Справа № 420/2776/26
05 лютого 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов'язаних;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов'язаних громадянина ОСОБА_1 , як особу, виключену з військового обліку на підставах, зазначених в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 28.08.2017 р.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, та резервістів інформацію стосовно Перана ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних на підставах, зазначених в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 28.08.2017;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видалити Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити орган Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , щодо якого надсилалося звернення відповідно до вимог абз.3 п.56 Порядку № 1487.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки розглядати питання та здійснювати будь-які дії спрямовані на призов ОСОБА_1 на військову службу до прийняття остаточного судового рішення по даній адміністративній справі.
В обґрунтування заяви вказує на те, що позивач 08.08.2017 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Однак, через мобільний застосунок "Резерв+" позивачем виявлено, що інформація, яка міститься в Єдиному держаному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не відповідає наданому позивачу статусу, оскільки в реєстрі вказано, що він перебуває на військовому обліку та відноситься до категорії військовозобов'язаних. З 14.06.2025 р. у застосунку "Резерв+" став відображатися запис "Порушення правил військового обліку". 14.06.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до Національної поліції щодо доставлення позивача для складання протоколу. Причина: не прибули за повісткою до ТЦК та СП. У зв'язку із наведеним представник позивача подав до відповідача письмову заяву про внесення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних, яку відповідач проігнорував. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/33709/25 від 10.12.2025 р., відповідач листом від 01.01.2026 р. № 11 відмовив у задоволенні вказаної заяви, що зумовило нові правовідносини. Представник позивача вважає, що правова позиція ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також практичні заходи, що ним проводяться, як то: оголошення позивача порушником військового обліку, оголошення його в розшук, повідомлення органу Національної поліції України про адміністративне затримання і доставлення мене до ІНФОРМАЦІЯ_4 , прямо і безпосередньо загрожує позивачеві протиправним призовом на військову службу, що буде порушенням його прав, свобод та інтересів. У разі ж призову позивача на військову службу у позивача зміниться правовий статус з військовозобов'язаного на військовослужбовця. Рішення про призов позивача на військову службу по мобілізації може бути визнане протиправним, і це матиме наслідком звільнення його з військової служби. За період проходження позивачем військової служби державою будуть витрачені кошти на навчання позивача військовій справі, на його грошове, речове та інші види забезпечення до прийняття рішення відповідним суб'єктом владних повноважень про його звільнення з військової служби. Відтак негативні наслідки, у тому числі і матеріальні, від вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі призову позивача на військову службу за наявності у нього права не бути призваним на військову службу і обов'язку ІНФОРМАЦІЯ_4 забезпечити йому реалізацію зазначеного права.
При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.
Частинами 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до положення ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Предметом спору в даній справі є дії відповідача щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов'язаних, а також бездіяльність, що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов'язаних громадянина ОСОБА_1 , як особу, виключену з військового обліку на підставах, зазначених в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 28.08.2017 р. При цьому дії або рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 та/або інших органів публічної влади щодо призову та мобілізації позивача останнім не оскаржуються.
Отже, визначений позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо призову його на військову службу виходить за межі предмету спору, що суперечить положенням ст.151 КАС України.
Суддя звертає увагу на те, що забезпечення позову не може спрямовуватись на не визначене коло органів публічної влади, а також на блокування передбаченої законом діяльності суб'єкта владних повноважень у воєнний час, якщо така діяльність не є предметом оскарження.
Більше того, позивачем не надано жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття ІНФОРМАЦІЯ_4 дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу.
Зокрема, представником позивача до заяви про забезпечення позову не додано жодних документів на підтвердження того, що відповідач вживає заходи щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, як то копія повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, чи вручення йому мобілізаційного розпорядження тощо.
В даному випадку доводи ґрунтуються на припущеннях стосовно ймовірної мобілізації позивача на військову службу, а тому не свідчать про існування дійсної і реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні.
Суддя вважає, що представником позивача не доведено існування обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував представник позивача. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
З огляду на вказане та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суддя приходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150-152, 154, 243, 248 КАС України, суддя -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко