06 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15187/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 від 30.01.2026 (вхідний № 7661/26) про встановлення судового контролю за виконанням окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі №440/15187/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №440/15187/24 адміністративний ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання бездіяльністю протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Зобов'язано Територіальне управління Бюро економічної безпеки у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Рішення набрало законної сили 12.06.2025.
01.09.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача в порядку, встановленому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, із заявою, в якій просить постановити окрему ухвалу, якою: визнати протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі № 440/15187/25 в частині виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 13,4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 25.12.2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у м. Києві на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі 440/15187/24, у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі 440/15187/24 в частині здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби обчисленого відповідно до грошового забезпечення, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні.
30.01.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій вона просить зобов'язати Територіальне управління БЕБ у місті Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання окремої ухвали від 25.12.2025 року; заяву про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення розглянути у строки, визначені у частин першій статті 382-1 КАС України.
Ухвалою суду від 06.02.2026 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі №440/15187/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку заяві позивача ОСОБА_1 стосовно встановлення судового контролю за виконанням окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025року у справі № 440/15187/24 шляхом зобов'язання Територіального управління БЕБ у місті Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання окремої ухвали від 25.12.2025 року, суд приходить до таких висновків.
Ключовим питанням, на яке суд має надати відповідь за наслідками розгляду заяви позивача, є те, чи є правові підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання окремої ухвалу суду, тобто здійснювати судовий контроль у порядку встановленому статями 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за виконанням окремої ухвали, постановленої в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу при здійсненні судового контролю за виконанням судового рішення у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Нормою частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
За змістом статей 324, 358 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції та суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Згідно пунктів 1, 13, 14, 15 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Рішення суду - рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги. Постанова - письмове рішення суду апеляційної або касаційної інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги. Ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання.
Відповідно до частин 2,3,4,5 статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.
Зі змісту наведених норм процесуального закону, вбачається, що за загальним правилом, суд може постановити окрему ухвалу відповідно до частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України виявивши порушення закону під час розгляду справи, тобто вирішення публічно-правового спору переданого адміністративному суду і до його закінчення в суді першої інстанції ухваленням рішення суду або до закінчення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку прийняттям постанови.
Отже аналіз положень наведеної статті Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 07 лютого 2019 року по справі № 800/500/16 та в Постанові від 22 січня 2019 року по справі № 221/6626/17.
Відтак у судовій практиці сформувався сталий підхід, відповідно до якого правова природа окремої ухвали виявляється у таких її ознаках: а) її постановлення є правом, а не обов'язком суду; б) є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені судом саме під час судового розгляду.
При цьому спеціальні підстави винесення судом окремої ухвали встановлені частиною 1 статті 278 при розгляді окремих категорій термінових адміністративних справ та частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме.
Так за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч. 6 ст. 383 КАС України).
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що судовий розгляд в суді першої інстанції закінчений ухваленням 21 лютого 2025 року рішення суду по справі № 440/15187/24, тобто спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до виконання судового рішення.
Окрема ухвала Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/15187/25, про невиконання якої позивач просить зобов'язати Територіальне управління БЕБ у місті Києві подати у встановлений судом строк звіт, за своєю правовою природою є засобом забезпечення виконання судового рішення у справі № 440/15187/25, як вид окремої ухвали, яку суд постановляє за наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі, прийнятих або вчинених ним на виконання судового рішення (ч. 6 ст. 383 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 січня 2026 року у справі № 490/10876/23 зазначила, «що за своєю правовою природою окрема ухвала суду є особливим видом судового рішення, за допомогою якого реалізується процесуальний механізм фіксації судом виявлених під час судового розгляду справи порушень закону (законодавства) чи недоліків у діяльності відповідних суб'єктів з метою доведення їх до відома уповноважених органів задля їх усунення та недопущення в майбутньому.
Особливістю окремої ухвали є те, що безпосередньо внаслідок її постановлення не вирішується спір або пов'язані з його вирішенням процесуальні питання. Суду надано право спрямувати дію окремої ухвали не лише на учасників справи. Її дія може бути поширена на будь-яких інших осіб, стосовно яких під час вирішення спору було виявлено порушення законодавства чи інші недоліки їх діяльності. Метою застосування такого засобу судового реагування є усунення недоліків у правозастосовчій діяльності, попередження та припинення порушень з боку державних органів та інших осіб, припинення зловживання процесуальними правами сторонами у справі тощо. Вирішення означених питань судом, насамперед, спрямоване на забезпечення принципу законності як складової частини принципу верховенства права.
Таким чином, окрема ухвала є особливим видом судового рішення, яке хоча й постановлене під час судового розгляду конкретної справи, але безпосередньо не стосується вирішення судового спору в ній та не впливає на кінцевий результат його вирішення. У такій ситуації окрема ухвала впливає на суспільні відносини автономно від судового рішення, яким вирішено спір, і не завжди стосується прав, обов'язків чи інтересів учасників цього спору».
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Аналіз наведених приписів процесуального закону у сукупності дає підстави для висновку про те, що суд має можливість встановити судовий контроль стосовно виконання судових рішень по суті спору - тобто судових рішень у формі рішення суду або постанови суду.
Натомість, у цій заяві позивач просить встановити судовий контроль шляхом зобов'язання Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання окремої ухвали від 25.12.2025 року, тобто не за виконанням судового рішення по суті спору (рішення або постанови), а за виконанням процесуального рішення суду першої інстанції у формі окремої ухвали, що не відповідає меті інституту судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, передбаченого статтями 381-1, 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказане є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача від 30.01.2026 (вхідний № 7661/26) про встановлення судового контролю за виконанням окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 року у справі № 440/15187/24 шляхом зобов'язання Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною 5 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись статтями 229, 243, 248, 256, 294, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.01.2026 (вхідний № 7661/26) про встановлення судового контролю за виконанням окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 року у справі № 440/15187/24 шляхом зобов'язання Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький