06 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/7695/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 04.06.2025 за № 253650004030;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.11.1986 з 12.05.1991 по 13.10.2003 у Сосницькому райсількомунгоспі стропальником та призначити пенсію за віком з 09.06.2025.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи з 12.05.1991 по 13.10.2003 у Сосницькому райсількомунгоспі стропальником, оскільки на відтиску печатки відсутній код підприємства. Зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, а тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу на отримання пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що до страхового стажу позивачу не зараховано період роботи з 12.05.1991 по 13.10.2003, оскільки на відтиску печатки відсутній код підприємства. Страховий стаж позивача склав 27 років 01 місяць 06 днів. Стверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області діяло у межах і спосіб чинного законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, рішення про відмову в призначенні пенсії було прийнято відповідно до норм чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області із заявою 28.05.2025 про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 16, 17- зворот.).
За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 04.06.2025 № 253650004030 (а.с. 16).
Підставою для відмови в призначенні пенсії слугувала відсутність у позивача необхідного стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки з 12.05.1991 по 13.10.2003, оскільки на відтиску печатки відсутній код підприємства. Зауважуємо, що згідно пункту 7 постанови Кабінету міністрів України № 118 від 22.01.1996 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах. Страховий стаж частково зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Додатково звертаємо увагу про необхідність надання довідки про реорганізацію підприємства.
Вважаючи протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески (стаття 1 Закону № 1058-1V, який набрав чинності з 01.01.2004).
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону № 1058-1V, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2023 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років.
Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга стаття 24 Закону № 1058-IV).
Положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу наведених положень слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Як вбачається з записів № 12, № 13 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28.11.1986 ОСОБА_1 з 12.05.1991 по 13.10.2003 працював на посаді стропальника в Сосницькому райсількомунгоспі (а.с. 19-27).
Вказані записи трудової книжки містять інформацію про посаду, яку займав позивач, періоди та місце роботи, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, та печатку підприємства.
Суд не знаходить поважними посилання відповідача на те, що вказаний стаж роботи позивача не було зараховано до страхового стажу, оскільки на відтиску печатки відсутній код підприємства, період роботи в Сосницькому райсількомунгоспі на посаді стропальника підтверджується основним документом, а саме трудовою книжною позивача.
Щодо недоліків при заповненні трудової книжки, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд також звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом: визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 04.06.2025 за № 253650004030; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 з 12.05.1991 по 13.10.2003 на посаді стропальника у Сосницькому райсількомунгоспі, відповідно до трудової книжки від 28.11.1986 серії НОМЕР_1 , та повторно розглянути заяву з 28.05.2025.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 відповідно до трудової книжки від 28.11.1986 серії НОМЕР_1 з 12.05.1991 по 13.10.2003 у Сосницькому райсількомунгоспі стропальником та призначити пенсію за віком з 09.06.2025, то суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду витікає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Частиною першою статті 58 Закону № 1058-IV визначено, зокрема, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Отже, вирішення питання про призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 28.05.2025.
Відповідно, за обставин цієї справи відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вчиняти певні дії.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька обл., 21005, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 04.06.2025 за № 253650004030.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 з 12.05.1991 по 13.10.2003 на посаді стропальника у Сосницькому райсількомунгоспі, відповідно до трудової книжки від 28.11.1986 серії НОМЕР_1 , та повторно розглянути заяву з 28.05.2025.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06.02.2026.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ