з питань залишення позову без розгляду
м. Львів
06 лютого 2026 рокусправа № 380/14602/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.07.2024 № 335490901;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.07.2024 № 0033550091;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 31.07.2024 № 00335470901;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 31.07.2024 № 00335480901.
Підставою позову є протиправність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки таке прийняте не в порядку та не у спосіб, що передбачений законом.
Ухвалою від 22.07.2025 суддя Кисильова О. Й. відкрила провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
06.08.2025 Головне управління ДПС у Львівській області подало клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 13.08.2025 позовну заяву залишено без руху. У вказаній ухвалі суд дійшов висновку, що наявні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для подання клопотання про поновлення процесуального строку.
На виконання ухвали суду від 13.08.2025 позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій виклав доводи щодо строку звернення до суду. В обґрунтування зазначає, що неодноразово звертався до старшого державного інспектора ГУ ДПС у Львівській області Гречана Ю.В. із заявами, які подавалися через податковий кабінет із накладенням цифрового підпису, про надання акту перевірки, податкових рішень-повідомлень та рішень про застосування фінансових санкцій, які залишалися без відповіді тривалий час (заява від 11.03.2025 (11.03.2025 12:55 № 21901 дата 11.03.2025 12:03:33 Реєстраційний індекс 21901/6) та заява від 18.06.2025 (18.06.2025 10:00 № 45077 дата 18.06.2025 10:06:55 Реєстраційний індекс 45077/6), проте, тільки 14.07.2025 через засоби месенджеру Telegram отримав відповідні примірник Акту про результати фактичної перевірки з питань додержання суб?єктом господарювання вимог; встановлених законодавством України, які є обов?язковими для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями та тютюновими виробами від 12.07.2024 за № 29852/13-01-09-01/3643403810, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2024 № 335490901, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2024 № 00335500901, рішення про застосування фінансових санкцій від 31.07.2024 № 00335470901 та рішення про застосування фінансових санкцій від 31.07.2024 № 00335480901, що є грубим порушенням вимог чинного законодавства України. Надати скріни підтвердження того, що саме 14.07.2025 через засоби месенджеру Telegram отримав відповідні документи не є можливим, оскільки старший державний інспектор ГУ ДПС у Львівській області Гречан Ю.В. встановив автоматичне видалення повідомлень.
Зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій від 31.07.2024 були надіслані позивачу 02.08.2024 рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованою податковою адресою. Водночас позивач зареєстрований в гуртожитку, де відсутня поштова скринька, що позбавило його можливості вчасно отримати спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій від відповідача.
Також покликається на те, що строк оскарження податкового повідомлення-рішення становить 1095 днів.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №7/р від 26.01.2026 “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та відповідно до п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл справи 380/14602/25.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026 суддю Кондратюк Ю.С. було призначено головуючим суддею.
Ухвалою судді від 02.02.2026 прийнято до провадження адміністративну справу № 380/14602/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд враховує таке.
При вирішенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд керується таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 дійшла таких висновків:
« 17. Підсумовуючи вказане вище, Велика Палата вважає, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).».
Суд відхиляє доводи позивача про застосування у цьому випадку приписів п. 56.18 ст. 56 ПК України, з огляду на таке.
У постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вказано, що Велика Палата вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в пункті 101 постанови Великої Палати від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, про те, що норма пункту 56.18 статті 56 ПУ України встановлює спеціальні строки звернення до суду, відсилаючи в цьому питанні до статті 102 цього Кодексу. У контексті зазначеного Велика Палата висновує, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не встановлює строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та не є відсильною до норми, яка їх встановлює, а отже, не є тим «іншим законом», яким встановлені спеціальні строки звернення до суду.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 з 04.10.2017 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать дані, наявні у паспорті громадянина України серії КЛ102618.
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за трек-номером 7902612393779, Головне управління ДПС у Львівській області, 02.08.2024 надіслало на адресу позивача, спірні податкові повідомлення - рішення від 31.07.2024 № 335490901, №0033550091 та рішення про застосування фінансових санкцій від 31.07.2024 №00335470901, № 00335480901 на зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .
16.08.2024 рекомендоване повідомлення (трек-номер 7902612393779), повернуто відправнику із відміткою засобів поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пункт 42.1 статті 42 ПК України встановлює, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За правилами абз. 1, 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З огляду на викладене, спірне рішення вважається врученим позивачу 16.08.2024.
Водночас позовна заява подана до Львівського окружного адміністративного суду 17.07.2025, що вказує на недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз усіх вищевказаних норм КАС України дає підстави стверджувати про обов'язок суду з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №160/18326/21.
Суд критично ставиться до покликань представника позивача про те, що спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій надіслані позивачу за зареєстрованою податковою адресою, проте останній зареєстрований в гуртожитку де відсутня поштова скринька, що позбавило його можливості вчасно отримати спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій.
Суд зазначає, що відповідно до п. 70.7 ст. 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з приписами статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Отже, законодавством встановлений обов'язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулася.
У постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
У цій же постанові Судова палата виснувала, що обов'язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.
Також в обґрунтування пропущеного строку позивача звернув увагу суду, що тільки 14.07.2025 через засоби месенджеру Telegram отримав спірні рішення, проте доказів на підтвердження вказаних обставин не подав.
Інших доказів поважності пропуску позивачем строку на звернення до суду позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Відтак, проаналізувавши вказані підстави та подані на їх підтвердження докази суд не вважає їх такими, що відповідають критеріям поважності, реальності, непереборності і такими, що об'єктивно були нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на подання позовної заяви протягом законодавчо встановленого строку, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого позивача та його представника.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Враховуючи усі вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду для захисту свого права, а клопотання про його поновлення не містить посилань на конкретні обставини, які б могли слугувати причиною його поновлення, а тому задоволенню не підлягає.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи те, що підстави, вказані позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку визнані судом неповажними, то позовну заяву відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України необхідно залишити без розгляду.
За таких обставин, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Згідно з ч. 5 ст. 240 КАС України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Керуючись ст. ст. 118, 122, 123, 171, 240, 241-243, 248, 256, 293- 295 КАС України, суд,-
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання позову - відмовити.
2. Клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
3. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без розгляду.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач : Головне управління ДПС у Львівській області (79003, вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів; ЄДРПОУ 43968090).
Повну ухвалу складено 06.02.2026.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна