06 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/11786/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської обласної прокуратури, в якому просить:
визнати протиправними дії Чернігівської обласної прокуратури щодо відмови позивачу у видачі оновленої довідки за відповідною прокурорською посадою про підвищений розмір (станом на 01.08.2025) заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII;
зобов'язати Чернігівську обласну прокуратуру видати позивачу оновлену довідку за відповідною прокурорською посадою про підвищений розмір (станом на 01.08.2025) заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.
Ухвалою судді від 03.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
З 27 січня 2005 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
З метою реалізації права на перерахунок територіальним органом ПФУ основного розміру пенсії за вислугу років, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, 04.10.2025 позивачем подано заяву до Чернігівської обласної прокуратури з проханням виготовити та видати за відповідною (прирівняною) прокурорською посадою (заступника прокурора Чернігівської області, з якої позивач вийшов на пенсію), оновлену довідку про підвищений розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії відповідно до частини 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону №1697-VII, правові норми якої змін не зазнали, є діючими і чинними натепер.
Листом від 17.10.2025 №21-267 ВИХ-25 Відповідач у задоволенні заяви відмовив та зазначив, що пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №4571-ІХ встановлено, що у 2025 році положення частини другої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" не є підставою для перегляду (перерахунку) раніше призначених пенсій прокурорам та видачі органами прокуратори довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Тому у нього відсутні підстави для надання позивачу запитуваної довідки.
Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-У11 (далі - Закон №1697-VII).
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86 вказаного Закону, за правилами частин першої, другої якої, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч. 3 статті 81 Закону №1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури з 1 січня 2022 року становить 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно з п.1 ч.4 ст.81 цього Закону, посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом прокурора обласної прокуратури - 1,2.
Згідно з п.п. 1, 3 Закону України №4571-IX від 20.08.2025 «Про внесення змін до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2025 рік» внесено зміни у статтю 7 Закону від 19.11.2024 №4059-1Х «Про Держаний бюджет України на 2025 рік», зокрема: 1) абзац сьомий частини першої виключено; 2)доповнено частиною другою такого змісту: "Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, становить: з 1 січня 2025 року по 31 липня 2025 року - 1600 гривень, з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 2102 гривні".
Тобто, Законом №4571-ІХ з 01.08.2025 підвищено із 1600,00 грн. до 2102,00 грн. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, внаслідок чого відбулося його підвищення з 40 000,00 грн. (1600,00 грн. х 25) до 52 550,00 грн. (2102,00 грн. х 25), який є базовим для розрахунку посадових окладів та інших складових сум видів оплати праці (грошового забезпечення) прокурорів обласних прокуратур.
Нормами частини 20 (в первинній редакції) статті 86 спеціального Закону №1697-VI1 установлено: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців».
Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, яким визнано неконституційними норми частини 20 статті 86 Закону №1697-VII в редакції, якою було делеговано Кабінету Міністрів України визначення умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури, Суд повернув прокурорським працівникам та непрацюючим пенсіонерам прокуратури право на перерахунок призначених пенсій за вислугу років (у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорам), виходячи з необхідності забезпечення належного соціального захисту для виконання ними функцій держави та гарантування незалежності (абзац четвертий пункту 2.3. мотивувальної частини Рішення). Також, між іншого, у абзаці п'ятому пункту 2.3. мотивувальної частини цього Рішення, Конституційний Суд України зазначив: «Відповідно до частини другої статті 92 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вважає за доцільне конкретизувати свою юридичну позицію, викладену в Рішенні від 3 жовтня 2001 року №12-рп/2001, вказавши, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування потребує також сталого фінансування органів прокуратури, зокрема, належного соціального захисту їх працівників та осіб, які вийшли на пенсію. Потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.
У абзаці третьому пункту четвертого мотивувальної частини Рішення від 14.12.2000 №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), Конституційний Суд України зазначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України, є вимогою Конституції України».
Згідно частини третьої статті 4 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
У рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними, мають використовуватися окремі закони.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020, Конституційний Суд України зазначив, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року №6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту І частини 2 статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
У абзаці третьому пункту четвертого мотивувальної частини цього ж рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Отже, пункт другий Прикінцевих положень загального Закону №4571-IX і частина 20 (в первинній редакції) статті 86 спеціального Закону №1697-VII, неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення прокурорських працівників і непрацюючих пенсіонерів органів прокуратури (у частині права на перерахунок призначених (перерахованих) пенсій за вислугу років у зв'язку з підвищення заробітної плати прокурорським працівникам), що свідчить про існуючу колізію між ними.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАСУ, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Такі ж висновки зазначені і в п.п. 52, 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України».
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(ІІ)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим», «закон спеціальний має перевагу над загальним», «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим». Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Послався на вказану юридичну позицію Конституційного Суду України і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у пункті 42 постанови від 11 вересня 2025 року у справі №120/1081/25 у подібних правовідносинах, де, крім того зазначив, що: « Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми (п.44); відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; форми і види пенсійного забезпечення (п.45); за приписами статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України); Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів...Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (ті. 24 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України); тобто існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип прав «спеціальний закон скасовує дію загального закону».
Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права» (пункт 46 постанови); отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №2262-ХІІ, а положення Закону №4059-ІХ вважати загальними нормами (пункт 47 постанови); На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України» (пункт 48 постанови)».
Тож, при наявності колізії (суперечностей, протиріччя) між правовими нормами загального Закону №4571-ІХ, (які прийнято на один фінансовий рік та метою яких не є врегулювання пенсійних правовідносин), та правовими нормами частини 20 статті 86 спеціального Закону №1697-VII, застосуванню підлягають правові норми частини 20 (в первинній редакції) статті 86 спеціального Закону №1697-VII, а не норми пункту другого Прикінцевих положень загального Закону №4571-IX.
При цьому суд зазначає, що частина 20 (в первинній редакції) статті 86 спеціального Закону №1697-VII, правовими нормами пункту другого Прикінцевих положень Закону №4571-IX, в якому установлено, що у 2025 році положення частини другої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", не є підставою для перегляду (перерахунку) раніше призначених пенсій прокурорам та видачі органами прокуратори довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, не доповнена.
Також, враховуючи положення частини третьої ст. 81 Закону №1697-VII, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури з 1 січня 2022 року становить 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, частина 20 (в первинній редакції) статті 86 спеціального Закону №1697-VІI, не містить правових норм, які б унеможливлювали перерахунок призначеної (перерахованої) пенсії за вислугу років, виходячи із заробітної плати (грошового забезпечення), підвищення розміру яких відбулося після першого січня (впродовж) відповідного календарного року.
Важливими є і висновки Верховного Суду з подібних правових питань, які викладені у рішенні від 16.04.2018 у зразковій справі №825/506/18 за позовом непрацюючого пенсіонера органів прокуратури до прокуратури Чернігівської області (з якими погодилася Велика Палата Верховного Суду за результатами апеляційного перегляду цієї справи у постанові від 23.10.2019), а саме: «Якщо на час звернення із заявою про видачу довідки про заробітну плату непрацюючий пенсіонер органів прокуратури аргументує своє прохання бажанням здійснити перерахунок пенсії за вислугу років на підстави закону, який діє й передбачає право, умови та підстави її перерахунку, таку довідку зобов'язаний видати той орган прокуратури, в якому до виходу на пенсію працював заявник».
Відтак, відмова Відповідачем в задоволенні заяви про видачу за відповідною прокурорською посадою оновленої довідки про підвищений розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за вислугу років, є протиправною та такою, що обмежує право позивача на належний соціальний захист (належне пенсійне забезпечення), гарантоване статтею 46 Конституції України та частиною 20 (в первинній редакції) статті 86 спеціального Закону №1697-VII.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Чернігівської обласної прокуратури щодо відмови ОСОБА_1 у видачі оновленої довідки за відповідною прокурорською посадою про підвищений розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII станом на 01.08.2025.
Зобов'язати Чернігівську обласну прокуратуру видати відмови ОСОБА_1 оновлену довідку за відповідною прокурорською посадою про підвищений розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII станом на 01.08.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Чернігівська обласна прокуратура (вул.Князя Чорного, 9, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14000, код ЄДРПОУ 02910114).
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО