справа № 759/24186/25
провадження № 22-ц/824/5770/2026
06 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року в складі судді Петренко Н. О.,
встановив:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» (далі - ПрАТ «Гнідавський цукровий завод») про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме надання доказів, що підтверджують реєстрацію ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» за адресою: бульвар Академіка Вернадського, 12, м. Київ, 03115 та її належність до території Святошинського району м. Києва, або ж надати інші документи, що підтверджують належність цього суду до розгляду даного спору (територіальна підсудність).
Крім того, судом зазначено про необхідність надати докази на підтвердження того, що юридична особа відповідач є діючою за адресою бульвар Академіка Вернадського, 12, м. Київ, 03115 та обслуговується відділенням поштового зв'язку, яке доставляє кореспонденцію за цією адресою.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року вказаний позов повернуто позивачу з підстав не усунення недоліків у визначений судом строк.
10.12.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Посилається на те, що подана заява відповідала вимогам закону щодо її форми та змісту. Ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, є безпідставною та спрямована на позбавлення позивача доступу до правосуддя.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
За змістом п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається зі змісту поданої заяви, остання відповідала вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в тому числі, містила повне найменування відповідача, його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.
Припущення суду першої інстанції про те, що зазначена в позовній заяві адреса може не бути фактичним або належним місцезнаходженням відповідача для вручення кореспонденції не є обставиною, що може слугувати підставою для залишення позовної заяви без руху та її повернення.
Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу, суд першої інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального законодавства, які підлягали застосуванню у даних правовідносинах, а тому висновок суду першої інстанції щодо повернення заяви з підстав невиконання позивачем вимог ухвали суду без руху та не усунення недоліків є необґрунтованим.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою та у відповідності до положень частини 1 статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 353, 367, 379, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди направити до Святошинського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук