Головуючий І інстанції: А.І. Сидорук
06 лютого 2026 р. Справа № 480/6236/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2025, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/6236/24
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) 10.07.2024 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у ненаданні позивачці обґрунтованої письмової відповіді на заяву від 27.05.2024 і зобов'язати відповідача невідкладно надати позивачці таку відповідь.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка 27.05.2024 звернулась до відповідача із заявою в порядку ЗУ "Про звернення громадян", в якій просила повідомити про те, коли саме буде здійснена виплата належних коштів згідно рішень суду, а також повідомити, де і за якою адресою позивачка зможе отримати належні грошові суми. Відповідач в установлений строк не надав позивачці відповіді, а тому вона звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 відкрито провадження у справі.
31.07.2024 до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява позивачки про відмову від позову, а саме в частині вимоги зобов'язати відповідача невідкладно надати позивачці таку відповідь, оскільки відповідачем була надіслана відповідь на запит позивачки.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача невідкладно надати позивачці відповідь.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною - відмовлено.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.
У стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 63400 грн - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій вважає додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №480/6236/24 незаконним в частині відмови в задоволенні заяви позивачки про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, просить його скасувати в частині відмови та ухвалити нове рішення в цій частині на її користь.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що в даному випадку подані суду докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу повністю ці витрати підтверджували, їх необхідність була очевидною, а розмір ставки за надання правової допомоги в Україні був цілком прийнятним з огляду на практику Європейського Суду з прав людини, відтак позивачка мала право на компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в заявленому розмірі. Вказує, що у цій справі відповідачем в порядку частини 6 статті 134 КАС України належне клопотання щодо зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось, доведення неспівмірності витрат не здійснювалось, оскільки наявне в матеріалах справи заперечення не містить жодного змістовного обґрунтування по суті з даного питання, тому суд першої інстанції відмовивши у відшкодуванні повної суми витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності порушив норми частини 6 статті 134 КАС України та зменшив належну до відшкодування суму витрат на оплату правничої допомоги до безпідставно низького розміру і до того ж самостійно, з власної ініціативи, без обґрунтованого клопотання про це відповідача, чим вийшов за межі своїх судових повноважень, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України.
Просить за результатом апеляційного перегляду справи стягнути з відповідача на її користь за актом наданих послуг від 24.11.2025 витрати на правничу допомогу у розмірі 53100 грн.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Сумського окружного адміністративного від 23.10.2025 по справі № 480/6236/24 та відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу в частині задоволених витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що розмір задоволених витрат щодо представництва інтересів позивачки у справі є необґрунтованим. Наголошує, що справа даної категорії відповідно до предмету спору є справою незначної складності, з аналогічного предмету спору в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено численні судові рішення судів різних інстанцій, що спрощувало роботу адвоката при підготовці процесуальних документів.
Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вказала, що заява на стягнення витрат на правничу допомогу була обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а отже такою, що підлягала задоволенню. Просила залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення та покласти на відповідача всі судові витрати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
За приписами частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у додатковій постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 760/6496/17.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі “East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.
За позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.
Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
В цій постанові (№ 922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Крім того, у справі “East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
У ході судового розгляду встановлено, що на підтвердження понесених позивачем у цій справі витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги від 25.09.2020, укладений між позивачкою та адвокатом Тукманом Євгеном Григоровичем; акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 25.09.2020 на суму 64900 грн, з розрахунку 5900 грн за 1 годину наданих послуг; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21.10.2019 серії КВ № 000712.
Відповідно до п. 4.2. Договору про надання правової допомоги від 25.09.2020 вартість 1 години роботи адвоката становить 5900 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 25.09.2020, складеного 29.07.2024 адвокатом витрачено 11 годин часу, вартість послуг склала 64900 грн.
Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача було складено обов'язковий процесуальний документ - позов.
Крім того, судом враховано, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судові засідання не проводились. Також в даних правовідносинах наявна стала практика судів, в тому числі Верховного Суду, а строки розгляду справи пов'язані не зі складністю справи, а навантаженням судді справами та постійним оголошенням сигналу "Повітряна тривога" в м. Суми, інформацією про замінування суду та інших обставин, які не залежать від волі судді.
Витрачений адвокатом час на складання процесуальних документів протягом 9 год., на переконання суду, не відповідає критерію співмірності витрат. Складення адвокатом позову на 4 сторінках не було необхідним для надання позивачу якісної правничої допомоги, оскільки спірним у даній справі було дотримання відповідачем декількох норм ЗУ "Про звернення громадян", а тому позов міг бути складений і на 1 сторінці.
Розроблення та структуризація процесуальних документів входить у процес складення процесуальних документів, оскільки складення це не лише технічне друкування тексту. Крім того, надання правових консультацій про положення чиннного законодавства з питання захисту позиції клієнта, а також надання клієнту роз'яснень зі спірних правовідносин у справі № 480/6236/24 є одним і тим же видом правничої допомоги - надання консультацій клієнту. Ціна таких послуг за 1 год. є аналогічною ціні для складення процесуальних документів, хоча, на переконання суду, потребує менше зусиль.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача із суми 64900 грн до 1500 грн, що є співмірним зі складністю даної справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, колегія наголошує, що питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Колегія суддів вважає, що оцінені сторонами договору про правничу допомогу послуги на суму 64 900 грн, є необґрунтованими та непропорційними до обсягу наданих послуг з урахуванням складністю справи.
При цьому, оцінивши всі аспекти даної справи та те, що цей спір виник у справі незначної складності, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 по справі № 480/6236/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло