Справа № 420/2139/26
05 лютого 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
28 січня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704. здійснити виплату коштів різниці з урахуванням виплачених із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
При цьому, разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання представник позивача зазначає, що станом на подання позовної заяви (28.01.2026) позивач проходить військову службу у складі підрозділу ЗСУ, що підтверджується довідкою про проходження військової служби.
При цьому, представник позивача посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2024 у справі №120/359/24.
На підтвердження вказаних доводів представником позивача надано копію довідки виданої Військовою частиною НОМЕР_2 від 02.10.2025 №171/2757, а також копію довідки про проходження ОСОБА_1 військової служби, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 від 24.11.2025 за №171/3427.
Вирішуючи клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суддя вказує про таке.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач у спірний період проходив військову службу, яка вважається публічною службою згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 та текст статті 234 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
В означеному рішенні Конституційного Суду України вказано, що Законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Водночас, тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - ч. 2 ст.233 КЗпП України, є діючою нормою, оскільки Рішенням Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24) визнана неконституційною нормою саме ч.1 ст.233 КЗпП України, яка стосується працівників, які продовжують роботу (службу).
Відтак, згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 по справі №1-7/2024(337/24), для працівника, який продовжує працювати не застосовується тримісячний строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, тоді як у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні застосовується тримісячний строк звернення до суду з моменту звільнення (одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 з 08 червня 2025, що підтверджується копією довідки виданої Військовою частиною НОМЕР_2 від 02.10.2025 №171/2757, а також копією довідки про проходження ОСОБА_1 військової служби, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 від 24.11.2025 за №171/3427.
Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду, а тому слід відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 КАС України.
Зазначений спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудний Одеському окружному адміністративному суду.
Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені ст. 170 КАС України, у суду відсутні.
Позивач згідно з п.1, 13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
З урахуванням положень ч. 2, 6 ст.12 КАС України та оцінюючи справу за критеріями, переліченими у ч. 3 ст. 257 КАС України, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, суд вважає, що ця справа є справою незначної складності відповідно до ч.6 ст.12 КАС України та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч.5 ст.262 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч.1, 2 ст.94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі, суд дійшов висновку про необхідність витребування у Військової частини НОМЕР_1 :
докази проходження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (копії наказів про зарахування до списків та виключення зі списків, тощо);
інформацію про розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення із зазначенням всіх складових видів грошового забезпечення, за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, із обов'язковим зазначенням інформації з якого розміру прожиткового мінімуму вони були розраховані;
інформацію про наявність у Військової частини НОМЕР_1 статусу розпорядника бюджетних коштів або перебування на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині.
Керуючись ст. 12, 80, 94, 120, 122, 160, 161, 171, 248, 257-258, 260-262 КАС України, суддя
Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду у зв'язку із тим, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .
Відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив подається до суду разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Витребувати в порядку ст. 80 КАС України у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 :
докази проходження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (копії наказів про зарахування до списків та виключення зі списків, тощо);
інформацію про розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення із зазначенням всіх складових видів грошового забезпечення, за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, із обов'язковим зазначенням інформації з якого розміру прожиткового мінімуму вони були розраховані;
інформацію про наявність у Військової частини НОМЕР_1 статусу розпорядника бюджетних коштів або перебування на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати до Одеського окружного адміністративного суду витребувані судом докази протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана відповідачу.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень, копія яких одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана позивачу.
Згідно зі ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Зазначити сторонам, що надання доказів відбувається в порядку ст. 79 КАС України.
Веб-адреса сторінки Одеського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/, додаткові засоби зв'язку: телефон: 048-770-10-29, електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; inbox@adm.od.court.gov.ua.
Копію ухвали направити сторонам, разом з інформацією про їхні процесуальні права та обов'язки.
Справа розглядатиметься суддею одноособово.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Дмитро БАБЕНКО