06 лютого 2026 р. № 400/7997/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати додаткової грошової винагороди в сумі 100 000 грн., пропорційно за час перебування у відпустці для лікування після поранення, оформлену листом вих. №1592/2/1173 від 18.05.2025 року;
- зобов'язання нарахувати та здійснити виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі 100 000 грн., пропорційно за час перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії в період з жовтня по грудень 2024 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Позивач проходить військову службу за мобілізацією з лютого 2022 року. 30.09.2024 року під час бойових дій отримав травму, у зв'язку з чим проходив тривале лікування, а тому вважає, що набув право на отримання збільшеної додаткової грошової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до Постанови №168. Проте, Відповідачем не здійснено нарахування та виплату такої винагороди Позивачу як учаснику бойових дій у розмірі 100 000 грн, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Ухвалою суду від 15.09.2025 р. замінено відповідача у справі №400/7997/25: Військову частину НОМЕР_2 на його правонаступника Військову частину НОМЕР_1 .
26.09.2025 р. від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки у довідках військово-лікарських комісій, що стали підставами для надання Позивачеві відпусток для лікування зазначено, що отримане ним поранення є легким, а відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень здійснюється у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
29.09.2025 р. представником Позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що об'єктивне обстеження стану здоров'я позивача не було здійснено з вини відповідача, який станом на 08.11.2024 року не надав довідку про обставини поранення. В наступному, після об'єктивного медичного обстеження з долученням всіх необхідних медичних документів та з огляду на тривалий розлад здоров'я, з тимчасовою втратою працездатності на термін понад 60 днів, відповідно до норм п.3.1 Наказу МОЗ №370 від 04.07.2007 року, за характером отриманих ушкоджень поранення позивача, отримане 30.09.2024 р. віднесли до тяжких травм згідно довідки ВЛК №144 від 20.12.2024 року.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 проходить службу за мобілізацією з лютого 2022 року.
30.09.2024 року, в районі населеного пункту Водяне Донецької області Позивач отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення с/з правого стегна, вибухову травму, що підтверджується довідкою про обставини травми №4/470/391 від 21.10.2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_2 .
У Довідці зазначено, що травма отримана за особливих обставин безпосередньої участі військовослужбовця у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, під час захисту Батьківщини, під час виконання бойового завдання, під час артилерійського обстрілу біля вентиляційної шахти н.п. Водяне Донецької області. Травма та поранення не пов'язана з вчиненням адміністративного, кримінального правопорушення, не є наслідком дій, скоєних у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Перебував у засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет).
За результатами обстеження, військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_3 видала довідку №1146 від 08.10.2024 року, якою визначено: поранення пов'язане з проходженням військової служби; довідка про обставини поранення не надана; тяжкість отриманого поранення - « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (згідно Наказу МОЗ №370 від 04.07.2007 р.). Позивачу рекомендовано надання відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів.
Після лікування, військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_4 видала довідку №2441 від 08.11.2024 року, якою визначено, що поранення пов'язане з проходженням військової служби (довідка про обставини поранення не надана). Травма легкого ступеня. Позивачу рекомендовано надання відпустки для лікування після травми терміном на 30 (тридцять) календарних днів.
По закінченню відпустки для лікування, військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_4 видала Позивачу довідку №144 від 20.12.2024 року, якою визначено, що поранення пов'язане з захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення №4/470/391 від 21.10.2024 видана командиром частини НОМЕР_2 ); травма тяжкого ступеня (згідно Наказу МОЗ №370 від 04.07.2007 р.).
Отримання Позивачем травми тяжкого ступеня підтверджується і висновком лікаря-хірурга від 18.12.2024 року.
14.01.2025 року Позивач направив заяву до військової частини НОМЕР_3 та військової частини НОМЕР_4 з вимогою внести зміни до довідки №1146 від 08.10.2024 року та довідки №2441 від 08.11.2024 року, а саме: викласти в такій редакції якою визначено «Поранення ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини», та тяжкість поранення кваліфікувати як «ТЯЖКЕ».
Відповіді на звернення Позивач не отримав.
09.05.2025 року за вх.№1469 Позивачем подано рапорт до військової частини НОМЕР_2 з проханням провести перерахування грошового забезпечення за час відпустки по пораненню.
25.05.2025 року Позивачем отримано відмову в задоволені рапорту, оформлену листом вих.№1592/2/1173 від 18.05.2025 року, в зв'язку з відсутністю документів які б давали підставу для нарахування йому додаткової грошової винагороди в сумі 100000 гривень за час перебування ним у відпустці після поранення на протязі жовтня-листопада 2024 року.
Позивач, вважаючи, що Відповідачем допущено протиправну бездіяльність у вигляді невиплати додаткової грошової винагороди в сумі 100 000 грн., пропорційно за час перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії в період з жовтня по грудень 2024 року, звернувся до суду із даною позовною заявою.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пунктом першим якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в2022); травматичної ампутації лівої верхньої кінцівки на рівні в/3 плеча. Відтак, у зв'язку з отриманням травми пов'язаної із захистом Батьківщини, позив
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників)
Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці:
1) беруть безпосередню участь у бойових діях;
2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.
За відсутності документального підтвердження наведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн. не виникає.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
У спірні періоди порядок виплати додаткової винагороди регламентувався окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення).
Відповідно до п.п. 6, 10 Окремого доручення, накази про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця; підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.
При цьому, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшено до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Аналогічні норми містить і Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260), які набрали чинності 01.02.2023.
Так, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 року у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 року у справі № 380/20587/23.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Водночас суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
У справі, що розглядається, спірним питанням є наявність/відсутність у Позивача права відповідно до Постанови № 168 на нарахування й виплату додаткової винагороди до 100 000 грн. за час перебування у відпустці для лікування у зв'язку з пораненням, отриманим 30.09.2024 року.
Як зазначено вище, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_2 №4/470/391 від 21.10.2024 року молодший сержант ОСОБА_1 30.09.2024 р. одержав вогнепальне осколкове наскрізне поранення с/з правого стегна, вибухову травму за особливих обставин безпосередньої участі військовослужбовця у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, під час захисту Батьківщини, під час виконання бойового завдання, під час артилерійського обстрілу біля вентиляційної шахти н.п. Водяне Донецької області. Травма та поранення не пов'язана з вчиненням адміністративного, кримінального правопорушення, не є наслідком дій, скоєних у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Перебував у засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). Зазначене не оспорюється Відповідачем
Суд встановив, що у зв'язку з отриманим пораненням, Позивач перебував 60 днів у відпустці для лікування після поранення: 30 (тридцять) календарних днів відповідно до довідки ВЛК №1146 від 08.10.2024 року та 30 (тридцять) календарних днів відповідно до довідки ВЛК №2441 від 08.11.2024 року. По закінченню відпустки для лікування, військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_4 видала Позивачу довідку №144 від 20.12.2024 року, якою визначено, що поранення пов'язане з захистом Батьківщини, а травма визначена тяжкого ступеня (згідно Наказу МОЗ №370 від 04.07.2007 р.).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно за час перебування у відпустці для лікування після поранення в період з жовтня по грудень 2024 року.
Щодо посилання Відповідача на те, що у довідках військово-лікарських комісій, що стали підставами для надання Позивачеві відпусток для лікування зазначено, що отримане ним поранення є легким, то суд зазначає наступне.
Попередні висновки військово-лікарських комісій, за результатами яких видані довідку №1146 від 08.10.2024 року та довідку ВЛК №2441 від 08.11.2024 року, проведені без долучення всіх необхідних документів. Останнє медичне обстеження, з долученням всіх необхідних документів, результатом якого було видання довідки військово-лікарської комісії №144 від 20.12.2024 року, встановило, що поранення (30.09.2024) пов'язане з захистом Батьківщини, а травма визначена тяжкого ступеня (згідно Наказу МОЗ №370 від 04.07.2007 р.). Отже, саме поранення отримане 30.09.2024 року, а ніяке інше, кваліфіковане як тяжке та пов'язане із захистом Батьківщини.
Крім того, Позивач звертався до військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_4 з вимогою внести зміни до довідки №1146 від 08.10.2024 та довідки №2441 від 08.11.2024, а саме: викласти в такій редакції якою визначено «Поранення ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини», та тяжкість поранення кваліфікувати як «ТЯЖКЕ», однак відповіді так і не отримав.
Відтак, суд вважає, що бездіяльність Відповідача здійснити нарахування та виплату Позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі до 100000,00 гривень за період перебування Позивача у відпустках для лікування не відповідає критерію правомірності, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню
Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України.
Обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений у першу чергу саме на суб'єкта владних повноважень ч. 2 ст. 77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог приватної особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону реально вчиненого суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав вирішувати питання про розподіл судових витрат немає.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в сумі 100000,00 грн., пропорційно за час перебування у відпустці для лікування після поранення, оформлену листом вих. №1592/2/1173 від 18.05.2025 року.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі 100 000,00 грн., пропорційно за час перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії в період з жовтня по грудень 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 06.02.2026 р.
Суддя Н. В. Лісовська