Справа № 420/40675/25
05 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 05.12.2025 позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно, до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 01 червня 2022 року, розраховував грошове забезпечення Позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 01 червня 2022 року по 20 травня 2023 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020, 2021, 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом Листом від 15.11.2025 відповідач повідомив, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.
Ухвалою судді від 09.12.2025 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду:
- докази на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме (довідки про нараховане грошове забезпечення за оскаржуваний період (2022-2023 та ін.) та ін.);
- надання заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
11.12.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/131025/25) про поновлення строку звернення до суду зазначивши, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Ухвалою судді від 16.12.2025 постановлено відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду; прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувати від військової частини НОМЕР_1 з власної ініціативи належним чином засвідчену інформацію:
- щодо виплати за період з 01.06.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення позивачу, виходячи з розміру посадового окладу за військовим званням, що були визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;
- особову картку про розмір грошового забезпечення (із зазначенням грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії) ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 по дату виключення зі списків особового складу.
23.12.2025 від представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява (вх. №ЕС/135587/25), в якай заявник просить суд позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення; винести стосовно адвоката ОСОБА_2 окрему ухвалу у зв'язку з неналежним виконанням нею професійних обов'язків (порушенням правил адвокатської етики) та надіслати цю ухвалу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області.
У вказаному відзиві зазначили, що отримуючи кожного місяця заробітну плату (грошове забезпечення), презюмується обізнаність працівника (військовослужбовця) щодо її розміру, а відтак і про ймовірні порушені права/інтереси. Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 стверджується про обізнаність позивача протягом всього спірного періоду про розмір розрахункової величини, з якою обчислювалось його грошове забезпечення. Як наслідок, за умови порушення передбачених законодавством строків звернення до суду, позовні вимоги принаймні в частині перерахунку грошового забезпечення починаючи з 19.07.2022 по 20.05.2023 підлягають залишенню без розгляду на підставі положень пункту 3 статті 123 КАС України.
Щодо позовних вимог зазначили, що діючими положеннями пункту 4 Постанови №704 визначений розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні (тобто, вказаний розмір з 2018 року не змінювався), та саме з вказаного розміру були розраховані показники Закону України «Про Державний бюджет України» у період з 2018 по 2025 роки включно, що відповідає реальним фінансовим спроможностям держави.
Щодо порушення представницею позивача правил адвокатської етики зазначено, що в ході розгляду матеріалів справи виявлені суттєві недоліки в частині оформлення документів по справі з боку Представниці позивача адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, а саме:
1. До позовної заяви долучено ряд, імовірно, документів, неналежної якості, про зміст яких можливо лише здогадуватись. Мова йде про, імовірно, копію паспорта Позивача (стор. 15-16 позову), імовірно копію картки фізичної особи-платника податків (стор. 17 позову), імовірно копію ордеру (стор. 21), інші документи, зміст яких неможливо встановити на сторінках 23 та 24 позову.
2. На сторінках 18-19 позову міститься набір тексту та графічних символів, які, за твердженням Представниці позивача, є витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2025 № 316 про виключення Позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , однак, описаний «набір» по суті не є офіційним документом, оскільки не містить таких обов'язкових реквізитів документу, як підпис та відбиток печатки. Описані вище недоліки вважаємо нічим іншим, як проявом неповаги до суду та учасників справи. З урахуванням зазначеного, просимо винести стосовно адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни окрему ухвалу у зв'язку з неналежним виконанням нею професійних обов'язків, порушенням правил адвокатської етики та надіслати цю ухвалу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області.
Ознайомившись з доводами представника відповідача, в контексті обставин справи, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що суддею, 16.12.2025 при відкритті провадження по справі №420/40675/25 було вирішено питання щодо можливості поновлення пропущеного строку звернення до суду з відповідним позовом та за результатами розгляду суд дійшов висновку, та поновлено строк звернення до суду, а тому клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 26.12.2025 постановлено відмовити у задоволенні заяви представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 (вх. №ЕС/135587/25 від 23.12.2025) в частині залишення позову без розгляду та постановлення окремої ухвали.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією витягу із наказу №11 від 24.02.2022 командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) яким ОСОБА_1 вважати таким, що з 24 лютого 2022 справи та посаду прийняв в приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №131 від 11.05.2023 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно вказаного наказу виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 390% місячного грошового забезпечення в період з 01 травня 2023 року по 11 травня 2023 року, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% місячного посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислуги років за період з 01 травня 2023 року по 11 травня 2023 року.
Виплатити додаткову винагороду, в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) та прийманню участі у завданнях, пов'язаних з забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії на підставі рапортів начальників служб та командирів підрозділів, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 «Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з 01 травня 2023 року по 11 травня 2023 року.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася, за 2023 рік надавалася на 10 (десять) діб, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та за 2023 рік отримував.
Відпустка за сімейними обставинами та інших поважних причин, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2023 рік не надавалася.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, не отримував.
При цьому за твердженням позивача, відповідач протиправно, починаючи з 01 червня 2022 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
Військова частини НОМЕР_1 у відповідь на заяву від 04.11.2025 за результатами розгляду листом №156/15/10056 від 15.11.2025 повідомлено, що станом на 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762,00 гривні. Зазначений розмір був застосований при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.06.2022 по 20.05.2023.
Згідно картки особового рахунку грошове забезпечення за червень 2022 року становить:
- посадовий оклад - 4370,00 грн:
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 2855,00 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 5567,25 грн;
- щомісячна премія (155%) - 6773,50 грн;
- надбавка за таємність (0%);
- індексація - 1017,21 грн.
Грошове забезпечення станом на липень 2022 року, становить:
- посадовий оклад - 4370,00 грн:
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 2855,00 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 5567,25 грн;
- щомісячна премія (155%) - 6773,50 грн;
- надбавка за таємність (0%);
- індексація - 1066,00 грн.
Грошове забезпечення станом на серпень 2022 року, становить:
- посадовий оклад - 5070,00 грн:
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 3205,00 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 6249,75 грн;
- щомісячна премія (140%) - 7098,00 грн;
- надбавка за таємність (0%);
- індексація - 1281,80 грн.
Грошове забезпечення станом на вересень 2022 року, становить:
- посадовий оклад - 4720,00 грн:
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 3030,00 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 5908,50 грн;
- щомісячна премія (146,9438%) - 6935,75 грн;
- надбавка за таємність (0%);
- індексація - 1281,80 грн.
Грошове забезпечення станом на жовтень 2022 року, становить:
- посадовий оклад - 4528,07 грн:
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 2934,04 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 5721,37 грн;
- щомісячна премія (151,2076%) - 6846,79 грн;
- надбавка за таємність (0%);
- індексація - 1281,80 грн.
Грошове забезпечення станом на листопад 2022 року, становить:
- посадовий оклад - 5070,00 грн:
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 3205,00 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 6249,75 грн;
- щомісячна премія (140%) - 7098,00 грн;
- надбавка за таємність (0%);
- індексація - 1424,80 грн.
Грошове забезпечення станом на грудень 2022 року, становить:
- посадовий оклад - 5070,00 грн:
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 3205,00 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 6249,75 грн;
- щомісячна премія (140%) - 7098,00 грн;
- надбавка за таємність (0%);
- індексація - 1470,83 грн.
Грошове забезпечення станом на січень 2023 року, становить:
- посадовий оклад - 5070,00 грн:
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 3205,00 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 6249,75 грн;
- щомісячна премія (140%) - 7098,00 грн;
- надбавка за таємність (0%);
Грошове забезпечення станом на лютий 2023 року, становить:
- посадовий оклад - 5070,00 грн:
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 3205,00 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 6249,75 грн;
- щомісячна премія (390%) - 19773,00 грн;
- надбавка за таємність (0%);
Грошове забезпечення станом на березень 2023 року, становить:
- посадовий оклад - 5070,00 грн:
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 3205,00 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 6249,75 грн;
- щомісячна премія (390%) - 19773,00 грн;
- надбавка за таємність (0%);
- грошова допомога для оздоровлення - 35637,75 грн;
Грошове забезпечення станом на квітень 2023 року, становить:
- посадовий оклад - 5070,00 грн:
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 3205,00 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 6249,75 грн;
- щомісячна премія (390%) - 19773,00 грн;
- надбавка за таємність (0%);
Грошове забезпечення станом на травень 2023 року (по 11.05.2023), становить:
- посадовий оклад - 864,52 грн:
- оклад за військове звання - 3212,70 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 2038,61 грн;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) - 3975,29 грн;
- щомісячна премія (390%) - 12529,53 грн;
- надбавка за таємність (0%).
Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» та іншими законами.
Частина 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) передбачає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У силу вимог приписів частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Так, 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (у редакції чинній до 24.02.2018 року) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Разом із тим, слід врахувати, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови КМ України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Отже, з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Згідно статті 6 Закону №2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначено, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон №294-IX), Закон №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі Закон №1928-IX), Закон України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі Закон № 2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2018 року, на 2020 та 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.
Отже, зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Законів №294-ІХ та №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Водночас Верховний Суд вказав, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з огляду на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» постановлено: 2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такої ж думки притримується, зокрема Шостий апеляційний адміністративний суд у постановах від 26.06.2024 у справі № 580/997/24, від 01.07.2024 у справі № 580/1994/24, від 03.07.2024 у справі № 620/16835/23.
Таким чином, з 20.05.2023 розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням є не прожитковий мінімум для працездатних осіб, а стала величина - 1762,00 грн.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 15 березня 2023 у справі №420/6572/22: «Спираючись на цей висновок можна погодитися з судом першої інстанції у тому, що посадовий оклад ОСОБА_1, її оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, з 30 січня 2020 року (як заявлено у позовній заяві) аж до її звільнення з військової служби у вересні 2021 року (згідно з наказом від 3 вересня 2021 року №291-ОС) мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»). З тих самих мотивів обґрунтовані висновки цього суду також і про неправильне нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні (розмір яких залежав від розміру грошового забезпечення)…».
Вказаний правовий висновок Верховного Суду в подальшому застосовано в постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 у справі №380/13603/21 в подібних правовідносинах до цієї адміністративної справи.
Отже, таку правову позицію Верховного Суду суд визнає усталеною в цій категорії спорів. Протилежного судом не встановлено.
Втім, дане правове регулювання спірних правовідносин, яке сформоване судовою практикою Верховного Суд, підлягає застосуванню до 19 травня 2023 року включно.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що застосування відповідачами для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у період з 01.06.2022 по 19.05.2023 є протиправним.
Таким чином, на час проходження позивачем військової служби за період з 01.06.2022 по 19.05.2023 відповідач мав нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до п.4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (у даному випадку на 01.01.2022, на 01.01.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Однак враховуючи, що ОСОБА_1 проходив військову службу по 11.05.2023, тому позовні вимоги підлягають задоволенню саме по 11.05.2023.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, що Військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у даній справі, з огляду на те, що Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а саме:
- в період з 24.02.2022 по 24.10.2022 - на посаді командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ;
- в період 25.10.2022 по 11.05.2023 - на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_2 .
11.05.2023 Позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з призначенням на посаду офіцера відділу підготовки штабу військової частини НОМЕР_3 . Як наслідок, позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 12.05.2023 по 20.05.2023 завідомо не можуть стосуватись відповідача.
Так, вказані доводи спростовані наданими до матеріалів справи доказами, а саме витягами із наказів №11 від 24.02.2022 про призначення ОСОБА_1 на посаду у військовій частині НОМЕР_2 та наказ №131 від 11.05.2023 про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , які засвідчені підписами начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та скріплено печатками Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
На підставі викладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню частково.
Щодо вимоги здійснити перерахунок та виплати за період з 01.06.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення, а також виплачених в зазначений період сум грошової допомоги для оздоровлення та премії, суд зазначає таке.
Наказом від 07.06.2018 №260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року №745/32197, розділ XVI частина 1, 2 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Порядком №260 розділ ХХІІІ частина 2 визначено, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Частина 6 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як встановлено з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №131 від 11.05.2023 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 390% місячного грошового забезпечення в період з 01 травня 2023 року по 11 травня 2023 року, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% місячного посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислуги років за період з 01 травня 2023 року по 11 травня 2023 року.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася, за 2023 рік надавалася на 10 (десять) діб, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та за 2023 рік отримував.
При цьому, відповідачем не заперечується, що при здійснені розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 був застосований прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині також підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги в частині нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.06.2022 по 19.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня, суд зазначає таке.
Відповідно до розділу XXIV Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, в поточному році не надається.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
З аналізу вищевикладеного слідує, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань знаходиться в залежності від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення на момент надання вказаних видів допомог.
Тобто, вище наведені норми закону чітко закріплюють саме право позивача, за наявності рапорта, на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Як встановлено вище з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №131 від 11.05.2023 ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, не отримував.
Крім того, до суду не надано доказів, що ОСОБА_1 звертався з рапортами на ім'я начальника Військової частини НОМЕР_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, а також відсутні відомості про здійснення Військовою частиною НОМЕР_1 її нарахування та виплати.
На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Щодо позовної вимоги в частині нарахування компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, суд зазначає.
Відповідно до розділу XXХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
У разі звільнення з військової служби військовослужбовців (крім військовослужбовців, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, а також військовослужбовців строкової військової служби) до закінчення календарного року, за який вони вже використали щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості, на підставі наказу відповідного командира провадиться відрахування з їхнього грошового забезпечення за дні щорічної основної та додаткової відпусток із урахуванням часу проходження служби в році звільнення.
Відповідно до розділу XXХІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
Військовослужбовцям, які після прибуття для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України з державних органів, установ, організацій зараховані у розпорядження та звільняються зі служби, розмір одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби обчислюється виходячи з окладів за посадами, які вони обіймали в цих органах, установах, організаціях, та інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій.
Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №131 від 11.05.2023 ОСОБА_1 вважати таким, що 11.05.2023 справи та посаду здав і вибув до військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби.
Суд зазначає, що підстави, за яких військовослужбовці звільняються із служби, визначені частинами 26 цієї статті, зокрема, частиною 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначені підстави припинення (розірвання) контракту і звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом у мирний час (пункт 1), під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) пункт 2, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану (пункт 3).
Відповідно до ч.7 ст.26 цього Закону звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно із п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Виходячи з наведених правових норм, виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини є наслідком не лише звільнення військовослужбовця з військової служби, а й зокрема, переміщення по службі військовослужбовців строкової військової служби з однієї військової частини до іншої (п.203 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України).
В даному випадку виключення позивача наказом від 11.05.2023 №131 зі списків особового складу цієї військової частини мало місце не у зв'язку із звільненням його з військової служби, а внаслідок вибуття для подальшого проходження служби, що за своєю правовою суттю не є звільненням з військової служби з настанням певних правових наслідків, зокрема, отримання компенсації за всі невикористані ним днів додаткової відпустки.
З огляду на зазначене, відповідачем у спірних відносинах не допущено протиправної бездіяльності, що полягає у невиплаті та ненарахуванні компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, у зв'язку з переведенням до нового місця служби, про що зазначено в наказі від 11.05.2023 №131.
Так як відповідно до наведених вище правових норм дану відпустку позивач може отримати за новим місцем служби або отримати грошову компенсацію при звільненні з військової служби за останнім місцем служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
Так, і сам позивач не вказав норми права, яка б передбачали виплату спірної компенсації при зміні місця служби військовослужбовцем, більш того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення перед відповідачем питання про виплату такої компенсації.
Враховуючи вище викладене позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктом 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - «Закон №2050-ІІІ»), зокрема у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, правовідносини у якій в частині цих позовних вимог є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Ухвалюючи постанову у справі №240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону №2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - «компенсація») провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду у вказаній справі дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів у належному розмірі провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Суд при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від викладеної правової позиції Верховного Суду в постанові від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а та вважає, що указані правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, саме так належить застосовувати.
Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом також у постановах від 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16, від 13 березня 2020 у справі №803/1565/17, від 21 січня 2020 року у справі №826/15879/18, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21 та ін.
Як уже зазначалось судом вище, грошового забезпечення військовослужбовців та компенсація втрати частини доходів, як основні державні гарантії щодо оплати праці військовослужбовців підлягають обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата спірних сум грошового забезпечення, виплачених сум при звільненні та компенсація втрати частини доходів позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Враховуючи вище викладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01 червня 2022 року по 11 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно, до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 11 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА