Справа № 420/36571/25
05 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПІ НОМЕР_3 , за період з 01.01.2019 по 14.12.2022, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , сум складових грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2019 до 14.12.2022 всупереч чинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 Nє 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 за 2019-2022 роки.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2019,2020,2021.2022 ріки станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 01.01.2019 по 12.11.2022 з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за період проходження військової служби з 01.01.2019 до 14.12.2022 всі суми, що не було виплачено через помилкові нарахування, всі складові щомісячного грошового забезпечення, на підставі чинної редакції пункту 4 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 - за 2019 - 2022 роки.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , суму грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2019 - 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2019 року, на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та множенням на відповідний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Nє704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 01.01.2019 по 14.12.2022 року він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
На думку позивача, з 01.01.2019 по 14.12.2022 року позивачу невірно нараховували та виплачували грошове забезпечення - без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року.
З огляду на вказане, позивач був вимушений звернутись до суду з вказаним позовом з метою захисту власних порушених прав та законних інтересів.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії наказів про прийняття на службу (зарахування) ОСОБА_1 , довідку нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 до 14.12.2022 (з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення), інформацію та копії документів щодо розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 до 14.12.2022 із зазначенням розміру прожиткового мінімуму, який був використаний для нарахування та виплати грошового забезпечення.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач з позовними вимогами не погоджується, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 14.11.2025), наголошуючи, зокрема, що позивачем здійснено помилкові висновки щодо способу розрахунку розміру грошового забезпечення, а постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не створює підстав для перерахунку грошового забезпечення.
Позивачем надано відповідь на відзив відповідача (від 18.11.2025), за змістом якого позивач із твердженнями, викладеними у відзиві на позовну заяву, не погоджується, вважає, що існують підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача.
Обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.01.2019 по 14.12.2022 року ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
В період проходження служби відповідачем нараховано позивачу грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року (1762,00 грн). Зазначена обставина сторонами не заперечується.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час прийняття Постанови № 704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
24 лютого 2018 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року N 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова N 103), пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови N 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі N 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, яким вносились зміни до Постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема пункту 4 Постанови N 704.
Відповідно до редакції пункту 4 Постанови N 704, яка діяла до внесення змін, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З огляду на зазначене, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мали б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Варто зазначити, що при вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, необхідно врахувати, що пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону N 1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови N 704, так і станом після 29.01.2020 неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова N 704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
При цьому, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі N 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 N 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають. Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 N 1774-VIII не втратила чинності, а за юридичною силою є вищою ніж положення пункту 4 Постанови N 704, у редакції до внесення змін Постановою N 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови N 704, суд не вбачає правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі N 240/11952/19, у справі N 200/3774/20-а.
Так, у постанові від 02.08.2022 у справі N 440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону N 2262-XII та Постанови N 704 виснував таке: а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови N 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою N 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом N 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку N 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови N 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік); в) встановлене положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою N 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі N 500/3840/21 колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі N 500/1813/21 зазначено, що величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Тобто, положення пункту 4 постанови N 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою N 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом N 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови N 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови N 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону N 1082-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Таким чином, Верховний Суд наголошує на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом N 1082-IX виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом N 2262-XII, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою N 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону N 2262-XII та статті 9 Закону N 2011-XII, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що згідно з Постановою N 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, а не станом на 01.01.2018, оскільки положення пункту 4 Постанови N 704, в редакції постанови Кабінету Міністрів України N 103 від 21.02.2018 щодо часового визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб як 01 січня 2018 року, скасоване 29.01.2020 вищезазначеною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі N 826/6453/18.
Закон України від 05.10.2000 N 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон N 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону N 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Таким чином, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, підставою для перерахунку розміру грошового забезпечення є підвищення розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року, що тягне за собою підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.
Разом з тим, 20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 Nє 481, якою внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 Nє 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14".
Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови Nє704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Отже, перераховане може бути лише грошове забезпечення, обчислене та виплачене позивачеві у період з 29.01.2020 до 20.05.2023.
З цих же підстав суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для перерахування грошового забезпечення позивача за 2019 рік.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим суд зазначає, що згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Суд нагадує, що, відповідно до вже згаданої вище Постанови № 704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому, позовна вимога щодо зобов'язання військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) «перерахувати та виплатити ОСОБА_1 … всі суми, що не було виплачено через помилкові нарахування, всі складові щомісячного грошового забезпечення, на підставі чинної редакції пункту 4 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 - за 2019 - 2022 роки.» фактично дублює попередню позовну вимогу «зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 , … розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2019,2020,2021.2022 ріки станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 01.01.2019 по 12.11.2022 з урахуванням раніше виплачених сум», адже перераховані у цій вимозі види виплат фактично і є складовими грошового забезпечення позивача; отже, така позовна вимога не є ефективним способом захисту порушених прав позивача та задоволенню не підлягає.
Окрім того, суд також встановив, що порушення прав позивача спричинене саме протиправними діями відповідача, які полягали у нарахуванні складових грошового забезпечення позивача з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року. Отже, позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності не є ефективним способом захисту порушених прав позивача та задоволенню не підлягає.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом:
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПІ НОМЕР_3 , за період з 29.01.2020 по 14.12.2022, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 роки станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 29.01.2020 по 12.11.2022 з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , суму грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2020 - 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та множенням на відповідний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Nє704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум.
Інші доводи Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються наведеними вище висновками національних судів та наведеним нормативним регулюванням.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.94 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення ним інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення питання про розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 по 14.12.2022, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 роки станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 29.01.2020 по 12.11.2022 з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2020 - 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та множенням на відповідний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Nє704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум.
5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.