про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
06 лютого 2026 року Справа № 480/674/26
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши заяву представника Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправним та скасування припису,-
Комунальне підприємство "Ромникомунтепло" Роменської міської ради 05.02.2026 звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 21 від 07.01.2026 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних ( регульованих) цін.
Ухвалою суду від 06.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 21 від 07.01.2026 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних ( регульованих) цін до набрання законної сили рішення суду за позовом комунального підприємства «Ромникомунтепло» Роменської міської ради» до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області №21 від 07.01.2026 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних ( регульованих) цін, яке зафіксоване в Акті перевірки № 21 від 07.01.2026.
Заяву вмотивована тим, що припис № 21 від 07.01.2026 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін вимагає усунути виявлене порушення, яке зафіксовані в акті № 21 від 07.01.2026, а саме: провести до 15.02.2026 перерахунок зайво нарахованих гр. Хлиніній за період 15.10.2021 по 07.11.2021 кошти у сумі 333,99 грн. Попереджено, що невиконання або несвоєчасне виконання цього припису тягне за собою відповідальність, передбачену п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» ст.188-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Враховуючи обов'язковість припису для КП «Ромникомунтепло» РМР», зупинення дії такого індивідуального акту забезпечить недопущення настання негативних наслідків для Позивача та збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Виконання КП «Ромникомунтепло» РМР» невизнаного та оскаржуваного припису у період оскарження в судовому порядку до вирішення питання про законність цього розпорядчого документу унеможливить ефективне відновлення порушеного права і призведе до неправомірного стягнення коштів з позивача.
Розгляд заяви позивача про забезпечення позову здійснюється згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи представника позивача щодо заяви про забезпечення позову, вбачається необхідним у її задоволенні відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 11.01.2022 у справі №640/18852/21.
У постанові від 17.04.2025 у справі №340/5170/24 Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
Тож вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, необхідно враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує на те, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом. Тому виконання КП «Ромникомунтепло» РМР» спірного припису у період оскарження в судовому порядку до вирішення питання про законність цього розпорядчого документу унеможливить ефективне відновлення порушеного права і призведе до неправомірного стягнення коштів з позивача.
Однак, представник позивача у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання ж позовної заяви, предметом якої є визнання протиправним та скасування припису відповідача від 07.01.2026 №21, не може слугувати беззаперечним доказом того, що такий припис відповідача є очевидно протиправним. Відповідність винесеного припису критеріям правомірності, підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, через що задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При цьому, щодо посилань представника позивача у заяві про забезпечення позову на відповідальність за невиконання припису, визначену Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд зазначає наступне.
Так, дійсно, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.21 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).
При цьому, відповідно до ч.3 ст.12 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Тобто, з урахуванням вказаних норм Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач має право оскаржити рішення органів державного нагляду (контролю) до суду, а застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій за невиконання припису здійснюється виключно за умови якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вказані посилання представника позивача в контексті забезпечення позову є необґрунтованими та не приймає їх до уваги.
При цьому, попередження Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради в оскаржуваному приписі про те, що невиконання або несвоєчасне виконання цього припису тягне за собою відповідальність, передбачену п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» ст.188-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є достатнім обґрунтуванням заяви про забезпечення позову, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може ускладнити виконання рішення суду саме у цій справі чи привести про необхідність додавати значні зусилля для відновлення прав позивача та виконання рішення. Імовірне притягнення Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради до відповідальності не є доказом існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Отже, за наведених обставин, у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування доцільності забезпечення позову в спосіб, визначений представником позивача, в цьому випадку заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту в адміністративних правовідносинах. Відтак, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, представника заявника для забезпечення позову суд на цей час не вбачає.
З урахуванням вищезазначеного, вбачається необхідним у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття ухвали апеляційної скарги.
Суддя І.Г. Шевченко