04 лютого 2026 р. Справа № 520/12766/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, повний текст складено 28.08.25 по справі № 520/12766/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом (ARS-COV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах, а саме: залученню до служби у прикордонних нарядах, які несуть службу в пунктах пропуску (пунктах контролю) за період з 12.03.2020 по 24.02.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах, а саме: залученню до служби у прикордонних нарядах, які несуть службу в пунктах пропуску (пунктах контролю) за період з 12.03.2020 по 24.02.2022 із одночасною компенсацією податку на доходи фізичних осіб;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з розглядом справи (на професійну правову допомогу).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період проходження служби на посадах «Інспектора прикордонного контролю» та «Інспектора прикордонної служби» у відділенні інспекторів прикордонної служби типу «А» з 12.03.2020 по 24.02.2022, позивач залучався до служби у прикордонних нарядах в пунктах пропуску та здійснення прикордонного контролю та мав безпосередній контакт із населенням під час виконання обов'язку зі здійснення прикордонного контролю, а тому набув право на отримання додаткової доплати до грошового забезпечення в розмірі до 50 відсотків посадового окладу пропорційно до кількості днів залучення до служби відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 “Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі по тексту - Постанова № 375), однак відповідач протиправно не виконав покладений на нього обов'язок з виплати спірної доплати у належному розмірі.
Стверджував, що жодною нормою чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, не делеговано дискреційні повноваження відповідачу визначати конкретний відсоток цієї доплати окрім з огляду на пропорційність залучення військовослужбовців до виконання вищезазначених заходів. А відтак, наказами від 29.10.2020 № 482-ОС та від 10.08.2021 № 345-ОС відповідачем протиправно зменшено граничний розмір додаткової виплати з 50% грошового забезпечення до 15% та 28% відповідно.
Враховуючи викладене, стверджував, що дії відповідача, які призвели до виплати грошового забезпечення позивачу у значно меншому розмірі становлять порушення соціальний прав ОСОБА_1 , як військовослужбовця.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі №520/12766/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 520/12766/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в судах першої та апеляційної інстанцій.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач не виконав обов'язку доведення належними доказами того, що його бездіяльність (не нарахування доплати в окремі періоди) та дії (нарахування доплати у заниженому розмірі) були законними та обґрунтованими, обмежившись загальним твердженням про належне здійснення таких виплат, а суд першої інстанції, проігнорувавши приписи статті 77 КАС України, фактично переклав тягар доказування на позивача, що є істотним порушенням норм процесуального права, яке призвело до ухвалення неправосудного рішення.
Стверджував, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються обставини залучення позивача до виконання обов'язків, що давали право на доплату у спірний період, однак такі докази залишились поза увагою суду першої інстанції.
Переконував, що відповідач, видаючи накази від 29.10.2020 № 482-ОС (про встановлення доплати 15%) та від 10.08.2021 № 345-ОС (про встановлення доплати 28%), перевищив свої повноваження, оскільки не обґрунтував, чому встановлений саме такий відсоток та чому він не дорівнює максимальному розміру в 50%. Крім того, відповідач не надав жодних доказів часткового залучення позивача до відповідних робіт.
Звернув увагу, що отримання позивачем винагороди за бойове чергування у спірний період підтверджує обставини несення ним служби у прикордонних нарядах, а тому невиплата додаткової доплати із одночасною виплатою винагороди за бойове чергування (бойову службу) вказують на протиправну бездіяльність відповідача.
В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, відповідач вважав, що доводи, які викладені скаржником в апеляційній скарзі, є безпідставними та такими, які не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим просив суд залишити без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/12766/25 від 28.08.2025.
В обґрунтування відзиву зазначив, що передбачена Постановою № 375 доплата до грошового забезпечення за період: 12.03.2020 по 24.02.2022 була нарахована та виплачена позивачу з дотриманням вимог чинного законодавства.
Переконував, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у Військові частині НОМЕР_1 у період з 08.07.1999 по 28.12.2015, у Військовій частині НОМЕР_2 - з 28.12.2015 по 27.12.2016, а з 27.12.2016 по 26.02.2025 - знову у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із послужного списку.
Згідно з відомостями зазначеними у послужному списку, позивач у період з 12.03.2020 по 30.07.2023 проходив військову службу на наступних посадах:
- 12.03.2020 - 27.07.2020: Інспектор прикордонної служби 2 категорії - дозиметрист 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону;
- 27.07.2020 - 03.09.2021: Інспектор прикордонної служби 2 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону;
- 03.09.2021 - 24.02.2022 (настання воєнного стану): Інспектор прикордонної служби 2 категорії - дозиметрист 4 групи прикордонної служби інспекторів відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону.
За період з 12.03.2020 по 24.02.2022 позивачу нараховувалась і виплачувалась додаткова доплата за службу в особливих умовах, передбачена Постановою № 375.
Проте, на думку позивача, така виплата здійснювалась не в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду з метою захисту порушених прав і інтересів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у спірних правовідносинах порушених прав позивача з боку відповідача, оскільки ОСОБА_1 не було надано доказів того, що відсоток спірної доплати в залежності від пропорційності залучення позивача до виконання заходів, необхідних для отримання спірної доплати, відповідачем визначено невірно, та не доведено, що відпрацьованого часу в зазначених умовах було більше, ніж враховано відповідачем.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так спірні правовідносини у цій справі виникли між сторонами внаслідок не нарахування та не виплати позивачу доплати за службу в особливих умовах відповідно до Постанови № 375 у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за період з 12.03.2020 по 24.02.2022.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із наступними змінами ) (далі - Постанова № 211) установлено карантин з 12 березня 2020 року на усій території України, котрий тривав протягом усього періоду спірних правовідносин.
Пунктом 1 Постанови № 375 установлено, що на період дії карантину, встановленого Постановою № 211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами пунктів 2,3,5 Постанови № 375, встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 “Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок № 485).
Порядок № 485 визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати військовослужбовцям, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі бюджетні кошти) (пункт 1 Порядку № 485).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 485, головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови № 375 Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 24.06.2020 № 594-ОС "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким установлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни військовослужбовцям, які забезпечують правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, медичним та іншими працівниками, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювань серед людей на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, додаткову доплату у граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення (заробітної плати), пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати: 1) військовослужбовцям, які займають штатні посади в органах Державної прикордонної служби України; 2) працівникам, які займають штатні посади в закладах охорони здоров'я Державної прикордонної служби України (пункт 2); персональний перелік військовослужбовців та працівників, яким провадиться додаткова доплата, визначати начальнику (командиру) органу Державної прикордонної служби України (пункт 3); нарахування додаткової доплати провадити у відсотковому відношенні до грошового забезпечення (заробітної плати) з розрахунку всіх складових, у тому числі й премії, за винятком виплат, що носять разовий характер (пункт 4); розмір додаткової доплати визначати згідно поіменного рапорту керівника підрозділу (пункт 5).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є дотримання у сукупності таких умов: 1) особа є військовослужбовцем або працівником; 2) особа забезпечує правопорядок і безпеку громадян, виконуючи обов'язки в органах Державної прикордонної служби України на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказана доплата здійснюється не всім військовослужбовцям, а лише окремим категоріям, які, внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків, забезпечують життєдіяльність населення і мають безпосередній контакт з ним.
Колегією суддів встановлено, що на підставі наказів начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.10.2020 № 482-ОС та від 10.08.2021 № 345-ОС позивачу встановлено виплату спірної доплати у розмірі 15% та 28% відповідно, пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах, а саме, за вересень 2020 року та за лютий 2021 року.
Виплата спірної доплати за вищенаведеними наказами відбулась у жовтні 2020 року в розмірі 582,44 грн та у серпні 2021 року у розмірі 518,95 грн відповідно, що підтверджується відомостями з карток грошового забезпечення позивача (а.с. 52, 53).
Колегія суддів зауважує, що пунктом 5 Постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Законодавчо визначений граничний розмір такої надбавки, в межах якого керівник має дискрецію на встановлення відсоткового розміру доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, що безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, може бути до 50% (її максимальний відсоток).
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.80 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Відтак, керівники органів поліції мають право встановлювати відсотковий розмір доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення та які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що визначення конкретного відсотку спірної доплати є дискреційним повноваженням відповідача.
За таких обставин, доводи позивача про неправомірне зменшення відповідачем граничного розміру додаткової виплати з 50% грошового забезпечення до 15% та 28%, визначених наказами від 29.10.2020 № 482-ОС та від 10.08.2021 № 345-ОС, є неприйнятними.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 4 Постанови № 375 персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Тобто, визначальним для отримання спірної допомоги є внесення (задіяння) особи до персонального переліку осіб, які у зв'язку із виконанням службових обов'язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням, із визначенням тривалості відпрацьованого часу в особливих умовах.
Сам факт перебування позивача на певній посаді ще не свідчить про участь у відповідних заходах, які дають підставу на отримання доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до Постанови № 375.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких інших розпорядчих документів, окрім наказів від 29.10.2020 № 482-ОС та від 10.08.2021 № 345-ОС, які підтверджували б встановлення позивачу доплати, передбаченої постановою № 375 за спірний період.
Позивачем, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів включення його до персонального переліку посадових осіб військової служби для встановлення доплати військовослужбовцям, які займають штатні посади в органах військової служби, які залучались до заходів щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину за період 12.03.2020 по 24.02.2022 та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Крім того, позивач не посилається та не вказує про конкретні дії чи виконання ним конкретних обов'язків, які на його думку підпадають під виконання дій визначених Постановою № 375.
Посилання позивача на накази начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 05.02.2020 № 40-ОС, від 04.03.2020 № 80-ОС, від 03.04.2020 № 138-ОС, від 05.05.2020 № 176-ОС, від 04.06.2020 № 219-ОС, від 03.07.2021 № 256-ОС, від 07.09.2020 № 384-ОС, від 07.10.2020 № 441-ОС, від 04.11.2020 № 491-ОС, 02.12.2020 № 534-ОС, від 11.01.2021 № 10-ОС, від 22.02.2021 № 71-ОС, від 04.03.2021 № 89-ОС, від 05.04.2021 № 129-ОС, від 06.05.2021 № 174-ОС, від 03.06.2021 № 210-ОС, від 04.08.2021 № 327-ОС, від 02.09.2021 № 386-ОС, від 04.10.2021 № 458-ОС, від 04.11.2021 № 504-ОС, від 02.12.2021 № 565-ОС про виплату нагороди за бойові чергування, якими наказано виплатити грошову винагороду особовому складу відділам прикордонної служби типу «Б», «С» прикордонної комендатури швидкого реагування, що залучалися до бойових чергувань з охорони державного кордону, зокрема майстер-сержанту ОСОБА_1 за січень - грудень 2020 року, за січень - травень 2020 року, липень - листопад 2021 року, не підтверджують наявність у позивача права на отримання спірної доплати з огляду на наступне.
Так, з дослідженою колегією суддів особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020 рік вбачається, що винагорода за бойове чергування виплачувалась позивачу з січня по липень 2020 року та за грудень 2020 року.
При цьому, у жовтні 2020 року винагорода за бойове чергування виплачена не була, не зважаючи на виплату позивачу доплати за Постановою № 375.
З наведеного слідує, що виплата доплати за Постановою № 375 не перебуває у залежності від виплати винагороди за бойове чергування, а тому отримання ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування не є безумовним доказом набуття ним права на отримання доплати, передбаченої Постановою № 375.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Між тим, як встановлено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У свою чергу, відповідно до статті 78 КАС України, підставами для звільнення від доказування певних обставин є лише встановлення цих обставин судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили; визнання судом цих обставин загальновідомими; визнання цих обставин сторонами, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
З огляду на наведене, колегія суддів, не спростовуючи наявності у відповідача як суб'єкта владних повноважень обов'язку доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, вказує на те, що позивач не звільнений від доказування обставин, які покладено ним в основу позовних вимог.
Виходячи з принципів змагальності та диспозитивності адміністративного процесу, суд апеляційної інстанції враховує, що будь-яких доказів, які б підтвердили наявність в діях відповідача ознак протиправності, позивачем на виконання вимог частини 1 статті 77 КАС України до матеріали справи не надано, а судом не встановлено.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Так, рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, та невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України та статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття рішення встановлює, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 КАС України).
Отже, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних чи права і інтереси юридичних осіб, що не мало місця у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у спірних правовідносинах порушеного права позивача та як наслідок, відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 520/12766/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко