5 лютого 2026 року місто Київ
справа № 752/3385/25
провадження № 22-ц/824/1647/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Лічманом Олександром Миколайовичем,
на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року, постановлену у складі судді Кокошко О.Б.,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до АТ КБ «Приватбанк», третя особа АТ «Універсал банк» про визнання недійсними договорів та заявки.
Також нею подано заяву про забезпечення позову після пред'явлення позову повторно, в якій вона просила: - заборонити АТ КБ «Приватбанк» нараховувати відсотки та проводити автосписання коштів за договором «кредит готівкою 24120800054324» від 08.12.2024, укладеного на підставі угоди №SAMDNWFC00055522912 від 30.10.2019 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», до набрання законної сили рішенням у справі;- заборонити АТ КБ «Приватбанк» нараховувати відсотки та проводити автосписання коштів за договором «кредит готівкою 2412080005432» від 08.12.2024, укладеного на підставі угоди №SAMDNWFC00055522912 від 30.10.2019 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», до набрання законної сили рішенням у справі; - заборонити АТ КБ «Приватбанк» нараховувати відсотки та проводити автосписання коштів за користування кредитними коштами, які були видані банком 08.12.2024 на віртуальну картку НОМЕР_1 , угода №SAMDNWFC00035887509 від 05.07.2017 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», до набрання законної сили рішенням у справі.
Просила застосувати заходи забезпечення позову та задовольнити заяву.
В обґрунтування зазначала, що відповідачем в односторонньому порядку, без згоди позивача було видано два кредити у сумі 15000 грн та 25000 грн, які були нараховані на її картку. Водночас відповідачем в односторонньому порядку, без згоди позивача збільшено кредитний ліміт на 35000 грн. на її віртуальні картки. Відповідач на номер телефону позивача надіслав повідомлення про автосписання коштів з її рахунку за користування кредитним коштами за вказаними договорами. Позивач змушена платити кошти за користування кредитами, які вона не брала. Отже, на думку позивача, під час розгляду справи в суді відповідач протягом півроку нараховує їй відсотки за користування кредитними коштами, стягнувши частину коштів через застосунок «Приват 24». Своєчасне невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити захист чи зробити взагалі неможливим виконання рішення суду, чим порушить права і законні інтереси позивача.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Лічман О.М. 09.07.2025 подав апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд», в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою: 1) заборонити АТ КБ «ПриватБанк» нараховувати відсотки та проводити автосписання коштів за договором «Кредит готівкою 24120800054324» від 08.12.2024, укладений на підставі угоди № SAMDNWFC00055522912 від 30.10.2019 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішення у даній справі. 2) Заборонити АТ КБ «ПриватБанк» нараховувати відсотки та проводити автосписання коштів за договором «Кредит готівкою 24120800054323» від 08.12.2024, укладений на підставі угоди № SAMDNWFC00055522912 від 30.10.2019 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішення у даній справі. 3) заборонити АТ КБ «ПриватБанк» нараховувати відсотки та проводити автосписання коштів за користування кредитними коштами, які були видані банком 08.12.2024 на віртуальну картку НОМЕР_1 , угода № SAMDNWFC00035887509 від 05.07.2017 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішення у даній справі. Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що саме по собі не подання заявником до заяви про забезпечення позову пропозиції щодо зустрічного забезпечення не може бути підставою у відмові чи поверненні заяви про забезпечення позову. Суд може вимагати заявника забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, прописавши в самій ухвалі про забезпечення позову, а не повертати її заявнику. Відсутнє належне обґрунтування того, як саме заборона відповідачу нараховувати відсотки та проводити автосписання коштів з позивача за спірним договором кредиту, може завдати шкоди відповідачу.
Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористались.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що подана заява про забезпечення позову не відповідає вимогам щодо змісту і фори заяви, які містяться у главі 10 розділу І ЦПК України, а саме: у заяві не зазначено пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення.
Проте, з такими висновками суду не може погодитись колегія суддів, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою та другою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просила визнати недійсними договори та заявки, оскільки як вона зазначає, шляхом шахрайських дій з її картки було оформлено кредитні договори та списано грошові кошти. У зв'язку з цим вона і звернулась до суду. Оскільки відповідачем АТ КБ «Приватбанк» нараховуються відсотки та проводиться автосписання коштів з її карти за цими кредитними договорами, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову та просила заборонити банку здійснювати такі нарахування та списання коштів.
Статтею 151 ЦПК України регламентовані вимоги до заяви про забезпечення позову: заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Так дійсно, у заяві про забезпеченні позову ОСОБА_1 не наводить пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Згідно частини другої статті 154 ЦПК України, зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Згідно частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Відповідно до частини шостої статті 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Повно та всебічно проаналізувавши обставини та матеріали справи, з урахуванням принципів законності та співмірності,колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо повернення заяви про забезпечення позову у зв'язку з відсутністю пропозиції зустрічного забезпечення позову.
Згідно положень частини першої статті 154 ЦПК України суд може (однак не зобов'язаний у кожному випадку) вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Стаття 154 ЦПК України передбачає конкретні випадки, коли суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення позову. В цій справі такі обставини не встановлені. Навпаки, як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є нарахування та списання банком коштів з рахунку позивача, які вона просить зупинити до ухвалення рішення судом в цій справі, в якій позивач оспорює правомірності таких нарахувань та списання. Як зазначає Верховний Суд у своїх висновках, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Відсутність в заяві пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову на думку колегії суддів та з урахуванням положень частини першої статті 154 ЦПК України не є обґрунтованою підставою для повернення такої заяви ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність підстав для повернення заяви про забезпечення позову заявнику є помилковим, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Лічманом Олександром Миколайовичем, задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус