06 лютого 2026 рокусправа № 380/23474/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про скасування постанови.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - позивач, ГУ ПФ України у Львівській області, пенсійний орган) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Відділ ПВР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа), в якому просить:
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження 21.11.2025 №79630885 про стягнення виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказана постанова державного виконавця є протиправною, оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №380/21362/23 виконано пенсійним органом 06.12.2023, про що листом від 09.12.2023 повідомлено державного виконавця. Лист від державного виконавця про відкриття виконавчого провадження отримано пенсійним органом 07.12.2023, тобто після виконання рішення суду. Крім того, державним виконавцем не було взято до уваги, що ГУПФ у Львівській області є державним органом, що реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення. Тому, примусове стягнення грошових коштів можливе лише через органи Державної казначейської служби України.
Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, з викликом сторін /арк.спр.18/.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві /арк.спр.28-31/. Зазначив, що державний виконавець діяв у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження». Стягнення виконавчого збору відбувається в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження) є те, що виконавчий збір не стягнуто. Заперечив посилання позивача на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, оскільки його норми розповсюджуються на випадки стягнення коштів з певних боржників, а у спірних правовідносинах у цій справі вимоги до боржника мають зобов'язальний характер. Оскільки державним виконавцем 04.11.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, настали наслідки, передбачені частиною 3 статті 40 Закону - якщо виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто, державний виконавець виносить постанови про їх стягнення, які виконує в порядку, встановленому Законом. Просив відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Відповідач участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.
Третя особа, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився; участь уповноваженого представника не забезпечив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду (частина 4 статті 287 КАС України).
Суд з'ясував позиції сторін щодо можливості продовження розгляду справи у письмовому провадженні, проти чого заперечень не висловлено. Керуючись частиною 6 статті 162 КАС України, зважаючи на особливості розгляду справ передбачені статтею 287 КАС України, суд ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами в письмовому провадженні.
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
Львівським окружним адміністративним судом 22.11.2023 видано виконавчий лист у справі №380/21362/23.
Постановою державного виконавця від 30.11.2023 ВП №73456699 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Львівським окружним адміністративним судом 22.11.2023 у справі №380/21362/23, та постановлено: «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10) здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в розмірі, розрахованому відповідно до нової довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС по Львівській області» №5192 від 05.09.2022 без обмеження максимальним розміром». Пунктом 3 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 26800,00 грн. /арк.спр.8-9/
Про відкриття виконавчого провадження Відділ ПВР повідомив листом від 30.11.2023, який отримано ГУ ПФ України у Львівській області 07.12.2023 /арк.спр.8/.
Листом ГУ ПФ України у Львівській області від 09.02.2024 Відділ ПВР повідомлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №380/21362/23 виконано, перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено, доплату нараховано. У зв'язку з цим просили винести постанову про закінчення виконавчого провадження /арк.спр.12/.
Постановою державного виконавця від 04.11.2025 ВП №73456699, керуючись вимогами пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Львівським окружним адміністративним судом 22.11.2023 у справі №380/21362/23, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі, розрахованому відповідно до нової довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС по Львівській області» №5192 від 05.09.2022 без обмеження максимальним розміром». Також зазначено, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та про накладення штрафу підлягають виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» /арк.спр.36/.
Постановою державного виконавця від 21.11.2025 ВП №79630885 відкрито виконавче провадження з виконання постанови Відділу ПВР від 30.11.2023 ВП №73456699, про стягнення з ГУПФ України у Львівській області виконавчого збору у сумі 26800,00 грн. /арк.спр.10/
Постановою державного виконавця від 21.11.2025 ВП №79630885 про повернення виконавчого документа стягувачу вирішено: виконавчий документ «постанова Відділу ПВР ВП №73456699 від 30.11.2023» про стягнення з ГУ ПФ України у Львівській області виконавчого збору у сумі 26800,00 грн повернути стягувачу /арк.спр.11/.
Вважаючи постанову державного виконавця від 21.11.2025 ВП №79630885 про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ГУ ПФ України у Львівській області виконавчого збору в сумі 26800,00 грн протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII» (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - а сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
• виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 2);
• постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (пункт 5).
Статтею 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1).
Відповідно до положень статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частини 1-4).
За приписами частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот);
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини 1 статті 39 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону (пункт 11).
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження) є те, що виконавчий збір не стягнуто.
Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі - Інструкція №512/5).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Отже, як приписами статей 27, 40 Закону №1404-VIII так і положеннями Інструкції №512/5 чітко визначено обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З доказів у справі суд встановив, що державний виконавець 30.11.2023 виніс постанову ВП №73456699 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Львівським окружним адміністративним судом 22.11.2023 у справі №380/21362/23 та пунктом 3 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у сумі 26800,00 грн /арк.спр.8-9/.
Постановою державного виконавця від 04.11.2025 ВП №73456699 закінчено виконавче провадження та визначено, що, зокрема, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Закінчуючи виконавче провадження державний виконавець керувався вимогами пункту 11 частини 1 статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» /арк.спр.36/.
Надалі державний виконавець 21.11.2025 відкрив виконавче провадження з виконання постанови Відділу ПВР від 30.11.2023 ВП №73456699 про стягнення з ГУПФ України у Львівській області виконавчого збору у сумі 26800,00 грн. /арк.спр.10/
Таким чином, закінчивши виконавче провадження за пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець цілком правомірно виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, як це прямо передбачено приписами статей 27, 40 Закону №1404-VIII та Інструкцією №512/5.
За встановлених обставин покликання позивача на протиправність винесення постанови про стягнення виконавчого збору є безпідставними.
Покликання позивача на те, що перерахунок на підставі рішення суду виконано ним 06.12.2023, а лист від державного виконавця про відкриття виконавчого провадження отримано 07.12.2023 висновків суду не змінюють, оскільки визначальною є дата відкриття виконавчого провадження 30.11.2023, а не дата отримання позивачем листа про його відкриття. У даному випадку рішення суду пенсійний орган почав виконувати після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначено про стягнення виконавчого збору.
Покликання позивача на те, що ГУ ПФ України у Львівській області є державним органом, а отже, рішення про стягнення з нього коштів має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів суд до уваги не бере. Адже у спірних правовідносинах виконавче провадження було відкрито за виконавчим листом, що містить вимоги зобов'язального характеру, тоді як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною 1 статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення загалом і в процесі стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження зокрема.
Аналогічну правову позицію неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.05.2020 у справі №336/4615/17, від 09.07.2020 у справі №806/2179/16, від 16.09.2020 у справі №310/1512/17, від 07.10.2020 у справі №815/3815/17, від 09.12.2020 у справі №522/19758/18.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що того ж дня 21.11.2025, коли було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №79630885, державний виконавець виніс ще одну постанову від 21.11.2025 ВП №79630885 про повернення цього виконавчого документа стягувачу /арк.спр.11/. Отже, стягнення з пенсійного органу за цим виконавчим документом не відбувається.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та правомірність винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, не передбачено.
Керуючись статтями 19-21, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 287, 293, 295 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяКравців Олег Романович