Справа № 469/1074/25
05 лютого 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №469/1074/25 за позовом ОСОБА_1 до командира Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №469/1074/25 за позовом ОСОБА_1 до командира Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії.
Рішенням суду від 25.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 вирішено задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапортів ОСОБА_1 про направлення на проходження військово-лікарської комісії.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 про направлення на проходження військово-лікарської комісії та прийняти рішення за результатами розгляду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
28.01.2026 до суду надійшла заява представника позивача (вх. №10649/26) в якій заявник просить суд встановити строк для виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 469/1074/25; зобов'язати військову частину подати до суду письмовий звіт про виконання зазначеної ухвали; у разі подальшого невиконання - застосувати заходи процесуального примусу, передбачені КАС України.
В обгрунтування заяви зазначили, що ухвалою суду від 25 грудня 2025 року позовні вимоги були частково задоволені, військову частину зобов'язано розглянути мій рапорт щодо проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Станом на день подання цієї заяви: вимоги ухвали суду залишилися не реалізованими; інформація про її виконання мені не надана; фактичні дії, спрямовані на виконання рішення суду, відсутні. У межах виконання судового рішення він не має можливості самостійно здійснити направлення листування до військової частини НОМЕР_1 , оскільки таке листування здійснюється виключно через суд.
29.01.2026 від представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення (вх. №ЕС/10939/26), в яких зазначено, що заява представника позивача про невиконання судового рішення та встановлення строку його виконання є передвчасною та не підлягає задоволенню оскільки відповідач реалізує своє гарантоване Конституцією України та нормами процесуального законодавства право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, яке на момент подання зазначеної заяви не набрало законної сили, а отже відсутні правові підстави вважати таке рішення таким, що підлягає примусовому виконанню, а також підстави для встановлення судом строку його виконання чи застосування заходів судового контролю.
Дослідивши матеріали справи урахуванням заперечення представника відповідача, суд приходить до висновку, що заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 в адміністративній справі №496/1074/25 зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 про направлення на проходження військово-лікарської комісії та прийняти рішення за результатами розгляду.
Згідно інформації з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», рішення суду не набрало законної сили.
Виконавчі листи Одеським окружним адміністративним судом не видавалися.
За твердженням позивача вказане рішення досі залишається невиконаним.
На переконання відповідача вказана заява про встановлення судового контролю є передчасною, оскільки наразі подана апеляційна скарга на рішення суду.
Визначаючись щодо встановлення судового контролю, суд виходить з такого.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами України та є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 в адміністративній справі №496/1074/25 зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 про направлення на проходження військово-лікарської комісії та прийняти рішення за результатами розгляду.
За правилами частини першої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Отже, останнім днем для подання апеляційної скарги у межах встановленого законодавством строку є 26.01.2026.
Разом із тим, представником Військової частини НОМЕР_1 повідомлено суд, що 22.01.2026 звернулися до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 та на підтвердження надано ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 про залишення апеляційної скарги без руху.
Згідно інформації з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», рішення суду не набрало законної сили.
Зазначене свідчить, що на даний час судове рішення не набрало законної сили.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 25.12.2025 у справі №469/1074/25, як передчасно заявлену, оскільки відсутні відомості про дату набрання законної сили цього рішення та відсутні докази того, що після набрання законної сили судовим рішенням по даній справі відповідачем не буде виконано рішення суду від 25.12.2025.
Керуючись ст.ст.382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коваль С.А. (вх. №10649/26 від 28.01.2026) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №469/1074/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА