Справа № 420/29793/25
05 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Собчук Є.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в режимі відеоконференції в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження об'єднану адміністративну справу за позовними заявами ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
01.09.2025 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа: Міністерство оборони України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виключенні позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 10.07.2025 р. №60-РС;
- зобов'язати відповідача виключити ОСОБА_1 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та здійснити всі необхідні дії для звільнення позивача у відставку.
Ухвалою від 05.09.2025 р. у адміністративній справі № 420/29793/25 відкрито спрощене провадження та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач проходить військову службу з березня 2022 року. 10.07.2025 р. відповідачем видано наказ про звільнення позивача із військової служби у запас через сімейні обставини, а саме: як дружину, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають (дітей) віком до 18 років. Разом з тим, до теперішнього часу позивача не виключили із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та не провели повний розрахунок, неформально пояснюючи це тим, що вона повинна працювати над закриттям речової служби військової частини НОМЕР_2 , яка була анульована 19.02.2025 р., та правонаступником якої є відповідач. При цьому, у відповідь на скаргу ОСОБА_1 , відповідачем вказано на необхідність особистої здачі речового майна на речовому складі в іншій області, що, на думку позивача, свідчить про упереджений підхід, оскільки багато інших військовослужбовців цієї самої військової частини не здавали речове майно особисто, а оформляли відповідну довіреність. 10.08.2025 р. через застосунок "Армія +" позивачем в електронній формі подано рапорт про здачу посади, який відповідно до повідомлення відхилено з причини - "вийшли терміни опрацювання". Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не виключення її зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 10.07.2025 р. №60-РС протиправною, та такою, що порушує трудові права, а тому звернулась до суду з даною позовною заявою.
08.09.2025 р. ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2025 р. № 92-РС в частині, що стосується ОСОБА_1 , а саме в частині про скасування пункту 7 наказу командира НОМЕР_3 окремої бригади берегової оборони 30 корпусу морської піхоти Військово-Морських Збройних Сил України (по особовому складу), щодо звільнення старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї батальйону берегової оборони № 60-РС від 10.07.2025 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не виключено позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 10.07.2025 р. №60-РС через перешкоди щодо здачі ОСОБА_1 речового майна. Натомість, 06.09.2025 р. видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 92- РС про скасування раніше виданого наказу про звільнення позивача від 10.07.2025 р. № 60-РС "як нереалізований", в якому зазначається підставою "рапорт капітана ОСОБА_2 від 29.08.2025 р. № 30094/р", а також в оскаржуваному наказі зазначається "підлягає направленню на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Позивач наголошує, що чинним законодавством не передбачено скасування рішення військової частини з кадрових питань "як нереалізоване", зокрема відсутні такі норми у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008. На думку позивача, такі дії відповідача є перевищенням влади та свавіллям, і спробою тиску на неї через оскарження дій відповідача, пов'язаних з її звільненням, зокрема шляхом направлення скарги на Гарячу лінію МОУ. Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на порушення трудових прав позивача, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 11.09.2025 р. у адміністративній справі № 420/30612/25 відкрито спрощене провадження та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
22.09.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в адміністративній справі № 420/29793/25, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивачу необхідно було особисто здати на речовий склад військової частини НОМЕР_1 бронежилет та бойовий балістичний шолом, які є інвентарним майном, для чого прибути на речовий склад, де у її присутності начальнику складу необхідно було перевірити комплектність та відповідність даним облікових документів. Здійснення зазначеної господарської операції оформлюється шляхом складання накладної або здавальної відомості, в якій позивач та начальник складу як особи, які здійснили господарську операцію, мали поставити свої особисті підписи. Після здачі зазначеного інвентарного майна на склад військової частини позивачу необхідно отримати атестат військовослужбовця на речове майно, який в подальшому мав бути наданий нею до відповідного ТЦК та СП при постановці на військовий облік. При отриманні атестату військовослужбовець має своїм особистим підписом підтвердити правильність даних, зазначених в атестаті та картці обліку майна, виданого в особисте користування. Отже, для здачі інвентарного майна, наданого позивачу в користування на період військової служби, та належного оформлення відповідних первинних документів їй необхідно було прибути особисто до речової служби військової частини або доручити вчинення зазначених дій визначеній нею особі, видавши їй належно оформлену довіреність на право вчинення таких дій та підпису зазначених документів від її імені відповідно до чинного законодавства України. Позивача повідомлено про це як усно, так і письмово у відповіді від 17.08.2025 р. №1604/7319 на скаргу, подану нею на "Гарячу лінію" Міністерства оборони України. Зазначене свідчить про те, що позивач була обізнана про свої обов'язки та дії, які їй необхідно було вчинити, але не мала бажання вчиняти зазначені дії, обов'язковість яких визначена Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та наведеними вище положеннями інших нормативно-правових актів, що визнається нею в позовній заяві. Позивач своєчасно не здала на склад військової частини НОМЕР_1 інвентарне майно, яке належить військовій частині, не надала до стройової частини обхідний лист, який би свідчив про відсутність у неї заборгованості перед службами забезпечення, що також визнається нею у позовній заяві. У зв'язку з чим 06.09.2025 р. наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 92-РС пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. № 60-РС щодо звільнення старшого матроса ОСОБА_1 скасовано як нереалізований (пункт 7 наказу). Отже, наразі підстав для виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на виконання наказу від 10.07.2025 р. №60-РС, який скасовано, немає.
29.09.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в адміністративній справі № 420/30612/25, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини після видання відповідним командиром наказ по особовому складу про його звільнення з військової служби відбувається на підставі наказу по стройовій частині. При цьому для виключення зі списків особового складу, військовослужбовець зобов'язаний здати усе наявне у нього військове (інвентарне) майно, яке за ним закріплене, після чого начальниками служб забезпечення підписується обхідний лист, а військовослужбовцем подається рапорт про здачу ним справ та посади. У зв'язку з невиконанням позивачем зазначених вище обов'язків, які покладаються на військовослужбовця у разі видання відповідним командиром наказу про її звільнення в запас, начальник стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 29.08.2025 р. доповів про це безпосередньому начальнику рапортом, в якому просив скасувати пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. № 60-РС як нереалізований. Вказаний рапорт по команді направлено для розгляду командиру військової частини НОМЕР_1 і 06.09.2025 р. наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 92-РС пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. № 60-РС щодо звільнення старшого матроса ОСОБА_1 скасовано як нереалізований. Наголошує, що твердження позивача про здійснення відповідачем на неї тиску не відповідає дійсності, оскільки військова частина НОМЕР_1 листом від 17.08.2025 р. №1604/7319 надала позивачу відповідь на скаргу, належним чином обґрунтувавши правомірність дій відповідних службових осіб, та повідомила Міністерство оборони України про результати її розгляду і такі дії відповідача не мали жодних негативних наслідків, оскільки саме позивач не виконала своїх обов'язків, що позбавило можливості командира військової частини прийняти рішення про виключення її зі списків особового складу задля уникнення втрати майна, яке позивач не здала на склад військової частини.
24.09.2025 р. надійшло клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обґрунтовано складністю справи та необхідністю детального розгляду характеру спірних правовідносин та предмету спору для з'ясування всіх обставин справи.
09.10.2025 р. позивач надала до суду відповідь на відзив, в якому заперечила проти доводів та аргументів, викладених у відзивах.
Ухвалою від 23.10.2025 р. задоволено клопотання позивача, об'єднано адміністративні справи № 420/29793/25 та № 420/30612/25 в одне провадження, присвоєно об'єднаній справі єдиний номер № 420/29793/25.
Ухвалою від 23.10.2025 р. за клопотанням позивача суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.11.2025 р. на 10:00 год.
05.11.2025 р. від позивача надійшла заява про забезпечення можливості участі у судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 06.11.2025 р. задоволено заяву позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою від 06.11.2025 р. відкладено підготовче засідання на 27.11.2025 р. на 11 год. у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Підготовче засідання, призначене на 27.11.2025 р., не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, підготовче засідання призначено на 12.12.2025 р. на 10:00 год.
25.11.2025 р. від позивача надійшла заява про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які можуть повідомити про обставини звільнення та причини відмови у виключенні позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
27.11.2025 р. від позивача та представника відповідача надійшли заяви про проведення підготовчого засідання за їх відсутності.
01.12.2025 р. представник відповідача подав до суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що позивач не підпадає під умови підстав, визначених пунктом 9.1.5. розділу 9 Положення №300, що виключають обов'язкову участь при здачі посади особи, яка здає. Так, небажання позивачки прибути до місця розташування Військової частини НОМЕР_1 для здачі посади (здачі майна) особисто, чим порушено вимоги п. 242 Положення №1153/2008, п.9.1.5. розділу 9 Положення №300, абз.10 п.29 Інструкції №768/28898, мало наслідком службове розслідування й дисциплінарне стягнення, а також скасування наказу у зв'язку з його не реалізацією. Крім того, представник відповідача повідомив, що підстава для звільнення ОСОБА_1 , передбачена пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", - через сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають (дітей) віком до 18 років, наразі перестала існувати. Чоловіка позивачки (майора ОСОБА_4 ) відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2025 р. №304, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 10.09.2025 р. №174, звільнено у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я - за наявності інвалідності) п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Відтак звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають (дітей) віком до 18 років, наразі не є можливим.
01.12.2025 р. від представника відповідача надійшли заперечення щодо виклику вказаних осіб у судове засідання в якості свідків.
10.12.2025 р. представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести за відсутності представника військової частини.
12.12.2025 р. позивач подала до суду свої заперечення щодо розгляду справи без участі представника відповідача.
12.12.2025 р. позивач подала до суду заяву, в якій повідомила суд, що не заперечує проти закінчення підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.
Ухвалою від 12.12.2025 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про виклик свідків, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 26.01.2026 р. на 10:00 год.
26.01.2026 р. в судовому засіданні оголошено перерву, призначено судове засідання на 29.01.2026 р. 10:00 год.
29.01.2026 р. в судовому засіданні оголошено перерву, призначено судове засідання на 05.02.2026 р. 10:00 год.
04.02.2025 р. представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести за відсутності представника військової частини, позовні вимоги просив залишити без задоволення.
Позивач у судових засіданнях підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що старший матрос ОСОБА_1 проходила військову службу на посаді радіотелефоніста відділення управління командира батареї 2 мінометної батареї НОМЕР_5 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2025 р. №124.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. № 60-РС (за рапортом позивача) старшого матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - через сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають (дітей) віком до 18 років (пункт 7 наказу).
09.08.2025 р. позивач подала на Гарячу лінію Міністерства оборони України скаргу на відповідача, в якій просила негайно вжити заходів щодо припинення порушення її прав та організації її звільнення виключення із списків особового складу.
10.08.2025 р. позивач через застосунок "Армія +" в електронній формі подала рапорт про здачу посади, який відповідно до повідомлення відхилено з причини - "вийшли терміни опрацювання".
Листом від 17.08.2025 р. № 1604/7319 відповідач повідомив позивача про те, що їй необхідно здати на речовий склад військової частини НОМЕР_1 бронежилет та бойовий балістичний шолом для чого прибути на речовий склад, розташований в Баштанському районі Миколаївської області, де у присутності позивача буде перевірено його комплектність та відповідність даним облікових документів. Здійснення зазначеної господарської операції оформлюється шляхом складання накладної або здавальної відомості, в якій ОСОБА_1 та начальник складу як особи, які здійснили господарську операцію, маєте поставити свій особисті підписи. При отриманні атестату позивач має своїм особистим підписом підтвердити правильність даних, зазначених в атестаті та картці обліку майна, виданого в особисте користування. Отже, для здачі інвентарного майна, наданого ОСОБА_1 в користування на період військової служби, та належного оформлення відповідних первинних документів позивачу необхідно прибути особисто до речової служби військової частини НОМЕР_1 або доручити вчинення зазначених дій визначеній особі, видавши їй належно оформлену довіреність на право вчинення таких дій та підпису зазначених документів від імені позивача відповідно до чинного законодавства України.
29.08.2025 р. начальник стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 подав своєму безпосередньому начальнику рапорт, в якому доповів про невиконання позивачем обов'язків, які покладаються на військовослужбовця у разі видання відповідним командиром наказу про її звільнення в запас та просив скасувати пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. № 60-РС як нереалізований.
Наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 31.08.2025 р. № 251 у зв'язку зі зміною штатної структури військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 призначено на посаду радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї НОМЕР_5 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 .
За наказом командира військової частини від 31.08.2025 р. № 1165 "Про призначення службового розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. №60-РС" начальником групи з'ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_8 проведено службове розслідування з метою встановлення причин, умов та обставин невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. №60-РС щодо звільнення з військової служби старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста відділення управління командира батареї 2 мінометної батареї НОМЕР_5 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 , а також встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною скоєння правопорушення.
За результатами службового розслідування констатовано порушення позивачем вимог ст.ст.28, 29, 30, 35, 37, 58, ч.ч.5, 10 ст.59, ст.127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента від 10.12.2008 р. № 1153; п.9.1.1 "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України" затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 р. № 300; п.2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 р. № 40; п.10 ст.29 Інструкції з організації речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 р. № 232; примітки 8 до норми № 1 забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 р. № 232; ст.2, п.3 ч.3 Розділу ІІ, ст.57 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 р. № 440, а також порушення службової дисципліни, передбаченої абзацами 6 та 7 ст.3, абзацами 2 ст.4, ч.ч.2, 6 ст.5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.09.2025 № 92-РС п.7 наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. № 60-РС щодо звільнення старшого матроса ОСОБА_1 скасовано як нереалізований.
21.09.2025 р. позивач на електронну пошту відповідача направила рапорт на посвідчення довіреності щодо представництва своїх інтересів.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 24.09.2025 р. № 844, службове розслідування за фактом невиконання позивачем наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. №60-PC завершено, а радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї 4 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення "догана".
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2025 р. №304, чоловіка позивача (майора ОСОБА_4 ) звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 10.09.2025 р. №174, звільнено у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я - за наявності інвалідності) п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону № 2232-ХІІ).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону № 2232-ХІІ).
Частиною 1 ст.2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 р. №548-XIV (далі - Статут).
За положенням ст.ст.5, 6, 8 Загальних положень Статуту, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
Приписами ст.ст. 28-30 Статуту визначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
За ст.ст.35, 37 Статуту накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Відповідно до ст.58 Статуту командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
За ч.ч.5, 10 ст.59 Статуту командир (начальник) зобов'язаний: організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності.
Згідно ст.127, 128 Статуту солдат (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення.
Солдат зобов'язаний, зокрема, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 р. № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
За ст.3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку.
Як вбачається із ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожною військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів І один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно ч.5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Частина 6 Дисциплінарного статуту закріплює право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що старший матрос ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді радіотелефоніста відділення управління командира батареї 2 мінометної батареї НОМЕР_5 батальйону берегової оборони. Відтак, на позивача як старшого матроса, покладено обов'язок виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та накази командирів, за винятком явно злочинного наказу чи розпорядження.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок звільнення з військової служби встановлений ст.26 Закону №2232-ХІІ.
Приписами підпункту "г" пункту другого частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ закріплено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом 3 підпункту 3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що з військової служби звільняється дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Суд зазначає, що сторонами не заперечується, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебувала у шлюбі з іншим військовослужбовцем - майором ОСОБА_4 , з яким мають дитину (дітей) віком до 18 років. Відповідна сімейна обставина стала підставою для звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби.
Згідно ч.7 ст.26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке зокрема регулює відносини, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.237 Положення № 1153/2008 у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно до п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Відповідно п.п.9.1.1 - 9.1.4 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 300 від 16.07.1997 р. (далі - Наказ № 300), з метою підвищення відповідальності за керівництво військовим (корабельним) господарством і забезпечення збереження державної власності всі посадові особи при призначеннях і переміщеннях зобов'язані здавати та приймати справи і посаду.
Новопризначені командири військових частин (кораблів) невідкладно, після їх прибуття до військової частини та представлення старшим командиром (начальником), приступають до виконання обов'язків за посадою. Про початок виконання обов'язків за посадою новопризначений командир військової частини (корабля) оголошує наказом і доповідає старшому командирові (начальникові), після чого здійснює приймання справ та посади в порядку, встановленому Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та цим Положенням.
Для приймання та здавання справ і посади, починаючи з начальника служби військової частини та вище і їм відповідних посадових осіб, наказом старшого командира (начальника) призначається комісія.
У роботі щодо приймання та здавання справ і посади всіма матеріально відповідальними особами військової частини (з'єднання) обов'язково бере участь внутрішня перевірочна комісія.
Приймання та здавання справ і посади повинні проходити без порушення роботи служби.
Рішення щодо руху матеріальних засобів у підпорядкованих підрозділах, службах (службі), в тому числі щодо видачі матеріальних засобів зі складів, до закінчення приймання і здавання справ та посади (до затвердження акта) приймає особа, яка здає справи і посаду, з дозволу особи, що приймає справи і посаду. Про прийняте рішення повідомляється голова комісії, призначеної наказом старшого командира (начальника).
Приймання та здавання справ і посади (у господарському відношенні) включає: вивчення тим, хто приймає посаду, стану військового господарства (служби), а також стану природоохоронних об'єктів, їх будівництва (реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених на це коштів; ознайомлення з посадовими особами; здавання тим, що здає посаду, а тим, що приймає, - перевірку та приймання матеріальних засобів, коштів і документів; документальне оформлення приймання та здавання справ і посади.
Приймання та здавання справ і посади проводиться за календарним планом, який розробляється разом: тим, хто приймає, та тим, хто здає справи і посаду, а також головою комісії.
Цей план розробляється в довільній формі і повинен передбачати виконання всієї роботи у межах часу, відведеного на приймання здавання справ і посади.
Календарний план може включати такі питання: черговість та строки заслуховування доповідей посадових осіб, підпорядкованих тому, хто здає справи і посаду; черговість та строки перевірки служб і різних об'єктів господарства (служби); строк, у який повинні бути проведені за книгами і картками обліку всі прибуткові та витратні операції згідно з документами, виписаними на підставі вказівок того, хто здає справи і посаду; окремі строки складання відомостей наявності та якісного стану матеріальних засобів по окремих службах і об'єктах господарства; кінцевий строк складання відомостей наявності та якісного стану матеріальних засобів та оформлення акта.
Календарний план затверджується вищим командиром (начальником) особи, що приймає справи і посаду.
Для приймання та здавання справ і посади встановлюються такі строки: командира військової частини - не більше 10 днів; заступника командира військової частини і з'єднання з тилу і їм відповідних посадових осіб - не більше 20 днів: начальника служби військової частини і з'єднання - не більше 15 днів; начальника клубу військової частини і з'єднання - не більше 15 днів; начальника складу, хлібозаводу (хлібопекарні) і їдальні - не більше 10 днів; начальника майстерні частини (з'єднання) - не більше 5 днів; командира і старшини підрозділу - не більше 5 днів; командира взводу - не більше 3 днів.
Строк приймання та здавання справ і посади рахується з моменту прибуття у військову частину (з'єднання) призначеної для прийому справ і посади особи.
Іншим посадовим особам строк приймання і здавання справ і посади визначається старшим начальником (але не більше 10 днів).
Відповідно до п.2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 р. № 40, у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Обхідний лист документ, в якому зазначено структурні підрозділи, керівники яких мають засвідчити відсутність заборгованості військовослужбовця (працівника) перед ними.
Відповідно до п.15 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 р. № 280 (далі - Інструкція № 280), виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки: військовослужбовців, звільнених з військової служби, призначених для проходження військової служби до інших військових частин (у тому числі на посади національного контингенту, як національного персоналу, що не входить до складу національного контингенту, до багатонаціональних органів військового управління, до дипломатичних представництв України, а також направлених на навчання (для підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації) за кордоном та в інших цілях передбачених законами строком понад один рік), зарахованих на навчання до військових навчальних закладів, обраних народними депутатами України, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, а також направлених для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування), - з дня вибуття.
Згідно до абщ.10 п.29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 р. № 232, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.
Приміткою 8 до норми № 1 забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (бойовий єдиний комплект (БЄК)) передбачено, що при звільненні з військової служби в запас або відставку в особливий період військовослужбовцям всіх категорій (окрім військовослужбовців базової військової служби) залишаються у їх власність інвентарні предмети речового майна, які перебували в його користуванні на день звільнення, за виключенням: бронежилета модульного або полегшеного, чохла для бронежилета модульного або полегшеного, шолома бойового балістичного, чохла для шолома бойового балістичного.
Пунктом 57 розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 р. № 440 визначено, що військовослужбовці здають зброю та інвентарне майно, яке за ними обліковується, на склади військової частини за накладною (вимогою) або за роздавальними (здавальними) відомостями, які виписуються у відповідній службі забезпечення військової частини. Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу ІІ тієї ж Інструкції накладні та здавальні відомості, а також атестати є первинними документами. Оформлювальна частина первинного документа має містити: дати складання, підпису та затвердження первинного документа; найменування посад осіб, які його підписали, їх особисті підписи, військове звання, прізвище та ініціали.
З аналізу положень наведеного законодавства, вбачається, що військова дисципліна не є абстрактною категорією, а полягає у конкретному, безумовному та сумлінному виконанні наказів командирів і вимог статутів. Специфіка військової служби в умовах особливого періоду вимагає від військовослужбовця найвищого ступеня відповідальності за стан ввіреного майна та дотримання процедурних порядків.
Виключення зі списків особового складу військової частини відбувається виключно на підставі наказу, якому передує наказ про звільнення з військової служби. При цьому для виключення зі списків особового складу, військовослужбовець зобов'язаний подати рапорт про здачу справи та посади та відповідно здати усе наявне у нього військове (інвентарне) майно, яке за ним закріплене, після чого підписується обхідний лист. Після виключенню зі списків особового складу військової частини документи позивача повинні бути направленні на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Судом встановлено, що за результатами опрацювання рапорту позивача на звільнення, п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. № 60-РС старшого матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". У зв'язку із наведеним, у позивача виник обов'язок здати справи та посаду й відповідно усе військове (інвентарне) майно, що за нею закріплене, отримати обхідний лист.
На виконання вказаного обов'язку позивач 10.08.2025 р. подала рапорт про здачу посади. Крім цього, позивачем подано скаргу щодо перешкоджання відповідачем процесу її звільнення, на яку позивача листом від 17.08.2025 р. № 1604/7319 повідомлено про необхідність здати бронежилет та бойовий балістичний шолом на речовий склад військової частини НОМЕР_1 , розташований в АДРЕСА_1 , та поставити свої особисті підписи у відповідних облікових документах. При цьому повідомлено, що для належного оформлення відповідних документів позивач може прибути особисто до речової служби військової частини НОМЕР_1 або доручити вчинення зазначених дій іншій особі, видавши їй належно оформлену довіреність на право вчинення таких дій та підпису документів від імені позивача.
Суд звертає увагу на те, що приписами п.9.1.4 Наказу № 300 чітко визначено максимальний строк приймання і здавання справ і посади - десять днів. Однак, як вбачається з матеріалів адміністративної справи та підтверджується самим позивачем, ОСОБА_1 не здала бронежилет та бойовий балістичний шолом на речовий склад військової частини НОМЕР_1 , а також не направила своєчасно відповідачу довіреність щодо вчинення зазначених дій іншою особою від її імені з правом підпису.
За даним фактом відносно позивача проведено службове розслідування. За його результатами встановлено невиконання ОСОБА_1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. № 60-PC та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани. Крім того, надалі наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2025 р. № 92-РС скасовано п.7 наказу командира НОМЕР_3 окремої бригади берегової оборони 30 корпусу морської піхоти Військово-Морських Збройних Сил України (по особовому складу), щодо звільнення старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї батальйону берегової оборони № 60-РС від 10.07.2025 р. як нереалізований.
Суд відхиляє доводи позивача щодо здійснення відносно нею тиску та упередженості, оскільки позиція відповідача щодо необхідності здачі окремих предметів ввіреного позивачу майна відповідає приписам законодавства. Крім того, позивачу повідомлялась можливість здачі майна через свого довірителя, що остання достеменно знала, оскільки направила таку довіреність відповідачу 21.09.2025 р. (не своєчасно).
Також суд вважає безпідставними посилання позивача на позицію Верховного Суду у постанові від 10.10.2018 р. № 359/2642/16-ц щодо можливості припинення трудового договору без подання обхідного листа, оскільки: по-перше, в даному випадку перевагу мають спеціальні норми щодо проходження військової служби, особливо на період дії воєнного стану, за якими для звільнення з військової служби обов'язковою умовою є подання обхідного листа, а по-друге, відповідна ситуація зумовлена бездіяльністю самого позивача, що є свідченням небажання припинення військової служби. При цьому, суд враховує, що виключення позивача зі списків особової частини без здачі майна призвело б до труднощів його законного повернення та завдало б збитків відповідачу й державі в цілому, що в умовах воєнного стану є недопустимим.
Таким чином, виходячи з викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не виконано свого обов'язку щодо дотримання процедури виключення зі списків особового складу військової частини, а відтак відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 10.07.2025 р. № 60-РС, оскільки в ході судового розгляду судом не встановлено жодних перешкод зі сторони відповідача.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 06.09.2025 р. № 92-РС, в частині, що стосується позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з п.1 розділу Х Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України № 280, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 р. № 280 (далі - Інструкція № 280) накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.
Пунктом 2 розділу Х Інструкції № 280 передбачено, що наказами по особовому складу оформлюються такі зміни в службовому становищі військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу: призначення на посади (у тому числі у разі зміни назви посади, військово-облікової спеціальності (крім зміни грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема зміни розміру посадових окладів (тарифних розрядів) та зміни рівня військової освіти за посадою), штатно-посадової категорії) та звільнення з займаних посад, переміщення по службі, зарахування в розпорядження, продовження строків перебування на посадах.
За пунктом 2 розділу Х Інструкції № 280 зміни до змісту вступних частин і пунктів підписаних наказів по особовому складу, виправлення помилок у примітках до пунктів наказів щодо відомостей про смерть (загибель), засудження судом, позбавлення військового звання, зменшення вислуги років або трудового стажу для призначення пенсій, а також внесення змін до пунктів раніше виданих наказів здійснюються новими наказами. В усіх примірниках скасованого або зміненого наказу робляться відповідні записи з посиланням на наказ, яким внесено зміни. Записи засвідчуються підписом керівника служби персоналу і скріплюються гербовою печаткою.
Згідно п.2.8.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 р. № 40, накази підписує командир (керівник) військової частини (установи), а в разі його відсутності посадова особа, яка виконує його обов'язки згідно з письмовим наказом. Після підписання наказу (директиви, розпорядження) зміни до нього вносяться лише шляхом видання відповідного розпорядчого документа про внесення змін. Якщо наказом відміняється попередній розпорядчий документ, то в розпорядчій частині зазначається пункт, який має починатися зі слів: "Визнати таким, що втратив чинність,…". Зміни, що вносяться до розпорядчого документа, оформляються окремим документом, у якого має бути такий заголовок: «Про внесення змін до …", із зазначенням дати, номера, назви виду розпорядчого документа, до якого вносяться зміни.
Суд звертає увагу, що з огляду на те, що позивач своєчасно не виконала свій обов'язок щодо дотримання процедури виключення зі списків особового складу військової частини, зокрема, щодо здавання справ і посади протягом десяти днів, тобто не виконала п.7 наказу від 10.07.2025 р. № 60-РС, його реалізація стала неможливою.
Враховуючи викладене, суд висновує, що відповідач, видаючи наказ від 06.09.2025 р. № 92-РС, діяв у відповідності до законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки останній є правомірним способом приведення облікових даних у відповідність до фактичного стану проходження служби, а статус "нереалізований" у даному контексті означає неможливість виконання наказу через бездіяльність самого суб'єкта, щодо якого він виданий.
Як наслідок, підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2025 р. № 92-РС в частині, що стосується ОСОБА_1 , а саме в частині про скасування пункту 7 наказу командира НОМЕР_3 окремої бригади берегової оборони 30 корпусу морської піхоти Військово-Морських Збройних Сил України (по особовому складу), щодо звільнення старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї батальйону берегової оборони № 60-РС від 10.07.2025 р. відсутні, а отже, позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виключити ОСОБА_1 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та здійснити всі необхідні дії для звільнення позивача у відставку, суд зазначає наступне.
В ході судового розгляду встановлено, що виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 стало неможливим через не виконання ОСОБА_1 обов'язку щодо здавання справ і посади. Окреслене зумовило притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на неї дисциплінарного стягнення, що не оскаржувалось ОСОБА_1 в дисциплінарному та/ чи судовому порядку. Також вказане спричинило скасування п.7 наказу відповідача від 10.07.2025 р. № 60-РС про звільнення позивача наказом від 06.09.2025 р. № 92-РС, який визнаний судом правомірним.
Надалі наказом від 31.08.2025 р. № 251 у зв'язку зі зміною штатної структури військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 призначено на посаду радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї НОМЕР_5 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 . Відповідний наказ також позивачем не оскаржувався. При цьому, чоловіка позивача майора ОСОБА_4 звільнено у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я - за наявності інвалідності) п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (наказ від 20.10.2025 р. № 304).
За наведених обставин суд зазначає, що підстава для звільнення на підставі до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (дружина, якщо обоє із подружжя проходять службу) має триваючий характер лише до моменту, поки обоє з подружжя мають статус військовослужбовців. З моменту звільнення чоловіка, позивач втратила право на звільнення саме за цією підставою, оскільки остання не є актуальною.
З огляду на викладене суд приходить, що обставини та підстави для звільнення й виключення позивача зі списків особового складу військової частини відсутні, а відтак позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п.89), "Проніна проти України" (18.07.2006 р.; п.23) та "Серявін та інші проти України" (10.02.2010 р.; п.58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; 09.12.1994 р., п.29).
Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність своїх діянь та оскаржуваного наказу, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовних заяв ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), третя особа: Міністерство оборони України (01030, м.Київ, просп.Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко