Справа № 497/2548/25
05 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, визнання нечинною повістки, визнання протиправними дій,-
До Болградського районного суду Одеської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати нечинною та скасувати як незаконну постанову №3786 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 19.09.2025 року, постановленою начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 , яка постановлена з грубим порушенням закону і Конституції України, поза межами повноважень цієї службової особи, у місті Одеса, яке знаходиться на відстані від міста Болград Одеської області 242 кілометри;
- визнати нечинною повістку №1275/3736 від 19.09.2025 року, складеною службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 на чистому бланку, з підробленим підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , із заздалегідь поставленою печаткою та надалі роздрукованою на кольоровому принтері, як і оспорювана постанова №3786;
- визнати протиправними дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , на чолі з начальником майором ОСОБА_2 , через грубі порушення здійснення ними службових повноважень, поза межами території Болградського району Одеської області, незаконне затримання його, ОСОБА_1 19.09.2025 року у передмісті міста Одеси, проти його волі, із застосуванням сили та спеціальних засобів, що принижують його честь і гідність (кайданок), незаконне утримання його, хворого на двостороннє запалення легенів, у напівзруйнованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 на території Комунального некомерційного підприємства «Одеський Обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради, застосування до нього погроз і залякувань, з вимогами підпису фіктивних документів про визнання ним вчинення адміністративного правопорушення, що призвело до ускладнення у нього захворювання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було протиправно затримано службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 поза межами території Болградського району Одеської області, після чого його незаконно утримували на території Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 було протиправно складено повістку №1275/3736 від 19.09.2025 року та винесено постанову №3786 від 19.09.2025 року, на підставі якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Не погодившись із вищевказаним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 29.09.2025 року було передано адміністративну справу №497/2548/25 до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Матеріали адміністративної справи №497/2548/25 з Болградського районного суду Одеської області надійшли до Одеського окружного адміністративного суду 31.10.2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, адміністративна справа №497/2548/25 була передана судді Білостоцькому О.В.
Ухвалою суду від 03.12.2025 року у справі №497/2548/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України, з урахуванням особливостей розгляду справи, визначених ст.286 КАС України.
Ухвалою суду від 05.12.2025 року провадження у справі №497/2548/25 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду від 20.01.2026 року.
На виконання вищевказаної ухвали суду відповідачем до суду було надіслано справу про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 .
Також під час розгляду справи від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що у зв'язку з наявністю документів, що підтверджують захворювання, першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку №1691659 про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) на 09:00 годину 10.01.2025 року для уточнення облікових даних, в тому числі для проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби, але останній не з'явився. Автоматично, завдяки алгоритмам роботи Реєстру, позивач почав обліковуватись як порушник, та автоматично було сформовано звернення до поліції про його доставляння (супроводження) до ТЦК та СП. Так, позивача було зупинено представниками Національної поліції як порушника військового обліку за порушення, передбачене ст.210-1 КУпАП «Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку», відповідно до п.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та передано представникам ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перевіркою за системою АІТС «Оберіг» було встановлено, що позивач перебував у картотеці: “вільні залишки», підкартотеці: підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Чинного медичного обліку ВЛК не має. Відстрочки від призову на військову службу чи бронювання не має. Підлягає призову на військову службу. За твердженням представника відповідача, позивачу відомо про відсутність у нього чинного ВЛК та відомо про необхідність самостійно прибути до ТЦК та СП для отримання направлення на ВЛК, або згенерувати направлення ВЛК за допомогою застосунку «Резерв+». Отже, доставляння його до ТЦК та СП не буде порушенням його прав, а буде сприяти належному його обліку, дотриманню вимог законодавства в частині виконання вимог військового обов'язку в запасі. Тобто, виходячи із обставин у цій справі, позивач проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, не прибув у строк, визначений у повістці без поважних причин та не пройшов медичний огляд, чим порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
За твердженням представника відповідача у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку №1691659 від 04.01.2025 року про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_9 (Києво-Святошинський) на 09:00 годину 10.01.2025 року для уточнення облікових даних, в тому числі для проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби.
Як також зазначено відповідачем, позивач за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) у встановлений строк не з'явився. Завдяки алгоритмам роботи Реєстру, позивач почав обліковуватись як порушник, тому було сформовано звернення до поліції про його доставляння до ТЦК та СП. З цих підстав позивача було зупинено представниками Національної поліції як порушника військового обліку за порушення, передбачене ст.210-1 КУпАП «Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку», відповідно до п.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та передано представникам ІНФОРМАЦІЯ_3 .
19.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено протокол №3786 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого позивач не з'явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), чим допустив порушення абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КупАП.
19.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено постанову №3786 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно описової частини якої 19.09.2025 року приблизно о 11 год. 30 хв. було встановлено, що позивач в умовах особливого періоду, введеного Указом Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 у строк та місце, зазначені у повістці №1691659 від 04.01.2025 року о 10 год. 00 хв., чим допустив порушення абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Враховуючи вказане, на позивача накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Не погодившись із зазначеними у позові рішеннями та діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних позивачем рішень та дій суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно приписів частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України №2232-XII від 25.03.1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч.1 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону №2232-XII).
За ч.5 ст.1 Закону №2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (ч.7 ст.1 Закону №2232-XII).
Згідно ч.1 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За ч.ч.3-5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів врегульовані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані, зокрема, але не виключно, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №3543-XI у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (далі - Порядок №1487).
У додатках до Порядку №1487 міститься Додаток 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Згідно п.п.2 п.2 Додатку 2 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №3543-XI під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560) (у редакції від 01.01.2025 року).
Згідно п.21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
За п.28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Згідно п.30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації, військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року, під час дії Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2024 «Про загальну мобілізацію» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме:
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні був введений з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Дія указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, зокрема дія воєнного стану на території України пролонгується станом на теперішній час.
Отже, на дату винесення ІНФОРМАЦІЯ_4 оскаржуваної постанову №3786 від 19.09.2025 року в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За ст.280 КУпАП закріплено обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За правилами ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
З матеріалів справи вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП з тих підстав, що позивач не з'явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), чим допустив порушення абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з тим, за час розгляду справи відповідачем не було надано доказів направлення на адресу позивача повістки №1691659 про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) для уточнення облікових даних, а також доказів отримання позивачем вказаної повістки або доказів отримання ТЦК та СП поштового повідомленні із відміткою про відмову позивача отримати поштове відправлення чи із відміткою про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.
Аналізуючи вищевказане, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, на підставі яких ТЦК та СП дійшов висновку про порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію і, як наслідок, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1КУпАП.
Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_4 не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що постанова №3786 від 19.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП прийнята відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо заявленої вимоги позивача в частині визнання нечинною повістки №1275/3736 від 19.09.2025 року, складеною службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Верховний Суд у постанові від 08.09.2022 року по справі №300/1263/22 дійшов висновку, що саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Повістка є лише засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до центру комплектування та соціальної підтримки, форма якої визначена Порядком №560.
Варто зазначити, що самі по собі дії відповідача щодо виготовлення та вручення позивачу повістки, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов'язку, не свідчать про факт порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція наведене Верховним Судом у постанові від 23.10.2024 у справі №380/2838/24.
За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачем за час розгляду справи не було надано доказів його утримання на території Комунального некомерційного підприємства «Одеський Обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради, що призвело до ускладнення наявних у нього захворювань.
Верховний Суд неодноразово посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.
Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, суд вважає необхідним стягнути на його користь суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн. з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, визнання нечинною повістки, визнання протиправними дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову №3786 від 19.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя О.В. Білостоцький