Справа № 420/38959/25
05 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ВІРАМАКС" (вул. Бугаївська, 21, офіс 609, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 44842259) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ВІРАМАКС» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000305/1 від 22.09.2025р.;
визнати протиправним та скасувати прийняту Одеською митницею Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000450 від 22.09.2025р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товару, поставленого на підставі Контракту № НХ2025-161 від 14.05.2025 р., Позивачем було подано до Одеської митниці митну декларацію ЕМД №25UA500020007324U3 від 22.09.2025 р. із зазначенням митної вартості відповідно до ст. ст. 51, 53 Митного кодексу України, до якої додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України.
22.09.2025 р. за результатом розгляду наданих декларантом документів митний орган прийшов до висновку про необхідність коригування митної вартості товарів та зазначив, що відповідно до п.2 ст.58 МКУ використані декларантом відомості не підтверджені документами. Прийнято рішення Одеською митницею № UA500020/2025/000305/1 від 22.09.2025 р. про коригування митної вартості. Митну вартість товару №1 скориговано за резервним методом, а також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000450.
Позивач з цим рішенням та карткою відмови не згоден, на підтвердження своєї позиції зазначає, що зі змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2025 р. видно, що воно не містить будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару.
Щодо зауважень викладених митницею в оскаржуваному рішенні щодо поданих документів позивач вказує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Щодо обраного відповідачем методу застосованого митницею при визначенні митної вартості товарів - у оспорюваному рішенні не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано у Одеської митниці чином засвідчені копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000305/1 від 22.09.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000450 від 22.09.2025 року.
12.12.2025 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №25UA500020007341U5 від 22.09.2025, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ВІРАМАКС».
Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Митним органом отримано лист уповноваженої особи від 22.09.2025 № 907-1 з повідомленням, що у встановлений термін витребувані митним органом та інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості надаватись не будуть.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500020007341U5 від 22.09.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
На переконання відповідача, у рішенні про коригування митної вартості №UA500020/2025/000305/1 від 22.09.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Відтак, відповідач робить висновок, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500020/2025/000305/1 від 22.09.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000450 від 22.09.2025 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ВІРАМАКС».
12.12.2025 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 16.12.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Інших заяв по суті під час розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
У ході здійснення господарської діяльності Позивача між ТОВ «ТСК «ВІРАМАКС» (надалі - Покупець) та HEBEI XIANGMA TECHNOLOGY CO., LTD (надалі -Продавець) укладено Контракт № НХ2025-161 від 14.05.2025 року, відповідно до предмету якого Продавець зобов'язується продати (передати у власність покупця), а Покупець зобов'язується своєчасно сплатити та прийняти продукцію (надалі-Товар). Під Товаром в цьому Контракті розуміється наступна продукція: люльки підвісні будівельні та комплектуючі виробництва HEBEI XIANGMA TECHNOLOGY CO., LTD (п.1.1 Контракту).
Покупець оплачує поставлені Продавцем партії Товару за ціною, зазначеною в Інвойсах, які надає Продавець на кожну окрему партію Товару (п.2.1 Контракту).
Загальна сума Контракту становить не більше 50 000 (п'ятдесяти тисяч) доларів США (п.2.2 Контракту).
Валюта Контракту- долари США (п.2.3 Контракту).
Згідно п.3.1 Контракту оплата проводиться наступним чином: - 30% оплачується перед завантаженням контейнеру на борт судна; - 70% оплачується після надання копії коносаменту.
Постачання Товару здійснюється на умовах FOB Tianjin, КНР (INCOTERMS 2010), або на умовах, визначених сторонами цього Контракту в Інвойсах на кожну окрему партію Товару (п.4.1 Контракту).
На виконання умов Контракту виставлено а Інвойс № НХ2025-161 від 14.05.2025, яким сторони узгодили номенклатуру, кількість та ціну Товару. Так, загальна вартість товару становить 38680,00 дол. США.
З метою митного оформлення імпортованого товару 22.09.2025 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 25UA500020007341U5 на:
товар № 1 - Пристрої для підіймання. Підвісна платформа (люлька будівельна) ZLP630 - 29 комплектів. Не військового призначення. В частково розібраному стані для зручності транспортування. Торговельна марка: Немає даних Виробник: HEBEI XIANGMA TECHNOLOGY CO.,LTD Країна виробництва: Китай.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
- Пакувальний лист (Packing list) б/н 14.05.2025;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) HX2025-161 від 14.05.2025;
- Домашній коносамент BW25070212 від 14.07.2025;
- Автотранспортна накладна (Roadconsignmentnote) 721688 від 20.09.2025;
- Сертифiкат (декларація) про походження товару (Certificateoforigin) НХ2025-161 від 14.05.2025;
- Статус особи, яка подає митну декларацію 2;
- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №19 від 04.07.2025;
- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №25 від 28.08.2025;
- Довідка ТОВ “Інтер Транс Лоджісітікс» №2209/1 від 22.09.2025 р. про вартість міжнародного перевезення вантажу;
- Висновок про вартісні характеристики товару. підготовлений спеціалізованою експертною організацією 03-3/499 від 29.08.2025;
- розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 14.05.2025;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів НХ2025-161 від 14.05.2025 р.;
- Договір №23052025-01 від 23.05.2025 р.;
- Акт зважування № 122 від 20.09.2025 р.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1. Пунктом 1.2 контракту визначено, що у інвойсі зазначаються параметри та характеристики товару. Зазначені відомості відсутні у рахунку від 14.05.2025 № HX2025-161. Відповідно до вимог п.4,5 ч.2 статті 53 МКУ основними документами, що підтверджують заявлену митну вартість є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
2. Всупереч вимогам Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, у наданих платіжних інструкціях №19, 25 відсутні відомості графи 56; платіжні інструкції №19, 25 не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів та підтверджують факт оплати, оскільки містять відомості про SWIFT код BKCHCNBJ, що не відповідають таким відомостям, зазначеним у розділі 12 Контракту, а саме, SWIFT код BKCHCNBJ220.
3.У наданих платіжних інструкціях зазначено: підписання цієї платіжної інструкції Платник надає банку згоду на виконання платіжної операції. Платіжні інструкції №19,25 не містять обов'язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підписів (власноручних)/електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Банківські платіжні інструкції свідчать про намір міжнародного переказу коштів, банківські документи у системі SWIFT не подавались до митного оформлення. Таким чином, під час здійснення митного оформлення декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари.
4.Оцінювану партію товару ввезено відповідно до умов поставки FOB Qingdao. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов'язків продавця належить витрати, пов'язані з навантаженням товару на борт судно. Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр не надано.
5. Серед поданих до митного оформлення документів є коносамент № BW25070212 від 14.07.2025 (без відміток митного органу країни відправлення), в якому зазначено, що перевезення здійснювалось з порту Qingdao до порту (розвантаження, доставки) Чорноморську на судні SHENG DA HENG QIANG, проте відповідно до графи 21 МД товар прибув на судні SING, що свідчить про перевантаження товару. Поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB Qingdao. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов'язків продавця також належать витрати, пов'язані з навантаженням товару на борт судна та перевантаженням. Проте, наданий до митного оформлення рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 22.09.2025 №2209/1 не містить відомостей щодо вартості навантажувально-розвантажувальних робіт. Враховуючи наявність перевантаження та те, що надані до митного оформлення рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.09.2025 №2209/1 містить посилання на коносамент (транспортний документ) №AKKQDG25016447, який у порушення статті 335 Кодексу, до митного оформлення не надавався, декларантом не надано належних документальних підтверджень складових митної вартості, визначених пунктами 6 частини десятої статті 58 Кодексу.
6.Відповідно до вимог розділу 2.5. договору про надання транспортно експедиційних послуг від 23.05.2025 №23052025-01 - зміст умов та особливостей конкретного переміщення, вартість транспортних послуг та інши умови - вказані у Заявці, яка є невід «ємною частиною договору (або у додатку до договору). Заявка або додаток до Договору для митного оформлення надано не було. Пунктом 3.1 договору ТЕО визначено перелік обов'язків Експедитора, але у рахунку на оплату відсутні відомості про вартість та включення до митної вартості товару: витрат на НРР, перевалки в порту, транспортно-експедиційні послуги. 3.1.7 договору ТЕО передбачено, що експедитор за рахунок і за заявками (не надано) Клієнта організовує страхування вантажів. Таким чином, відсутність заявки на перевезення як невід'ємної частини договору ТЕО, лінійного коносаменту, не надання відомостей про страхування товару, послуг експедитора (п.4.2), відомостей про НРР, обробку, перевалку товару в портах слідування, передбачених умовами договору ТЕО не дає можливості перевірити повноту наданих послуг, пов'язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, та включення при цьому таких витрат до заявленої митної вартості, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена. Таким чином, декларантом у повній мірі документально не підтверджено включення до ціни, що фактично сплачена за оцінювані товар, всіх складових митної вартості, зокрема визначених пунктами 5, 6,7 частини десятої статті 58 Кодексу.
7. Копія митної декларації країни відправлення не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації. Шрифт зазначених даних заповнених граф копії митної декларації візуально відрізняється та виділяється у різних графах декларації. Отже надана декларація не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості;
8. Вартість перевезення/страхові внески/додаткові витрати у експортній МД не заповнені (відсутні), що суперечить відомостям інвойсу HX2025-161 від 14.05.2025, згідно якого виділені витрати Продавця FOB charge 1560 дол США. Декларантом надано калькуляцію без номеру та дати, в якій розрахована вартість одного комплекту «Підвісна платформа (люлька будівельна), гарячеоцинкована ZLP630. Вартість комплекту «Підвісна платформа (люлька будівельна), гарячеоцинкована ZLP630» згідно наданої Калькуляції не відповідає вартості у ЕМД 25UA500020004127U5 та інвойсі HX2025- 161 від 14.05.2025, таким чином калькуляція не може слугувати документом, який підтверджує заявлену декларантом митну вартість. Крім того, у калькуляції відсутні відомості про комерційні умови поставки та витрати продавця згідно інвойсу щодо виконання умов поставки FOB Qingdao зазначені як FOB charge-1560 долСША, які є складовою ціни товару. Калькуляція не містить інформацію про вид, кількість та вартість сировини, з якої виготовлена Підвісна платформа, адже зазначено у графі 31 ЕМД, що вона сталева гарячеоцинкована.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до 3 статті 53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Роз'яснено, що згідно частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Митним органом отримано лист уповноваженої особи від 22.09.2025 № 907-1 з повідомленням, що у встановлений термін витребувані митним органом та інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості надаватись не будуть.
Відповідач в рішенні вказав, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Оскільки розбіжності не було спростовано, відповідно до п.2 статті 58 у випадку якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Відповідно до п.4 ст. 57 МКУ було проведено консультацію між декларантом та митним органом з метою визначення основи визначення вартості згідно з положеннями статей 59-60 МКУ.
22.09.2025 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000305/1, яким скориговано митну вартість за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз цінової інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товарів, ваги товарів, що продаються на аналогічних комерційних умовах, час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та встановлено, що рівень митної вартості товару №1, митне оформлення якого вже здійснено, є більшим та становить 2,17 дол. США/кг (МД №UA500580/2024/ 004580 від 18.12.2024), ніж заявлено декларантом - 1,68 дол.США/кг.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 22.09.2025 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000450.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 5 статті 57 МК України встановлено, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Щодо зауважень митного органу до інвойсу суд зазначає, що поданий до митного оформлення інвойс містить найменування сторін, номер та дату Контракту на підставі якого здійснюється поставка товару, що дає можливість в повній мірі ідентифікувати поставку. Також митним органом не вказано, яким чином не зазначення певних відомостей в інвойсі, зокрема параметрів та характеристики товару може вплинути на числові значення товарів що подані до митного оформлення.
Щодо сумнівів відповідача стосовно підтвердження оплати за товар. Стосовно різниці у зазначенні SWIFT-коду, BKCHCNBJ замість BKCHCNBJ220, суд зазначає, що дана розбіжність не впливає на ідентифікацію банку-отримувача та не спростовує факту оплати, оскільки BKCHCNBJ є базовим кодом банку, а BKCHCNBJ220 його розширенням. Крім вказаного, кошти фактично зараховані на рахунок продавця, що не заперечується митним органом. Також суд зазначає, що законодавчо не передбачено обов'язку декларанта підтверджувати оплату виключно платіжним документом із повною ідентичністю банківських реквізитів до Контракту, якщо факт оплати підтверджений.
Ціна, що фактично сплачена за товар, підтверджена належними доказами, а саме Платіжною інструкцією в іноземній валюті №19 від 04.07.2025 р. на суму 11604,00 дол. США та платіжною інструкцією в іноземній валюті №25 від 28.08.2025 р. на суму 27076,00 дол. США. Дані платіжні інструкції містять також посилання на зовнішньоекономічний контракт №НХ2025-161 від 14.05.2025 р. та інвойс №НХ2025-161 від 14.05.2025 р., а сума цих платіжних інструкцій дорівнює сумі інвойса - 38680 дол. США.
Також суд враховує пояснення позивача, що Одеській митниці були надані платіжні інструкції з відміткою надавача платіжних послуг - Акціонерний банк «Південний» про їх виконання.
З урахуванням викладеного, суд визнає, що факт оплати підтверджений в повному обсязі.
Суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.04.2018 року по справі № 815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Щодо твердження митного органу стосовно ненадання належних доказів щодо вартості перевезення.
Поставка задекларованого до митного оформлення товару здійснювалась на умовах FOB.
Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
За таких обставин, умови FOB (FREE ON BOARD) відповідно до правил «Інкотермс», включають до обов'язків покупця укладення договору перевезення товару від названого порту відвантаження за власний рахунок. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт, ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.
Таким чином, усі витрати до моменту завантаження товару на судно несе продавець, а покупець не зобов'язаний включати до митної вартості витрати, які не підлягали оплаті за договором. Також митним органом не надано доказів, що зазначені послуги фактично оплачувалися покупцем та не включені у вартість фрахту, заявлену експедитором.
Поставка товарів здійснювалась на підставі договору №23052025-01 на надання послуг транспортного експедирування та митного оформлення від 23.05.2025, укладеного між ТОВ «ТСК «ВІРАМАКС» (замовник) та ТОВ «Інтер Транс Лоджистікс» (експедитор).
Відповідно до п. 2.2. Договору, Експедитор надає Клієнту, на умовах, передбачених цим договором, всі види допоміжних супутніх послуг, пов'язаних з належним здійсненням транспортного експедирування та перевезенням вантажів, в тому числі, але не обмежуючись, виконує роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, сортуванням, складуванням, зберіганням вантажу, веде облік руху вантажу по маршруту слідування; організовує спеціалізовану охорону вантажу, а також його супровід силами Експедитора; здійснює перевірку і оформлення товаросупровідної документації, а також її розсилання за належністю; надає інші види супутніх послуг.
Відповідно до заявки № 3 від 07 липня 2025 р. на транспортно-експедиторське обслуговування та митне оформлення, доданої до позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Транс Лоджістікс» надало позивачу транспортно-експедиторські послуги: транспортно-експедиційне обслуговування, морський фрахт Qingdao - Chornomorsk, BPP в порту Chornomorsk, автоперевезення контейнеровозом за маршрутом Chornomorsk - Одеса.
Суд також враховує пояснення позивача, що як складову митної вартості, декларантом у МД зазначені витрати на транспортування - 260 317,89 грн. згідно рахунку на оплату №1857 від 01.09.2025. У рахунку на оплату зазначені реквізити договору №23052025-01 від 23.05.2025. та номер контейнеру 1х40 НС (CAAU7701716). Даний рахунок був сплачений ТОВ «ТСК «ВІРАМАКС» відповідно до платіжної інструкції №3351 від 12.09.2025.
Отже суд зазначає, що митниці надані документи які в повній мірі відображають розмір понесених транспортних витрат, подані митному органу документи містять відомості про вартість перевезення.
Щодо того, що до митного оформлення не надано коносамент, суд зазначає, що митним органом не обґрунтовано, яким чином вказане зауваження впливає на заявлений рівень митної вартості товарів.
На підставі викладеного, суд вважає, що коригування митної вартості товару з підстав не надання документів, що підтверджують вартість перевезення, є необґрунтованим, не відповідає п.6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та умовам поставки, визначеними сторонами зовнішньоекономічного контракту.
Щодо зауважень митниці до митної декларації країни відправлення та калькуляції суд зазначає, що ці документи за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основними, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення та розрахунок ціни (калькуляція) є додатковими документами, що подаються (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Також, митним органом не обґрунтовано, яким чином даний недолік може вплинути на визначення митної вартості товару, дані обставини не є такими, що впливають на числові значення складових митної вартості товарів, а тому не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.
Таким чином, суд не приймає до уваги зазначені Митним органом підстави для коригування.
Зважаючи на вказане, суд відхиляє доводи відповідача, щодо відсутність у наданих до митного оформлення документах інформації про додавання страхування до складових митної вартості.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ВІРАМАКС» митної вартості товару судом не встановлено.
Зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митній декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті статті 55 МК України.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ВІРАМАКС», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості №UA500020/2025/000305/1 від 22.09.2025 року. А вказане рішення, у свою чергу, слугувало підставою видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000450.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000450 та рішення про коригування митної вартості № UA500020/2025/000305/1 від 22.09.2025 року, у зв'язку з чим вони належить до скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ВІРАМАКС" (вул. Бугаївська, 21, офіс 609, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 44842259) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000305/1 від 22.09.2025 р.
Визнати протиправним та скасувати прийняту Одеською митницею Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000450 від 22.09.2025 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ВІРАМАКС" (вул. Бугаївська, 21, офіс 609, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 44842259) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук