про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі
06 лютого 2026 рокусправа № 380/2001/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Підставою позову є протиправність, на думку позивача, поведінки відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення) в неналежному розмірі за період з 17 вересня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Спір виник з публічно-правових відносин, належить до компетенції адміністративних судів, предметної та територіальної підсудності Львівського окружного адміністративного суду.
Позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 КАС України. Відсутні підстави, визначені статтями 169-170 КАС України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що 18 липня 2025 року позивача не було остаточно звільнено із лав Збройних Сил України, а переведено до військової частини НОМЕР_2 , в якій він продовжує проходити військову службу. На момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 він не одержав наручно жодного документа, в якому б зазначалося про те, як здійснювалися розрахунки його грошового забезпечення; грошовий атестат був переданий безпосередньо до військової частини НОМЕР_2 , а не виданий позивачу. Саме з дати одержання позивачем довідки військової частини НОМЕР_1 про нараховане грошове забезпечення за час проходження військової служби з 17 вересня 2022 року по 20 травня 2023 року, наданої у відповідь на запит його представника, належить обраховувати тримісячний строк звернення з цим позовом до суду. Тож, зважаючи на той факт, що станом на дату подання позову позивач проходить військову службу, бере активу участь в бойових діях, то наявні всі належні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду з цією позовною заявою, про що й представник позивача просить суд у своїй заяві.
Вирішуючи вказану заяву представника позивача, суд відзначає, що за змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд ураховує, що за загальним правилом поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення Європейський Суд з прав людини ураховує таке: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд підкреслює, що спірні у цій справі правовідносини виникли у зв'язку з недотриманням відповідачем, на думку позивача, законодавства про оплату праці.
Утім положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися під час розгляду цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набув чинності з 19 липня 2022 року, частину другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд також підкреслює, що положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ) не лише визначають строки реалізації права на судовий захист, а й визначають час, з якого починається перебіг такого строку, а саме з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Звідси саме з подією отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, законодавець пов'язує перебіг тримісячного строку для звернення з позовом до суду.
Водночас суд зауважує, що КЗпП України не визначає конкретної форми письмового повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд бере до уваги, що спірний у цій справі період з 17 вересня 2022 року по 20 травня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду працівником з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Утім матеріали позовної заяви не містять доказів письмового повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, зокрема при звільненні) в день їх виплати.
Водночас до позовної заяви представник позивача долучив лист-відповідь від 28 січня 2026 року № 1979/1, наданий на заяву про перерахунок грошового забезпечення, у якій військова частина НОМЕР_1 повідомила, зокрема про те, що для розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 17 вересня 2022 року по 20 травня 2023 року враховувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, що і є предметом розгляду цієї справи.
Також до цієї відповіді військова частина НОМЕР_1 долучила картку особового рахунку позивача за 2022-2023 роки, яка містить відомості про нараховане позивачу грошове забезпечення за період з 17 вересня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Тож саме зі змісту вказаної відповіді військової частини НОМЕР_1 , яка датована 28 січня 2026 року, та доданих до неї документів позивач дізнався про порушення відповідачем своїх прав на належне грошове забезпечення, а відтак з метою їх захисту звернувся з цим позовом до суду.
Суд також ураховує, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 03 лютого 2026 року № 2647/1511 позивач перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .
Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 зазначив, що, зважаючи на специфічні умови військової служби та реалії, пов'язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності належить погодитися з висновками судів обох інстанцій про те, що проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку звернення до суду.
Так, із запровадженням в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану всі військові формування, зокрема й військова частина НОМЕР_2 , в якій проходить військову службу позивач, переведені на воєнний стан, що є загальновідомою обставиною. Отже, суд зазначає, що станом на день звернення до суду із цим позовом та станом на сьогодні позивач продовжує проходити військову службу, виконуючи конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, суверенітету і територіальної цілісності України, що є найважливішими функціями держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану.
Беручи до уваги викладені обставини у сукупності, враховуючи факт перебування позивача на військовій службі у Збройних Силах України у період, коли він дізнався про порушення своїх прав на отримання грошового забезпечення у належному розмірі, суд уважає, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду з поважних причин, а тому з цих підстав його належить поновити.
Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
З урахуванням значення справи для сторін, обраного позивачем способу захисту, категорії та незначної складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, кількості сторін та інших учасників справи, суддя дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.12, 160, 161, 171, 248, 256, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновити його.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Роз'яснити відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Роз'яснити позивачу його право на подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу, протягом п'яти днів з дня вручення відзиву.
Роз'яснити відповідачу його право на подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'яти днів з дня вручення відповіді на відзив.
Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://adm.lv.court.gov.ua/fair/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна