05 лютого 2026 р. № 400/12594/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаЗаводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Робоча, 1,м. Миколаїв,54006,
провизнання протиправною та скасування постанови,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( далі - позивач) з адміністративним позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач) та просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Підлепнюком Віталієм Вікторовичем про відкриття виконавчого провадження, на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 256 від 10.04. 2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП в разі оскарження постанови про накладення штрафу штраф має бути сплачений порушником, в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Так, П'ятий апеляційний адміністративний суд, 24.09.2025 виніс постанову про відмову в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка була доставлена до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_2 01.10.2025, тобто постанова мала бути подана на виконання не пізніше 15.10.2025, а не 04.11.2025. Таким чином, позивач вважає, що державний виконавець зобов'язаний був повернути постанову № 256 від 10.04.2025 року без прийняття до виконання.
Ухвалою від 12.12.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ з особливостями, передбаченими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що доводи позивача щодо того, що заява про відкриття виконавчого провадження була подана начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 04.11.2025 про що свідчить відповідна відмітка на заяві, тобто після закінчення строку пред'явлення на виконання є необгрунтованою, оскільки відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15.03.2022 № 2129-ІХ, який набрав чинності з 26.03.2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період дії воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом.
Ухвалою від 05.02.2026 року суд відмовив у задоволенні заяви позивача про залучення третьої особи.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази, суд, -
04.11.2025 року до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшла заява стягувача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про відкриття виконавчого провадження за постановою №256 від 10.04.2025 року, виданою ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення штрафу у справах про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 34000,00грн., яка в свою чергу 05.11.2025 року передана державному виконавцю на виконання.
06.11.2025 року відкрито виконавче провадження №79525736 з примусового виконання постанови №256 виданої 10.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення штрафу у справах про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 34000,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Основного Закону України передбачено, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; (пункт 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. ( частина 1 статті 12 Закону №1404-VIII)
Пунктом 1 частини 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Системний аналіз наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку, що у разі надходження на виконання виконавчого документа, державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження або прийняти рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання. Вчинення державним виконавцем будь-яких інших виконавчих дій чинне законодавство не передбачає.
Так, відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79525736 з примусового виконання постанови №256 виданої 10.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення штрафу у справах про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 34000,00 грн.
Позивач наполягає, що стягувачем було пропущено строк звернення до примусового виконання, посилаючись на ч. 1 ст. 307 КУпАП, за приписами якої, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення .
При цьому, відповідно до статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Отже, недотримання строків пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання є підставою для повернення такого виконавчого документа стягувачу без його виконання.
Водночас, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, доповненого Законом України від 15.03.2022 №2129-ІХ, який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом №1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №260/2595/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що доводи позивача про пропуск стягувачем строку пред'явлення до виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, а постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження є правомірною.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Робоча, 1,м. Миколаїв,54006, ідентифікаційний код 34993162) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар