про повернення позовної заяви
06 лютого 2026 рокусправа №380/1258/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Хома О.П., перевіривши заяву про усунення недоліків у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 26.01.2025 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтями 121, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залишена без руху.
Позивачем 04.02.2026 (вх. №8979) на виконання ухвали від 26.01.2025 подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 посилається на рішення Великої Палати Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, яким скасовано частину першу статті 233 КзПП України. Окрім того зазначає, що причини пропуску строку обумовлені тяжким станом здоров'я, отриманими під час проходження військової служби пораненнями, контузією та тривалим стаціонарним лікуванням, що підтверджується довідками ВЛК та виписками із медичної карти стаціонарного хворого.
Розглядаючи питання дотримання строків звернення до суду з даним позовом, суддя зазначає таке.
Строки звернення до суду визначені статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові в справі №380/2355/20 від 28.05.2021.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом позову є поведінка відповідача щодо неповноти розрахунку заробітної плати позивача при звільненні з військової служби.
Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв'язку із проходженням позивачем публічної (військової) служби.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Закон № 2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022.
Стаття 233 КЗпП України (в редакції, чинній на дату подання позовної заяви до суду) врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів таким чином.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. (Визнана неконституційною рішенням Великої палати Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025).
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, дійшов висновку про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звільнений з військової служби 20.04.2023, тобто в період дії частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ.
В подальшому через 2 роки позивач з метою реалізації свого права на отримання належного йому розміру грошового забезпечення звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання інформації про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 10.06.2025 №1484/81/1065 надала позивачу інформацію про суми нарахованого та виплаченого за період військової служби грошового забезпечення ОСОБА_1 , до якого також долучені картки особового рахунку.
Позивач звернувся до суду з цим позовом лише 15.01.2026, тобто через 6 місяців з моменту, коли він дізнався про порушення його права на належний розмір грошового забезпечення.
Вказані обставини свідчать, що ОСОБА_1 пропустив визначений частиною 2 статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду.
Стосовно посилання позивача на рішення Великої Палати Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, то як зазначено в ухвалі від 26.01.2026, за наслідками прийняття вказаного рішення, визнано такою, що не відповідає Конституції України лише частину першу статті 233 КзПП України, яка регулює питання строку звернення до суду про стягнення заробітної плати для діючих військовослужбовців.
Натомість позивач звільнений з військової служби 20.04.2023. Тому на нього поширюються норми частини 2 статті 233 КЗпП України, якими встановлений тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату усіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Вказана норма неконституційною не визнавалась та є чинною.
Щодо посилання позивача на тяжкий стан здоров'я, отримані під час проходження військової служби поранення, контузію та тривале стаціонарне лікування.
Як вбачається з долученої до клопотання про поновлення строку звернення до суду довідки ВЛК №5795, якою встановлено діагноз позивача, то звертаю увагу, що така видана ще у листопаді 2022 року, виписка медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №12683 видана у липні 2022 року.
Звернення до суду відбулось лише у січні 2026 року.
Отже станом на момент звернення до суду такі докази не можуть бути актуальними та вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Позивачем не долучено жодного документа на підтвердження неможливості звернення до суду у період з отримання листа - відповіді в/ч НОМЕР_1 від 10.06.2025 №1484/81/1065 до звернення до суду з позовом 10.01.2026.
З огляду на викладені обставини та наведені вище правові висновки Верховного Суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 з аналогічними правовідносинами, суддя дійшла висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Тому позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії підлягає поверненню позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Повернення позовної заяви та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою позовною заявою, не є обмеженням доступу до суду, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя О. П. Хома