 № 05-07/210-211 є недостатніми для призначення пенсії позивачу відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять належних доказів факту постійного проживання та (або) роботи ОСОБА_1 на території зони посиленого радіологічного контролю у період з 01.09.1990 по 28.06.1993, він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Вищевказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 16.12.2025 у справі № 460/6098/24, які враховуються судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 по справі № 440/2988/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П'янова