05 лютого 2026 року м. Рівне№460/140/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, (далі - відповідач 1) Головного управління Пенсійного фонду України Чернівецькій області (далі відповідач 2) в якому позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 172450010053 винесене 31.10.2025 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати з 02.10.2025 року ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 29.09.1988 по 15.11.1989 та з 16.11.1989 по 18.04.1992 роки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посилення радіоекологічного контролю (категорія 4). Повідомляє, що досягнувши 55-річного віку, звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак рішенням від 31.10.2025 № 17245010053, відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії вказавши, що станом на 01.01.1993 період проживання та роботи у зоні посиленого радіологічного контролю становить 2 роки 01 місяць 20 днів. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії протиправними, а тому просить позов задовольнити та у судовому порядку зобов'язати відповідача призначити пенсію із зниженням пенсійного віку.
Ухвалою суду від 06.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами письмового провадження.
20.01.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 1, в якому він зауважує, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років що позивачем на думку відповідача 1 не підтверджено. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки у позивачки відсутній необхідний період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
А також 04.02.2025 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву в якому він вказує, що станом на 01.01.1993 документами підтверджено факт проживання у зоні посилення радіологічного контролю - 2 роки 01 місяць 20 днів. Таким чином, враховуючи положення ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає підстав для призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як потерпілому від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії, оскільки не підтверджено період роботи (проживання) у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 роки станом 01.01.1993, а також відсутні підстави для застосування початкової величини. Додатково зазначили, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 29.09.1988 по 15.11.1989 та з 16.11.1989 по 18.04.1992 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата народження позивачки. Просить суд у позові відмовити повністю.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорія), що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого знаходиться з матеріалах справи.
02.10.2025 позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Рішенням від 31.10.2025 № 17245010053 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В якості підстави зазначено: період проживання або роботи станом на 1 січня 1993 року становить менше 4 років. Тому зроблено висновок про відсутність підстав для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
До періодів проживання в зоні посиленого радіоекологічного довідки контролю не зараховано період з 22.08.1990 по квітень 1991 згідно № 292 від 13.05.2025 та з 01.05.1991 по 16.11.1993 згідно довідки № 399 від 16.05.2025, оскільки в цей же час заявниця працювала на території російської федерації. Також не зараховано періоди з 26.04.1986 по 15.06.1988, з 15.07.1989 по 16.11.1991 вказані в судовому рішенні №555/1497/25 від 16.07.2025, оскільки відсутнє зобов'язання щодо зарахування вказаних періодів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 29.09.1988 по 15.11.1989 та з 16.11.1989 по 18.04.1992, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата народження позивачки.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796).
Згідно з ст. 9 Закону № 796 (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.
Згідно з ст.55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 4 років, на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до пп.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від 30.07.2015, далі - Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:
1) початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
2) проживання щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року щонайменше 4 років.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Чернівецькій області відмовлено позивачу у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", посилаючись на відсутність необхідного періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.
Водночас, наявними у матеріалах справи повністю спростовується висновки пенсійного органу про відсутність необхідного періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.
Відповідно до довідки, виданої Березнівської міської ради №292 від 13.05.2025, позивач з 26.04.1986 по червень 1988 року, з 22.08.1990 по квітень 1991 була зареєстрована та постійно проживала в селі Прислуч, Березнівського району, Рівненської області, яке до 01.01.2015 входило до переліку населених пунктів посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до довідки Березнівської міської ради №399 від 16.05.2025, позивач з 01.05.1991 по 16.11.1993 була зареєстрована та постійно проживала в селі Поліське, Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 входило до переліку населених пунктів посиленого радіоекологічного контролю.
Крім того, вбачається з матеріалів справи, рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі №55/1497/25 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 15.03.1970 року, постійно проживала в селі Прислуч Рівненського (Березнівського) району Рівненської області в період з 26.04.1986 року по червень 1988 року, з липня 1989 року по 16.11.1991 року.
Рішення суду набрало законної сили 16.08.2025, а тому вищезазначені обставини в силу положень ч.4 ст. 78 КАС України доказуванню не підлягають.
Відтак, суд дійшов до висновку про зарахування періодів з 26.04.1986 року по червень 1988 року, з липня 1989 року по 16.11.1991 року, оскільки вони підтвердженні письмовими поясненнями свідків відповідно до рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі №55/1497/25.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що висновки пенсійного органу щодо не підтвердження періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення є необґрунтованими.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, с. Прислуч нині Рівненського району Рівненської області до 01.01.2015 відносилися до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю за соціально-економічним фактором.
Пунктом 2 розділу І Закону № 76-VІІІ у статтю 2 Закону № 791а-ХІІ внесено зміни, якими абз.5 ч. 2 ст. 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.
Отже, з 01.01.2015 стаття 2 Закону № 791а-ХІІ визначає такі категорії зон радіоактивного забруднення територій:
1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Отже, з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом № 791а-ХІІ.
Суд зауважує, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
Висновок аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17, що обов'язково враховується судом при вирішенні даних спірних правовідносин.
З системного аналізу норм права слідує, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №556/1153/17.
Щодо застосування початкової величини.
В матеріалах справи наявні докази проживання позивача у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Відтак, наведене свідчить про наявність підстав для зарахування початкової величини та зниження пенсійного віку на 2 роки.
Крім того, проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 4 роки 5 місяців 23 дні, що надає такій особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 повні роки проживання в такій зоні (на 3 роки), тобто у 57 років відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 3 роки, тобто у 57 років відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, позивач досягла лише віку 55 років, тому суд дійшов висновку, що на даний час підстави для застосування до позивача положень ст.55 Закону №796-XII у суду відсутні.
Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , періодів роботи з 29.09.1988 по 15.11.1989 та з 16.11.1989 по 18.04.1992 роки, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.
При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
В даному випадку достатність необхідного страхового стажу відповідачем не заперечується, відтак доказуванню не підлягає.
Водночас, в оскаржуваному рішенні зазначено, що періоди роботи в російській федерації з 29.09.1988 по 15.11.1989 та з 16.11.1989 по 18.04.1992, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата народження позивачки.
Надаючи оцінку підставам не зарахування страхового стажу позивача, суд виходить з наступного
Як зазначено в трудовій книжці позивача (запис №3 - №6), позивач в період 29.09.1988 по 15.11.1989 та з 16.11.1989 по 18.04.1992 працювала в Алданському РОНО, помічником вихователя.
Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно вимог статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, а саме пунктів 2.2, 2.4, 2.5, 2.6 та 2.7, 2.17 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.
Всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.
Такі ж за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Трудова книжки позивача має чіткі записи про період роботи в Алданському РОНО (запис №3-№6), чітко прослідковується наявність відтиску печатки підприємств, є підпис відповідального за ведення трудових книжок.
Однак, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відтак, відмова у призначенні пенсії позивачу є порушенням його соціальних прав, так як він не може бути позбавлений свого права на зарахування періодів роботи.
Зазначене в сукупності дає підстави для висновку, що належними доказами підтверджується факт роботи позивача 29.09.1988 по 15.11.1989 та з 16.11.1989 по 18.04.1992 роки, незважаючи на відсутність дати народження ОСОБА_1 .
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на врахування до його страхового стажу вищезазначених спірних періодів роботи.
З метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 29.09.1988 по 15.11.1989 та з 16.11.1989 по 18.04.1992 роки.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 31.10.2025 року № 172450010053 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 29.09.1988 по 15.11.1989 та з 16.11.1989 по 18.04.1992 роки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 05 лютого 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
Відповідач: Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 21084076)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (пл. Центральна, 3,м. Чернівці,Чернівецька обл.,58002, код ЄДРПОУ 40329345)
Суддя В.В. Щербаков