Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
06 лютого 2026 року справа № 520/31810/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_2 щодо ненадання відповіді на звільнення та відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби;
- зобов'язати Військову частину № НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII, оскільки на утриманні останнього перебуває троє неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Зауважено, що намагаючись реалізувати своє Конституційне право, ОСОБА_1 звернувся 15.09.2025 та 23.10.2025 до командира військової частини НОМЕР_2 із рапортами щодо звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки на його утриманні перебуває троє і більше дітей віком до 18 років: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 серія НОМЕР_4 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 серія НОМЕР_5 ; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 серія НОМЕР_6 , водночас відповіді у встановлений термін отримано не було. Зазначає, що відповідач протиправно не розглянув його рапорти про звільнення, внаслідок чого допустив протиправну бездіяльність.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що командування військової частини НОМЕР_2 не вбачало наявності усіх, передбачених п/п “г» п. 2 ч. 4, абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-XII (з наступними змінами та доповненнями) умов для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану, а рівно підстав для задоволення рапорту від 16.09.2025 (вх.№18370 від 14.10.2025). Крім того, серед іншого відповідачем зауважено, що додатки до рапорту від 16.09.2025 (вх.№18370 від 14.10.2025) не містили будь-якого документального підтвердження (довідки відділу державної виконавчої служби) відсутності у ОСОБА_1 заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, як те передбачене нормою абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-XII (з наступними змінами та доповненнями).
Через систему «Електронний суд» 23.12.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому викладено правову позицію позивача стосовно порушених відповідачем у відзиві на позову питань.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 зокрема, поновлено процесуальний строк для подання відповіді на відзив.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
30.05.2025 між позивачем та ОСОБА_5 укладений шлюб.
У подружжя є спільні діти:
1. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_7 );
2. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_8 );
3. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_9 ).
Позивач звернувся з рапортом від 16.09.2025 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 з проханням вирішити питання щодо його звільнення з військової служби на підставі підпункту 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-Х. До рапорту заявник надав такі документи: копію паспорту та рнокпп ОСОБА_1 ; копію військово облікового документу № 211220231455449100010; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 серія НОМЕР_4 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 серія НОМЕР_5 , свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 серія НОМЕР_6 .
Військова частина НОМЕР_2 листом від 16.10.2025 за №2368/283398, повідомила про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, а тому за результатами розгляду вказаного рапорту відмовлено у звільненні його з військової служби, зазначивши серед іншого, що:
«Із змісту рапорту від 16.09.2025 (вх.№18370 від 14.10.2025), на підтвердження підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини, заявником до рапорту було додано, крім іншого, копії наступних документів:
свідоцтва про народження серп НОМЕР_10 , виданого відділом державної ресстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 31.07.2015, про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 сина - ОСОБА_4 ;
свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 , виданого Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 25.04.2025, про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 сина - ОСОБА_2 .
Між тим, копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 03.07.2018 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначена у додатках до рапорту 16.09.2025 (вх. N18370 від 14.10.2025), відсутня у конверті поштового відправлення №5002500060035 на адресу військової частини НОМЕР_2 .
Крім того, додатки до рапорту від 16.09.2025 (вх. №18370 від 14.10.2025) не містять будь-якого документального підтвердження (довідки відділу державної виконавчої служби) відсутності у ОСОБА_1 заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, як те передбачене нормою абз. 5 п. З ч. 12 ст. 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992p № 2232-XІІ (з наступними змінами та доповненнями).».
В матеріалах справи, також міститься рапорт ОСОБА_1 від 15.09.2025, на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 (з відміткою про отримання ІНФОРМАЦІЯ_4 15.09.2025 за вх.№10907) з проханням вирішити питання щодо його звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-Х. До рапорту заявник надав такі документи: копію паспорту та рнокпп ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 серія НОМЕР_7 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 серія НОМЕР_8 , свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 серія НОМЕР_9 ; копію свідоцтва про шлюб серії № НОМЕР_12 від 30.05.2025.
Крім того, 23.10.2025 позивач повторно подав на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_5 рапорт про звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. До рапорту заявник надав такі документи: копію паспорту та рнокпп ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 серія НОМЕР_7 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 серія НОМЕР_8 , свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 серія НОМЕР_9 ; копію свідоцтва про шлюб серії № НОМЕР_12 від 30.05.2025.
Рапорти від 15.09.2025 та від 23.10.2025 військовою частиною НОМЕР_2 не були розглянуті.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду його рапортів та незвільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Згідно з частинами 1-2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин, визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;4) місце, день і час явки за викликом;5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;6) реєстраційний номер повістки;7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно із положеннями частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
1) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;
2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
5) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
6) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
7) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
8) усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду;
10) опікун особи, визнаної судом недієздатною;
11) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
12) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
14) члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;
15) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
16) керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
17) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
18) судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;
19) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
20) Голова та інші члени Рахункової палати;
21) працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;
22) дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;
23) державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
24) інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах :під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) .
Відповідно до абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:під час дії воєнного стану: у тому числі, через перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Предметом позову у цій справі є не розгляд рапорту про звільнення з військової частини НОМЕР_2 .
З матеріалів справи судом вбачається, що 20.04.2025 року у позивача народилась третя дитина, у зв'язку з чим 15.09.2025 (вх.№10907 від 15.09.2025 року) та повторно 23.10.2025 (отримано 23.10.2025 про свідчить відмітка про отримання) ОСОБА_1 подав рапорти до військової частини НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_5 про звільнення його з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років), надавши підтверджуючий пакет документів до нього.
Рапорт військовою частиною НОМЕР_2 не був розглянутий.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України №3543-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до частини 9 статті 26 Закону України №3543-ХІІ військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, передбачено порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та визначені питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби.
Відповідно до абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 визначено, що накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно зі статтею 14 Закону України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до п.14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Таким чином, в даному випадку рапорт про звільнення з відповідними документами має бути подано до посадової особи, яка має право на звільнення з військової служби.
Як вже вказувалось, відповідно до абз.4 п.241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Отже, рапорт позивача про звільнення з військової служби було направлено начальнику Військової частини НОМЕР_2 , як до особи, яка має право на його звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Під час вирішення справи по суті, суд враховує, що ОСОБА_1 має трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серія НОМЕР_4 , серія НОМЕР_6 , серія НОМЕР_5 .
Крім того, відсутність заборгованості зі сплати аліментів підтверджується відомостями з Єдиного реєстру боржників, що є загальнодоступним державним реєстром.
Так, відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапортів ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, а саме відповідачем не було прийнято відповідного рішення за результатами розгляду рапортів позивача від 15.09.2025 року та надісланий повторно 23.10.2025 про звільнення з військової служби.
З урахуванням вищевикладеного, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлену бездіяльність суб'єкта владних повноважень та для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду по суті рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та прийняти відповідне рішення.
Суд зазначає, що рішення Військовою частиною НОМЕР_2 за результатом розгляду рапорту позивача від 15.09.2025 та повторно надісланий 23.10.2025 не приймалося, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII, оскільки на утриманні останнього перебуває троє неповнолітніх дітей, є зверненими на майбутнє та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду по суті рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт від 23.10.2025 року про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з військової служби та прийняти відповідне рішення.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 06 лютого 2025 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ