Справа № 420/18181/25
про відмову в залишенні позову без розгляду
04 лютого 2026 року
м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в письмовому провадженні заяви військової частини НОМЕР_1 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду та військової частини НОМЕР_2 про застосування наслідків пропущеного строку звернення до суду,
До Одеського окружного адміністративного суду у червні 2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, за які такі допомоги нараховувалися та виплачувалися,
2. Зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 по травень 2020 року грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
3. Зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з травня 2020 року по 28.08.2022 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 роки, надбавки за піднайом житла нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 гривні, відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.08.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки, підйомної допомоги, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні, відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою суду від 13.06.2025 суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження.
28.06.2025 від відповідача - військової частини НОМЕР_6 до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивачка пропустила встановлений законом строк для подання цього позову. Відповідач наголошує, що позивачка пропустила строки звернення до суду з даним позовом, що визначені ч.1 ст.233 КЗпП України. Звертає увагу, що позивач є діючим військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, відповідно строк звернення до суду складає 3 міс. з часу коли він дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав. Позивач помилково вважає, що строк звернення до суду в даній ситуації регулюється ч.2 ст.233 КЗпП України, яка визначає строк звернення до суду у 3 міс з дати звільнення.
Також, 30.06.2025 від відповідача - військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до якого також було додано заяву про застосування наслідків пропущеного строку звернення до суду, у якій також зазначено про пропуск позивачем встановленого законом строку для звернення до суду з даним позовом.
У своїх доводах військова частина НОМЕР_2 вказує на те, що позивач з 18.08.2022 виключена зі списків військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. При проходженні військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , а також при виключенні 18.08.2022 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України Позивачу доводилась інформація про нарахування та виплату її грошового забезпечення з розшифровкою за видами виплат. Відповідно, у разі незгоди з розрахунком її грошового забезпечення, вважаючи, що її права можливо порушені, вона могла звернутись до суду в межах встановленого строку. При цьому, відповідач зазначає, що ознайомлення військовослужбовця під підпис про виплачені суми коштів, нормативно-правовими документами не передбачено.
Посилаючись на приписи пп.35-36 глави 7 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.06.2017 № 468, (далі - Інструкція № 468), відповідач - військова частина НОМЕР_2 вказує, що ОСОБА_1 з моменту коли 18.08.2022 вона отримала грошовий атестат при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_3 прикордонного загону, у разі незгоди з розрахунком її грошового забезпечення, вважаючи, що її права можливо порушені, могла звернутись до суду з вимогами про НОМЕР_3 прикордонного загону здійснити перерахунок ти доплату її грошового забезпечення. Проте, позивач звернулася до суду із вказаними вимогами тільки 09.06.2025, тобто майже через 2 роки 10 місяців після того як вона дізналася або повинна була дізнатись про можливе порушення її права.
Надаючи оцінку заявам відповідачів, суд виходить з такого.
Як визначено п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
В силу вимог ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, залишення позову без розгляду можливе виключно у разі, якщо позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до суду, не доведено поважності причин пропуску такого строку.
Втім, у спірному випадку, таких обставин, які б дала суду підстави вважати, що позивач пропустив встановлений законом строк для подання даного позову до суду не встановлено, з огляду на таке.
За змістом ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, як свідчать матеріали справи, предметом розгляду в даній справі є нарахування і виплата позивачу грошового забезпечення у неналежному розмірі.
Разом з тим, у положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.
Згідно із ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.
Таким чином, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Поряд з цим, відповідно до ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Встановлені обставини в їх сукупності дають підстави для висновку, що право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції, чинній до 18.07.2022 не було обмежене будь-яким строком, в редакції, чинній з 19.07.2022, вказаний строк був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Таким чином, ст.233 КЗпП України є спеціальною нормою по відношенню до ч.5 ст.122 КАС України, оскільки стосується саме виплати сум, які належать при звільненні.
Поряд з цим, положення ч.2 ст.233 КЗпП України не лише визначають строки реалізації права на судовий захист, а й визначають час, з якого починається перебіг такого строку, а саме: «з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні».
Отже, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Відтак, саме з подією отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільнення, законодавець пов'язує перебіг трьохмісячного строку для звернення з позовом до суду.
З матеріалів справи встановлено, що позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 19.08.2022, у військовій частині НОМЕР_2 з 15.06.2020 по 18.08.2022. З 18.08.2022 позивачка була виключена зі списків військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, та продовжує на даний час проходити службу в органах Державної прикордонної служби.
Отже, позивачка наразі не звільнена з військової служби.
Письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачці під час переміщення по службі, а саме при виключенні зі списків військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, позивач не отримала. Відповідачем - військовою частиною НОМЕР_2 не надано доказів письмового повідомлення позивача при виключенні з 18.08.2022 зі списків частини про суми, їх нараховані та виплачені.
За таких обставин, твердження відповідача - військової частини НОМЕР_2 про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом не відповідають дійсності, правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду з цих підстав відсутні, а тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Також, суд оцінює критично посилання військової частини НОМЕР_1 у своєму клопотанні на пропуск позивачем строку встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України.
З даного приводу суд звертає увагу, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України. Так, згідно з частиною першою статті 233 Кодексу "працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті".
Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.
У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України, інформує КСУ.
Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення (11 грудня 2025 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.240, 122, 123, 248, 254 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяв військової частини НОМЕР_1 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду та військової частини НОМЕР_2 про застосування наслідків пропущеного строку звернення до суду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА