Справа № 420/884/26
про повернення позовної заяви
03 лютого 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бойко О.Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у період з 18.06.2025 по 15.08.2025, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 18.06.2025 по 11.08.2025 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 позовну заяву залишено без руху та зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання позивачем до суду: обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності його пропуску, доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені позивачем позовні вимоги.
На виконання вказаної ухвали від представника позивача 22.01.2026 надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник просив:
- визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк;
- прийняти позовну заяву до розгляду;
- вважати недоліки зазначені в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі № 420/884/26 усунутими;
- відкрити провадження по справі Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/884/26.
Так, суд встановив, що в обґрунтування дотримання строку звернення до суду із вказаним адміністративним позовом позивач зазначив, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач до суду з позовом по справі звернувся після визнання неконституційною та втрати чинності частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду, представник вважає, що строки звернення до суду підлягають поновленню. Крім того, у поданій заяві представник звернув увагу на запровадження в Україні воєнного стану та включення Одеської міської територіальної громади з 26.05.2025 до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 15 липня 2025 року № 1151.
Розглянувши вказані підстави в якості підстав для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що дійсно згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
При цьому, суд зазначає, що тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, який визначений ч. 2 ст.233 КЗпП України, є діючою нормою, оскільки Рішенням Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24) визнана неконституційною нормою саме ч.1 ст.233 КЗпП України, яка стосується працівників, які продовжують роботу (службу).
Відтак, згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 по справі №1-7/2024(337/24), для працівника, який продовжує працювати не застосовується тримісячний строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, тоді як у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні застосовується тримісячний строк звернення до суду з моменту звільнення (одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 23.05.2025 по 15.08.2025 проходила військову службу в військовій частині НОМЕР_2 і наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 25.07.2025 № 351-РС була звільнена з військової служби та наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.08.2025 № 231, була виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому, спірним в рамках розгляду даної справи є перерахунок розміру усіх видів щомісячного грошового забезпечення та інших виплат за період з 18.06.2025 по 15.08.2025.
Таким чином, звернувшись до суду із вказаним позовом лише 13.01.2026, позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду із вказаними вимогами.
Крім того, щодо посилань представника позивача на запровадження в Україні воєнного стану, то суд зазначає, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, і роботи громадян України. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Однак, Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Саме по собі покликання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов'язки вчасно.
Відтак, підстави, наведені у заяві, суд оцінює як загальні, не пов'язані з конкретними обставинами, що стосуються саме позивача та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк, та про поважність причин пропуску строку.
Більше того, жодних фактичних обставин, які б перешкоджали позивачу звернутись у визначений законодавством строк подана заява про поновлення строку звернення до суду не містить.
Таким чином, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою, встановлений ст. 122 КАС України, а вказані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду доводи не спростовують факт пропуску строку та не підтверджують поважність пропуску такого строку.
Згідно з п. 1 та п.9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частини шостої статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.122, ч. 2 ст.123, п. 1 ч. 4 ст.169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву разом з додатками повернути позивачу.
Повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293,295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти з днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: О.Я. Бойко