Справа № 500/6876/25
06 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26" (далі - ДУ "Чортківська установа виконання покарань №26", відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення у період з 29.01.2020 до 18.07.2022 нарахування позивачу розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок усіх виплачених складових грошового забезпечення та компенсаційних виплат ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 18.07.2022 шляхом визначення нового розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), з урахуванням вже виплачених сум та виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 18.07.2022;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму перерахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення;
визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення нарахування та виплати у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078);
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 18.07.2022, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Позов обґрунтовано тим, що позивач проходив службу у ДУ "Чортківська установа виконання покарань №26". Відповідач у період з 29.01.2020 до 18.07.2022 нараховував та виплачував грошове забезпечення позивачу, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704.
Також позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням місяця підвищення доходів (базового місяця) січень 2008 року та з 01.03.2018 по 18.07.2022 щомісячна індексація-різниця грошового забезпечення з розрахунку 4463,15 грн.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача та з метою відновлення порушених прав звернувся до суду із цим позовом, у якому одночасно просить нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення та за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та вказує, що відповідно до пункту 4 Постанови № 704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018), а також постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 і наказу Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Базовий місяць при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 становив листопад місяць 2015 року, в якому йому було встановлено надбавку за роботу в секторі максимального рівня безпеки, що призвело до підвищення надбавки за вислугу років (щомісячні складові основних видів грошового забезпечення), відповідно йому було встановлено фіксовану індексацію, тобто різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Також звертає увагу, що позивачем позовну заяву подано з пропуском строку звернення до суду. У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (а.с.41-47).
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що до 19.07.2022 строк звернення з позовом до суду не був обмежений будь-яким строком, а правовідносини виникли до набрання чинності змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, а тому в даному випадку тримісячний строк звернення до суду також не застосовується (а.с.52-56).
Ухвалою суду від 06.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду через пропущення строку звернення до суду.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив у спірний період з 29.01.2020 по 18.07.2022 службу у ДУ "Чортківська установа виконання покарань №26", такі обставини визнаються відповідачем.
Згідно з наказом ДУ "Чортківська установа виконання покарань №26" від 30.05.2025 № 49/ОС-25 відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 за станом здоров'я (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» та частини п'ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України 31.05.2025 (а.с.29).
Представником позивача було направлено адвокатський запит щодо надання інформації, а також з проханням здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , зокрема, з 29.01.2020 до 18.07.2022 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 від 29.01.2020 та перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , зокрема, за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 з урахуванням вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку № 1078 (а.с.12).
За результатом розгляду вказаного запити, відповідач листом від 26.11.2025 повідомив, що відповідно до пункту 4 Постанови № 704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Базовим місяцем при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 був листопад 2015 року, в якому встановлено надбавку за роботу в секторі максимального рівня безпеки, що призвело до підвищення надбавки за вислугу років (щомісячні складові основних видів грошового забезпечення), відповідно встановлено фіксовану індексацію, тобто різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу (а.с.14 зворот - 15).
Також відповідач надав довідку про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивачу (а.с.27-28).
Не погодившись із такими діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV)
Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020 виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які мають бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
Натомість статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2270,00 грн; статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX“Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2189,00 грн; статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ “Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн.
Отже, щороку протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.
Різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2020, 2021, 2022 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020 (з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18) наявні правові підстави для визначення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2020, 2021, 2022 роки), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення. Нарахування позивачу заниженого посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням потягло за собою неправомірне зменшення виплат, які позивач отримував у період проходження служби (та який є предметом спору з 29.01.2020 до 18.07.2022), зокрема, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії тощо.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення у спірний період з 29.01.2020 до 18.07.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2021 Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» та станом на 01.01.2022 Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік».
З метою відновлення прав, порушення яких установлено за результатами розгляду спору, суд уважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити за період з 29.01.2020 до 18.07.2022 перерахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 18.07.2022, то суд зауважує, що відповідач ще не здійснював перерахунку грошового забезпечення на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при проведенні такого перерахунку і виплаті грошового забезпечення будуть порушені. Спору стосовно виплати різниці між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення на час звернення позивача до суду не існувало.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому, то позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 18.07.2022, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, суд зазначає таке.
За змістом статті 1 Закону України від 03.07.2001 №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 4 Закону №1282-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Пункт 1-1 Порядку №1078 (в редакцій, чинній до 02.04.2021) повторює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до абзаців першого, четвертого, п'ятого пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзаци другий, четвертий пункту 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.
За приписами пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, застосовується з 01.12.2015) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше для обчислення індексу споживчих цін враховувався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 таким місяцем став місяць підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше місяць підвищення (базовий місяць) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець, особи рядового і начальницького складу.
Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників, але таке підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців.
Посадові оклади військовослужбовців встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та була чинна до 01.03.2018.
Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704 (якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу), таким місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, які зводяться до такого: місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Відповідно до вимог абзацу третього пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15.12.2015) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу. Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати; після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу) (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №380/4689/21).
Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21 дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки у період з 01.01.2008 року по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
Повноваження державних органів щодо визначення “місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року (зазначені висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 13.04.2020 у справі №420/9187/21, від 01.06.2023 у справі №140/5246/21).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 до 28.02.2018 повинна здійснюватися із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким проводиться обчислення індексу споживчих цін.
Відповідно до наданих відповідачем пояснень, «базовими місяцями» при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь період служби були встановлені: грудень 2009 року, місяць прийняття на роботу; жовтень 2012 року, місяць зміни посади (підвищення посадового окладу); липень 2014 року, місяць зміни спецзвання (підвищення окладу за спецзвання); листопад 2015 року, місяць встановлення надбавки за роботу в секторі максимального рівня безпеки; червень 2016 року, місяць переведення на вищу посаду та зміни спецзвання (підвищення посадового окладу та окладу за спецзвання); січень 2017 року, місяць зміни (підвищення) посадового окладу; березень 2018 року, місяць зміни (підвищення) посадового окладу; лютий 2020 року, місяць зміни (підвищення) посадового окладу; грудень 2023 року, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік»; січень 2025 року, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» (а.с.38-39). Таке визначення базового місяця для проведення індексації за спірний позивач проведено без урахування наведених вище положень нормативно-правових актів.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, позов у цій частині позовних вимог належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.
Щодо позовних вимог про перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 18.07.2022, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн, із врахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078, то суд зазначає, що цей Порядок передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Так відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній станом на березень 2018 року, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
За загальним правилом індексація в місяці підвищення заробітної плати/грошового забезпечення проводиться шляхом порівняння суми підвищення та суми поточної індексації, зокрема, якщо в результаті такого порівняння сума підвищення зарплати/грошового забезпечення: більше суми індексації, то зарплату/грошове забезпечення в цьому місяці не індексують; менше суми індексації, то в цьому місяці необхідно розрахувати індексацію, як різницю між сумою можливої індексації (яка могла бути нарахована в місяці підвищення доходу) та сумою підвищення.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно: визначити розмір підвищення грошового доходу особи у місяці підвищення; визначити суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу; порівняти розмір підвищення грошового доходу з сумою індексації у місяці його підвищення.
При визначенні суми підвищення грошового доходу порівняно з попереднім місяцем, а також при визначенні розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (фіксованої суми індексації) враховуються всі складові заробітної плати, передбачені пунктом 2 Порядку №1078.
Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Тлумачення абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку №1078 вказують на те, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача (з 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців) відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з 01.03.2018, а якщо так, то у якому розмірі.
Однак відповідач відповідні дії не вчинив, що свідчить про протиправну бездіяльність.
Для правильного застосування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п'ятого пункту 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Вказані висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21, від 16.01.2025 у справі №160/19515/23, а тому враховуються при вирішенні цієї справи.
З матеріалів справи вбачається, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 10837,07 грн, за березень 2018 року 8255,00 грн (а.с.27). Тобто, незважаючи на те, що у березні 2018 року підвищився посадовий оклад ОСОБА_1 з 1725,00 грн до 5220,00 грн, підвищення грошового доходу позивача в цілому не відбулося.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 Порядку №1078 сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн) (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22).
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), що вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці (становитиме 4463,15 грн) з 01.03.2018 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу у ДУ "Чортківська установа виконання покарань №26", зокрема у період з 01.10.2017 до 06.02.2019 на посаді черговий помічник начальника УВП та у період з 06.02.2019 до 01.02.2021 на посаді начальник сектору - начальник відділення соціально-психологічної служби сектору максимального рівня безпеки для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі (а.с.19-25). Відповідно його посадовий оклад змінився: на посаді чергового помічнику начальника становив 5220,00 грн, а на посаді начальника сектору - начальника відділення соціально-психологічної служби - 5360,00 грн.
На переконання суду, з дня зміни (з 06.02.2019) посадового окладу за новою посадою припиняється виплата індексації-різниці за попередньою посадою, а позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу за період з 06.02.2019 по 18.07.2022 індексації-різниці грошового забезпечення, розрахованої як різниця між сумою можливої індексації у місяці підвищення та розміром підвищення доходу, до задоволення не підлягають. Отож, хоч позивач у період до набрання чинності Постановою №704 проходив службу, однак у подальшому був переведений на іншу посаду під час дії Постанови №704, тому суд не вбачає підстав набуття позивачем права на отримання індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 за період з 06.02.2019 по 18.07.2022.
Зазначений висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, що наведений у постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23, предметом спору в якій було вирішення питання стосовно наявності права у військовослужбовця на отримання індексації-різниці, який був призваний на військову службу з 13.06.2018, тобто під час дії Постанови №704 від 01.03.2018 з урахуванням нових посадових окладів.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності (а не дій як помилково вважає позивач) ДУ "Чортківська установа виконання покарань №26" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.02.2019 та зобов'язання відповідача відповідно до вимог абзаців четвертого, шостого Порядку №1078 нарахувати та виплатити позивачу за вказаний період індексацію, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн, із врахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку № 1078.
При вирішенні спору в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, суд виходить із того, що питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2020 № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), який уточнює, деталізує норми Закону.
Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), суму індексації грошових доходів громадян та ін.
У пункті 4 Порядку №1078 також визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Верховний Суд викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», зокрема у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, правовідносини у якій у цій частині позовних вимог є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, а саме: індексація не була нарахована та виплачена позивачеві, та вказав на таке.
“Системний аналіз зазначених вище норм [Закону № 2050-ІІІ] дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.
Колегія суддів Верховного Суду враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року» (пункти 42-46).
“З огляду на викладене, Суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації» (пункт 50).
Застосовуючи цей висновок Верховного Суду у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв'язку з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом також у постановах від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі №803/1565/17, від 21.01.2020 у справі № 826/15879/18, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 18.07.2022 та на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.02.2019 за весь час затримки виплати. При цьому протиправної бездіяльності відповідачем у цій частині суд не встановив, бо право на компенсацію виникло лише після вирішення судом спору про право на відповідні грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26" (вулиця Лесі Українки, 3, місто Чортків, Чортківський район, Тернопільська область, 48501, код ЄДРПОУ 08564481) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26" щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 18.07.2022.
Зобов'язати Державну установу "Чортківська установа виконання покарань №26" здійснити з 29.01.2020 по 18.07.2022 перерахунок і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26" щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язати Державну установу "Чортківська установа виконання покарань №26" здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26" щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 05.02.2019 з урахуванням вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Державну установу "Чортківська установа виконання покарань №26" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.02.2019, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн, із врахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Державну установу "Чортківська установа виконання покарань №26" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 18.07.2022 за весь час затримки виплати.
Зобов'язати Державну установу "Чортківська установа виконання покарань №26" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.02.2019 за весь час затримки виплати.
У задоволення решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2026 року.
Суддя Чепенюк О.В.