30 січня 2026 року
м. Київ
апеляційне провадження № 33/824/577/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі представника Енергетичної митниці - Носко Ю. Ю.
захисника - адвоката Ковальського Г. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Енергетичної митниці,
на постанову Подільського районного суду міста Києва в складі судді Захарчук С. С.
від 29 жовтня 2025 року
у справі № 758/4129/24 Подільського районного суду міста Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України
громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Західна Нафтогазова компанія»
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, Енергетична митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову. Апелянт просить визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що складає 18 524 594,10 грн, з конфіскацією цих товарів (або стягненням їх вартості згідно з ч. 2 ст. 541 МК України).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у період з 18.01.2023 по 09.02.2023 через митний кордон України було переміщено товар «Паливо дизельне EN590» загальною вагою 519 560 кг. Для підтвердження фізико-хімічних показників товару до митного оформлення (декларації типу ІМ 40 ДЕ) було надано сертифікат якості від 29.12.2022 № 161986_4866959, виданий виробником «Orlen Lietuva». Згідно з інформацією, отриманою від митних органів Литовської Республіки та заводу-виробника, оригінальний сертифікат з таким номером містить відмінні дані щодо показника густини товару (836,7 кг/м? замість зазначених у поданому сертифікаті 830,5 кг/м?). На думку апелянта, це свідчить про те, що директор ТОВ «ЗНГК» ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання документів, одержаних незаконним шляхом та таких, що містять неправдиві відомості. Апелянт наполягає, що ОСОБА_1 як керівник підприємства, несе персональну відповідальність за достовірність поданих даних.
У поданих запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_1 - адвокат Ковальський Г. В., просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Наголошує на тому, що сертифікат якості був отриманий підприємством офіційним шляхом від контрагента-нерезидента в рамках виконання зовнішньоекономічного контракту, що виключає кваліфікацію «незаконно одержаний». Звертає увагу на відсутність економічного мотиву та умислу на правопорушення: заниження густини палива у поданому сертифікаті (830,5 кг/м? проти реальних 836,7 кг/м?) при незмінній масі призвело до збільшення розрахункового об'єму товару в літрах, який є базою для нарахування акцизного податку. Таким чином, підприємство сплатило до бюджету суму податків більшу, ніж належало б сплатити за оригінальним сертифікатом, що виключає умисел на заподіяння шкоди інтересам держави. Зазначає також, що при перетині кордону (декларації типу ЕЕ) спірний сертифікат митним органам не подавався.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Енергетичної митниці підтримав апеляційну скаргу. Сторона захисту проти задоволення скарги заперечила.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представника митниці і захисту, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження, виходив з того, що митним органом не доведено наявності в діях ОСОБА_1 об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, зокрема умислу на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю, а також не надано доказів, що документи були одержані нею незаконним шляхом.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частиною п'ятою статті 2 КУпАП питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулює Митний кодекс. Частиною першою статті 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке є протиправними, винними (умисними або з необережності) діями чи бездіяльністю.
Частиною 1 ст. 483 МК України встановлено адміністративну відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості.
Безпосереднім об'єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України. Об'єктивною стороною даного правопорушення є безпосередньо переміщення або дії, спрямовані на переміщення. Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості або одержані незаконним шляхом.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, передбачає наявність прямого умислу. Згідно зі статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Судом встановлено, що ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» на підставі зовнішньоекономічного контракту від 21.06.2022 № PPZ-2106 здійснило імпорт дизельного палива. Всі товаросупровідні документи, включаючи спірний сертифікат якості № 161986_4866959, надходили до підприємства від контрагента-нерезидента в рамках договірних відносин.
Щодо кваліфікації документа як «одержаного незаконним шляхом», апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 № 8, незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку (наприклад, шляхом крадіжки, підкупу, шахрайства тощо). У даній справі митним органом не надано жодного доказу того, що ОСОБА_1 або інші посадові особи підприємства заволоділи сертифікатом якості злочинним або іншим протиправним шляхом. Отримання документів від продавця товару є стандартною практикою ділового обороту. Той факт, що іноземний контрагент надав документ, який містить розбіжності з примірником заводу-виробника, не робить шлях отримання цього документа українським імпортером «незаконним» у розумінні диспозиції ст. 483 МК України, за відсутності доказів змови або підробки документа самим декларантом.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта про наявність у ОСОБА_1 умислу на приховування товару, оскільки вони не узгоджуються з економічною логікою господарської діяльності. З розрахунків, наведених самим митним органом в апеляційній скарзі, вбачається, що використання декларантом меншого показника густини (830,5 кг/м? замість 836,7 кг/м?) при незмінній вазі товару призвело до математичного збільшення об'єму пального в літрах на 4 637 літрів. Оскільки ставка акцизного податку на нафтопродукти встановлюється за об'єм (1000 літрів), декларант фактично самостійно збільшив базу оподаткування та сплатив до бюджету коштів більше, ніж належало б сплатити за даними заводу-виробника.
Такі дії, що призводять до надмірного податкового навантаження, вочевидь суперечать меті вчинення правопорушень, передбачених статтею 483 МК України, яка, як правило, полягає в отриманні неправомірної вигоди шляхом ухилення від сплати митних платежів або ввезення прихованих товарів. За відсутності доказів іншої, прихованої мети таких дій, факт переплати податків викликає обґрунтований сумнів у наявності прямого умислу на порушення митних правил, який, відповідно до ст. 62 Конституції України, має тлумачитися на користь особи, що притягається до відповідальності.
Крім того, матеріали справи містять беззаперечні докази того, що розбіжність у відомостях виникла за межами митної території України і без участі ОСОБА_1 , а саме на етапі експорту товару з Європейського Союзу. На запит Енергетичної митниці митними органами Латвійської Республіки (країни експорту) було надано копії товаросупровідних документів та експортних декларацій, за якими вантаж вибував з території ЄС. Зазначені документи, включаючи міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) та сертифікати якості, є ідентичними тим, що були подані до митного оформлення в Україні, і вже містили показник густини 830,5 кг/м?. Той факт, що митні органи Латвії здійснили випуск товару з ЄС саме за цими документами, свідчить про те, що пакет документів був сформований іноземними суб'єктами господарювання (експедиторами, продавцем) ще до перетину кордону України. За таких обставин ОСОБА_1 діяла добросовісно, покладаючись на офіційні документи, що супроводжували міжнародну поставку та пройшли митний контроль в країні експорту. Покладення на декларанта відповідальності за розбіжності, які виникли в документах іноземних контрагентів (між заводом у Литві та експедитором у Латвії) та про які декларант не міг знати, суперечить принципу індивідуальної юридичної відповідальності та презумпції невинуватості.
Апеляційний суд також враховує доводи захисту щодо кваліфікації об'єктивної сторони діяння. Об'єктивна сторона ст. 483 МК України передбачає відповідальність за переміщення товарів через митний кордон. Як вбачається з матеріалів справи, безпосереднє переміщення через кордон здійснювалося на підставі попередніх митних декларацій типу «ЕЕ», до яких спірний сертифікат якості не долучався і митним органам у пункті пропуску не пред'являвся. Сертифікат був поданий пізніше, під час процедури внутрішнього митного оформлення (декларації типу «ДЕ»), що додатково свідчить про відсутність умислу на незаконне переміщення саме через митний кордон України.
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Матеріали справи свідчать, що безпосереднє декларування та подання документів до митниці здійснювала уповноважена особа - агент з митного оформлення ОСОБА_2 , а не директор ОСОБА_1 особисто. За відсутності доказів надання директором вказівок на вчинення протиправних дій, саме лише перебування на керівній посаді не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за дії, вчинені іншими особами.
Європейський суд з прав людини у справі «Надточій проти України» зазначив, що санкції за порушення митних правил (зокрема конфіскація) мають ознаки кримінального обвинувачення у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до практики ЄСПЛ (справи «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»), доказування вини має відповідати стандарту «поза розумним сумнівом». Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Оцінюючи сукупність доказів, апеляційний суд констатує, що митним органом не надано належних та допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували: факт незаконного одержання документів ОСОБА_1 ; обізнаність ОСОБА_1 про невідповідність даних у сертифікаті; наявність прямого умислу на приховування товарів, враховуючи фактичні обсяги сплати митних платежів.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є законним та обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про закриття провадження. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування постанови.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.П. Євграфова