06 лютого 2026 року м. Київ
Справа № 361/626/25
Провадження: № 22-ц/824/2740/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Романенка Михайла Едуардовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»
на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гізатуліної Н. М.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.05.2021 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту № 3747816. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідачка підтвердила прийняття умов договору про споживчий кредит № 3747816, який також знаходиться у власному кабінеті відповідачки на офіційному веб-сайті товариства. До укладення договору відповідачка отримала проект цього кредитного договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомилася з усіма його умовами та правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору. На виконання умов договору ТОВ «Мілоан», на підставі платіжного доручення, на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано кошти в розмірі 5 800 грн. Проте, ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором не виконала. 10.08.2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3747816 від 06.05.2021 року в розмірі 26 477 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 800 грн, заборгованість за відсотками становить - 19 575 грн, заборгованість за комісією становить - 1 102 грн. З урахуванням викладеного, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Романенко М. Е. в інтересах ТОВ «Діджи Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції неповно та необ'єктивно з'ясував обставини справи, неправильно оцінив надані докази та дійшов помилкових висновків щодо відсутності належного укладення кредитного договору і факту надання кредитних коштів, хоча договір був укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора (OTP), що відповідає вимогам законодавства, а перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням. Суд не врахував презумпцію правомірності правочину та судову практику Верховного Суду.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
За правилом ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України та ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Позивач посилається на те, що 06.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3747816, згідно з умовами якого відповідачка отримала 5 800 грн, зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом, що передбачені кредитним договором.
Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору, кредит надається строком на 15 днів з 06.05.2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 21.05.2021 року.
Комісія за надання кредиту: 1 102 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. договору).
Проценти за користування кредитом: 2 175 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. договору).
Відповідно до п.п. 1.6., 1.7. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3. цього договору.
У п. 6.5. договору визначено, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а.с. 76-83).
До кредитного договору товариство додало відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с. 17-18), анкету-заяву на кредит № 3747816 (а.с. 52-53) та паспорт споживчого кредиту № 3747816 (а.с. 85-86).
ТОВ «Мілоан» переказало кошти у розмірі 5 800 грн на рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням 45554857 від 06.05.2021 року (а.с. 50).
Згідно додатку № 1 до договору - графіку платежів за договором про споживчий кредит № 3747816 від 06.05.2021 року, загальна вартість кредиту складає 9 077 грн, з яких: 5 800 грн - кредит, 1 102 грн - комісія за надання кредиту, 2 175 грн - проценти (а.с. 84).
Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 06Т від 10.08.2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали даний договір про те, що кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с. 19-27).
Відступлення прав вимоги також підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 56-68), витягом з реєстру боржників (а.с. 75).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Діджи Фінанс» не надало жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору про споживчий кредит, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачці.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва;) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» надало суду копії договору про споживчий кредит № 3747816 від 06.05.2021 року, графіку платежів, паспорта споживчого кредиту № 3747816, а також анкету-заяву на кредит № 3747816 від 05.05.2021 року. У договорі зазначено, що він укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Разом з тим, ТОВ «Діджи Фінанс» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання ОСОБА_1 електронного повідомлення на укладання електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідачки при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
В апеляційній скарзі скаржник звернув увагу суду на те, що файл із зашифрованимм підписом було завантажено разом із позовом через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», проте, ані при відкритті/завантаженні в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» у форматі для перегляду, ані при друкуванні файлу - він не відображається з питань збереження конфіденційності інформації.
Разом з тим, PDF-файл договору, долучений до позовної заяви в матеріалах справи, за умови його завантаження (а не перегляду в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд») та відкриття за допомогою програмного забезпечення для читання PDF-файлів (зокрема, Adobe Reader, Microsoft Edge тощо), надає можливість перевірити наявність підпису та відобразити одноразовий ідентифікатор.
Колегією суддів перевірено зазначені доводи та встановлено, що роздрукована копія PDF-файлу договору відповідає електронному документу, який міститься у справі № 361/626/25 в підсистемі «Електронний суд» та був завантажений і відкритий за допомогою програмного забезпечення для читання PDF-файлів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо особливості відображення файлу в підсистемі «Електронний суд» не спростовують факту подання до суду електронного документа, який містить відповідні реквізити підпису лише представника ТОВ «Мілоан». Перевіркою встановлено, що долучений до матеріалів справи PDF-файл договору є тотожним електронному документу, розміщеному в підсистемі «Електронний суд», а за умови його завантаження та відкриття за допомогою програм для читання PDF-файлів надає можливість ідентифікувати підпис також лише представника ТОВ «Мілоан». Таким чином, наведені скаржником обставини не свідчать про наявність підпису ОСОБА_1 на договорі.
Позивач надав копію платіжного доручення 45554857 від 06.05.2021 року на суму 5 800 грн, яке підписано посадовою особою ТОВ «Мілоан» з прикладенням печатки товариства (а.с. 50). Проте вона не може вважатися належним доказом надання ОСОБА_1 кредиту на підставі вказаного договору, оскільки не відповідає за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» у відповідній редакції. Надана ТОВ «Діджи Фінанс» копія платіжного доручення не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу.
В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме ОСОБА_1
ТОВ «Діджи Фінанс» не надало суду жодних документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору про споживчий кредит № 3747816 від 06.05.2021 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачці.
Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» не надало суду належних та допустимих доказів надання ОСОБА_1 кредиту за договором про споживчий кредит № 3747816 від 06.05.2021 року.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 3747816 від 06.05.2021 року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких підстав апеляційну скаргу Романенка М. Е. в інтересах ТОВ «Діджи Фінанс» слід залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року залишити без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без задоволення апеляційну скаргу Романенка М. Е. в інтересах ТОВ «Діджи Фінанс», перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Романенка Михайла Едуардовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура