Справа № 420/2957/26
06 лютого 2026 року суддя Одеського окружного адміністративного суду Бжассо Н.В.,
розглянула заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання утриматися від здійснення демонтажу розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста за адресою: місто Одеса, Приморський район, проспект Шевченка, 8/3, прибудинкова територія
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання утриматися від здійснення демонтажу розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста за адресою: місто Одеса, Приморський район, проспект Шевченка, 8/3, прибудинкова територія.
Ухвалою суду від 06.02.2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків адміністративного позову.
05.02.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом:
зупинення дії розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.01.2026 року № 7 «Про організацію заходів з демонтажу незаконно розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста за адресою: місто Одеса, Приморський район, проспект Шевченка, 8/3, прибудинкова територія» до набрання законної сили рішенням суду у справі;
заборони Приморській районній адміністрації Одеської міської ради, Комунальному підприємству «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж об'єктів за адресою: м. Одеса, Приморський район, проспект Шевченка, 8/3, прибудинкова територія, до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування заяви представник позивача вказує, що розпорядження є індивідуальним актом, який підлягає негайному виконанню та передбачає вчинення незворотних фізичних дій, а саме - демонтаж об'єктів на прибудинковій території за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 8/3. У разі виконання розпорядження буде знищено або пошкоджено об'єкти, що фактично використовуються Позивачем; відновлення попереднього стану стане неможливим або надмірно ускладненим, навіть у разі задоволення позову;судовий захист втратить ефективність, а рішення суду матиме декларативний характер. Крім того, демонтаж (зняття) навісом над входом до ресторану створює реальну загрозу пошкодження та знищення цінного та дороговартісного електротехнічного обладнання, а саме - резервного електричного генератора, який розміщений безпосередньо біля входу ресторану та чітко зафіксований на фотоматеріалах, долучених до матеріалів справи. У разі демонтажу козирка атмосферні опади (дощ, сніг) неминуче призведуть до затоплення генератора, його виходу з ладу або повного знищення. Вартість такого обладнання є значною, а його пошкодження спричинить істотні матеріальні збитки для Позивача. Більше того, в умовах воєнного стану в Україні, систематичних аварійних та екстрених відключень електроенергії, вказаний генератор є критично необхідним для забезпечення безперервної господарської діяльності. Його вихід з ладу фактично призведе до повного припинення роботи об'єкта, відсутності електропостачання, що напряму впливає на ведення бізнесу, виконання зобов'язань перед працівниками та контрагентами, а також спричиняє суттєві економічні втрати.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Суд дослідив заяву представника позивача, дослідив матеріали справи в частині заявленого клопотання та робить наступні висновки.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Тобто, ч. 2 ст. 150 КАС України, передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п.17 абз.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Згідно із ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
У даному випадку судом не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваного позивачем розпорядження, при цьому з метою недопущення порушення охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову, на думку суду, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами.
З огляду на викладене, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не належить до задоволення.
Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 156, 248, 294, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання утриматися від здійснення демонтажу розміщених об'єктів, споруд та елементів на території міста за адресою: місто Одеса, Приморський район, проспект Шевченка, 8/3, прибудинкова територія.
Згідно ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В. Бжассо