06 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/13123/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №440/13123/24 (суддя Канигіна Т.С.), яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 09.09.2022 по 31.12.2022 ОСОБА_1 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 09.09.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023 ОСОБА_1 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат.
Отже, в силу статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24 набрало законної сили 13 серпня 2025 року.
08 грудня 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, у якій він просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №440/13123/24 /а.с. 107-111/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24 - задоволено. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24.
27 січня 2026 року до суду надійшов звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24 /а.с. 132-133/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року призначено до розгляду у порядку письмового провадження звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24.
06 лютого 2026 року до суду надійшли заперечення позивача на звіт, у яких зазначено, що рішення суду у справі №440/13123/24 не виконано, кошти на виконання рішення суду не виплачені, у зв'язку з чим позивач просить відмовити у прийнятті звіту та накласти на командира військової частини НОМЕР_1 штраф у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб та попередити його про те, що сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду, встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами частин 4, 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Окрім того, в Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України значив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відтак, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно з частиною першою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною другою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Відповідно до частини третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України до звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Частиною першою 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до положень частини другої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 3822 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (частина четверта статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною п'ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу (частина 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Поданий до суду звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24 за формою відповідає вимогам частини другої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У звіті військової частини НОМЕР_1 зазначено, що відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24 було подано відповідний рапорт для замовлення відповідних бюджетних асигнувань від 14.08.2025 №1772/47374-в, на якому командиром військової частини накладено резолюцію "НФЕС до виконання". У подальшому, відповідно до Розрахунку потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення за вересень 2025 року, для виконання зазначеного рішення суду військовою частиною замовлено кошти у бюджетного розпорядника вищого рівня за підпорядкованістю. Згідно з випискою з рахунка за 27.01.2026 у військовій частині НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 відсутнє фінансування з Державного бюджету України, що унеможливлює виконання рішення суду у повному обсязі, хоча військовою частиною НОМЕР_1 вжито всіх можливих заходів з метою виконання рішення суду. При надходженні відповідного фінансування з Державного бюджету України військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду буде виконане у повному обсязі.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №440/13123/24 (суддя Канигіна Т.С.), яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 09.09.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат.
До звіту відповідачем додано розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів, та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення КПКВ 2101020 1 2 1 на вересень 2025 року, у якому за порядковим №6 зазначено ОСОБА_1 (рішення суду (у разі відсутності дозволу) №440/13123/24 від 24.01.2025; потреба для виплати - 93799,00 грн.; потреба за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення (із к. ПДФО та ЄСВ) - 110683,00 грн. /а.с. 138/.
Водночас, матеріали звіту не містять розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 09.09.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з 01.01.2023 по 20.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Матеріали звіту не містять доказів на підтвердження виплати ОСОБА_1 перерахованого грошового забезпечення за періоди з 09.09.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 20.05.2023.
Згідно доданої до звіту виписки з рахунку військової частини НОМЕР_1 за 27.01.2026 по КЕКВ 2800 вхідний та вихідний залишки коштів відсутні.
Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Судове рішення у цій справі стосується здійснення виплат та відповідачем надано до суду докази, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у військової частини НОМЕР_1 для виплати коштів пенсії на виконання цього рішення суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року зобов'язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24.
Датою отримання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі №440/13123/24 в силу статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України є 01 січня 2026 року.
Отже, станом на 06 лютого 2026 року не закінчився трьохмісячний строк для подання звіту, встановлений військовій частині НОМЕР_1 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі №440/13123/24.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях відповідача та його керівника щодо виконання рішення суду та відповідно робить висновок про недоцільність застосування до нього штрафних санкцій.
Водночас, оскільки рішення суду у справі №440/13123/24 у повному обсязі не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24.
На підставі наведеного, керуючись статтями 229, 248, 256, 294, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24.
Встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №440/13123/24.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич