06 лютого 2026 рокусправа № 380/24265/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
до Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (далі позивач, ТОВ «ПЕРША ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ») з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100460/2 від 16.11.2025.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем ввезено на митну територію України товар із визначенням митної вартості товару за першим методом - ціною договору, однак митним органом прийняте рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що для митного оформлення надано всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Звертає увагу, що відповідачем не визначено та не повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які б свідчили про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв'язку з чим пов'язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. З метою захисту порушеного права товариство звернулося до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 15.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 06.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Вважає спірне рішення обґрунтованим та правомірним. Відповідач вважає, що митним органом правомірно витребувано у декларанта додаткові документи. Вказує, що виявлені розбіжності цілком підставні. З урахуванням зазначеного, у зв'язку з розбіжностями, митним органом обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Також відповідач вважає, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Тому, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав на неподання відповідачем митної декларації, що слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості товарів. Просив позов задовольнити.
Суд вивчив матеріали справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (місце знаходження: 04108, Київська обл., м. Київ, просп. Європейського Союзу, 31а, код ЄДРПОУ 40736449) зареєстроване як юридична особа 11.08.2016. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (46.69).
30.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (ТОВ, покупець) та компанією «DAVR METALL» Узбекистан (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №30/06, відповідно до якого продавець постачає покупцеві, а покупець приймає та сплачує за чавунну продукцію, номенклатура, якість, кількість, ціна, терміни постачання, умови постачання, коди ТН ЗЕД які визначені в специфікаціях, що додаються до цього контракту та є його невід'ємними частинами.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №30/06 від 30.06.2025, згідно рахунку-фактури (інвойсу) №43 від 16.10.2025 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 48652,50 дол. США.
Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 12.11.2025 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230107905U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняте оскаржуване рішення (тов.1 - Вироби столові, кухонні, з ливарного чавуну, неемальовані. Казан чавунний з плоским дном з кришкою).
Декларантом до митного контролю разом з митною декларацією №25UA209230107905U3 в якості підстави для застосування основного методу надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №30/06 від 30.06.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 16.10.2025; рахунок-фактуру №43 від 16.10.2025; пакувальний лист №43 від 16.10.2025; специфікацію №1 від 30.06.2025; автотранспортну накладну №000228 від 16.10.2025; банківський платіжний документ, щодо товару №251017/001777932 від 30.06.2025; банківський платіжний документ, щодо товару №251017/001777744 від 30.06.2015; банківський платіжний документ, щодо товару №250818/001721614 від 30.06.2025; сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UZUA509010849601 від 16.10.2025; супровідний документ T1 №07364/2025/#39345 від 20.10.2025; прайс-лист 1 від 12.11.2025; прайс-лист 2 від 12.11.2025; прайс-лист 3 від 12.11.2025; скріни від 13.11.2025; копію митної декларації країни відправлення №14010/16.10.2025/1009074 від 16.10.2025.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу, в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України. У відповідь на вимогу позивач вказав таке:
« 1. На вимогу надати - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу) - зазначаємо, що рахунок-фактура № 43 від 16.10.2025 подана до митного контролю, про що свідчать дані графи 44 митної декларації. Рахунок-проформа станом на 12.11.2025 відсутня.
2. На вимогу надати, якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, щодо оцінюваного товару - платіжні доручення 251017/001777932 від 30.06.2025, 251017/001777744 від 30.06.2025 подані до митного контролю, про що свідчать дані графи 44 митної декларації.
Додатково надаємо платіжне доручення 250818/001721614 від 30.06.2025
3. На вимогу надати, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - повідомляємо, що надати такі документи не надається можливим, у зв'язку з відсутністю таких документів.
4. На вимогу надати транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - такі документи не надавались у зв'язку з умовами поставки DAP Київ), крім того надаємо додатково пояснювальний лист про вартість за поставлений товар.
5. На вимогу надати, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування повідомляємо, що страхування не здійснювалося, а тому подати страхові документи не надається можливим, у зв'язку з відсутністю таких документів.
6. На вимогу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - повідомляємо, що таких договорів не укладалося, а тому подати такі договори не надається можливим, у зв'язку з відсутністю таких документів.
7. На вимогу надати рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - повідомляємо, що таких платежів не здійснювалося, а тому подати такі рахунки не надається можливим, у зв'язку з відсутністю таких документів.
8. На вимогу надати рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) - повідомляємо, що таких платежів не здійснювалося, а тому подати такі рахунки не надається можливим, у зв'язку з відсутністю таких документів.
9. На вимогу надати виписку з бухгалтерської документації - повідомляємо, що товар не реалізований, а тому виписку з бухгалтерської документації щодо даної партії товару не надається можливим, у зв'язку з відсутністю такої.
10. На вимогу надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, надаємо прайс-лист 1 б/н від 12.11.2025, прайс-лист 2 б/н від 12.11.2025, прайс-лист б/н від 12.11.2025.
11. На вимогу надати копію митної декларації країни відправлення повідомляємо, що копію митної декларацій країни відправлення 14010/16.10.2025/1009074 від 16.10.2025 та (T1) № 07364/2025/#39345 від 20.10.2025 подано до митного контролю, про що свідчать дані графи 44 митної декларації.
12. На вимогу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - повідомляємо, що такі не проводились, а тому подати їх не надається можливим, у зв'язку з відсутністю таких».
Після надіслання декларантом на вимогу митниці відповідних документів 16.11.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100460/2. Загальна сума коригування складає 76841,56 дол. США, а також оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/003216. Внаслідок прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100460/2 від 16.11.2025, позивачем сплачено податків на загальну суму 686 978,76 грн. - інформація відображена у графі В митної декларації №25UA209230109016U9, яка подана позивачем на виконання відповідного рішення митного органу та з метою випуску товарів у вільний обіг. Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити позивач при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 277 674,03 грн. та зазначена у графі В МД №25UA209230109016U9.
Рішення митного органу №UA209000/2025/100460/2 від 16.11.2025 у графі 33 вмотивовано тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. За результатами проведеного опрацювання встановлено:
«Декларантом за МД заявлено контракт з виробником, товаросупровідні документи не містять відомості про виробника товару та торгівельну марка.
Згідно п. 2.1 - контракту від 30.06.2025 №30/06 - якість чавунної продукції підтверджується сертифікатом приймальних випробувань, виданим заводом - виробником. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:- копія ліцензії на виробництво товару;- копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва;- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 митної декларації.
Відповідно до п.1.1 контракту від 30.06.2025 №30/06 продавець постачає покупцеві, а покупець приймає та сплачує за товар, номенклатура, якість, кількість, ціна, терміни постачання, умови поставки, коди ТН ЗЕД , які визначені в специфікаціях, що додаються до цього контракту та є його невід?ємними частинами; у специфікації №1 від 30.06.2025-зазначені умови поставки FCA, проте у МД - DAP.
Згідно п.3.1 контракту терміни постачання визначаються в специфікаціях та п.3.2 продавець зобов?язується відвантажити продукцію протягом 45 банківських днів з дати попередньої оплати 50% грошових коштів (частина оплати 20.08.2025). В даній специфікації зазначено, що товар повинен бути відвантажений до 20 вересня 2025 року, ціни вказані в ній не відповідають цінам інвойсу. Не дотримано умов контракту та специфікації. Ніяких доповнень до специфікації митного оформлення не подано.
Відповідно п.5.1 контракту покупець сплачує переоплату у розмірі 50% за кожну партію. Оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку (рахунку-проформи). Інвойс від 16.10.2025 №43, а свіфт №250818/001721614 від 18.08.2025, тобто оплата була здійснена до виставлення інвойсу.
Банківські платіжні документи (SWIFT) №250818/001721614, №251017/001777744, №251017/001777932 графа «Призначення платежу» містить посилання лише на контракт. Відповідно п .2.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту ), так і рахунку-фактури (інвойсу ), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжні документи з поставкою оцінюваного товару. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару. Отже, платіжні документи без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Дані платіжні документи містять штамп з інформацією «Електронний підпис є коректним», проте відомості про особу, підпис якої є коректним, відсутні, що ставить під сумнів виконання платіжних операцій за платіжками.
На вимогу митного органу декларантом документів надано: інтернет - без посилання на сайти; платіжний документ, без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж ( у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару; прайс-листи не містять інформації щодо умов поставки, на підставі яких розрахована ціна товару. Ціни вказані в прайс-листах не відповідають цінам у інвойсі. Документів, що спростовують попередньо виявлені розбіжності не надано».
Щодо обраного методу коригування митної вартості у оскаржуваному рішенні зазначено: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості: Т. 1 слугувала мд. №25UA100430585675U9 від 04.08.2025, де митна вартість товару Вироби столові, кухонні, з ливарного чавуну, неемальовані: Чавунний казан з кришкою (плоске дно).) становить 3,87 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».
Вважаючи протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору, суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).
Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;
- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;
- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);
- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);
- митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу «належного урядування»;
- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;
- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.
При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:
- визначення митної вартості декларантом;
- перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:
- наявність обґрунтованих сумнівів;
- надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;
- обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.
Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Перелік поданих позивачем документів, що наведений судом вище, відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.
При цьому, судом вважаються необґрунтованими мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.
Щодо мотивів рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100460/2 від 16.11.2025, наведених у графі 33:
Доводи митного органу про те, що товаросупровідні документи не містять відомостей про виробника товару та його торговельну марку, не ґрунтуються на вимогах митного законодавства та умовах укладеного контракту.
Як вбачається з матеріалів справи, до митного оформлення товарів разом із митною декларацією №25UA209230107905U3 декларантом було подано сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UZUA509010849601 від 16.10.2025, який відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту від 30.06.2025 №30/06 та вимогам митного законодавства України.
Суд звертає увагу, що пунктом 1.3 зазначеного Контракту прямо визначено виробника товару - Приватне підприємство «DAVR METALL». Крім того, відповідно до пункту 2.4 Контракту кожна партія товару повинна супроводжуватися, зокрема, сертифікатом походження форми СТ-1, який і було подано декларантом. Матеріалами справи підтверджено, що компанія «DAVR METALL» є одночасно виробником та відправником товару.
При цьому суд зазначає, що документи, які підтверджують виробника товару або його торговельну марку, не належать до переліку документів, що підтверджують митну вартість імпортованого товару. Відтак їх неподання не може бути підставою для ухвалення митним органом рішення про коригування митної вартості.
Посилання митного органу на пункт 2.1 Контракту щодо підтвердження якості чавунної продукції сертифікатом приймальних випробувань не змінює зазначеного висновку, оскільки документи, що підтверджують якість товару, так само не входять до переліку документів, передбачених частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України як таких, що обґрунтовують заявлену митну вартість.
Суд також враховує, що зовнішньоекономічний контракт від 30.06.2025 №30/06 не містить обов'язку постачальника надавати покупцю ліцензію на виробництво товару, нормативно-технічну документацію на його виготовлення, сертифікат на систему якості, сертифікат продукції власного виробництва або свідоцтво про присвоєння товару штрихового коду EAN. За відсутності таких документів у покупця відсутня об'єктивна можливість їх подання до митного контролю.
Відповідно до частин другої та третьої статті 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують виробника товару, його якість або торговельну марку, не віднесені до документів, які повинні подаватися для підтвердження митної вартості товарів. Крім того, згідно з частиною п'ятою статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що прямо передбачені цією статтею. З огляду на викладене суд доходить висновку, що відсутність у поданих документах відомостей про виробника товару або торговельну марку не впливає на підтвердження митної вартості та не може бути підставою для її коригування митним органом.
Щодо різних умов поставки, суд зазначає, що у специфікації №1 від 30.06.2025 сторонами було визначено умови поставки FCA. Водночас у митній декларації заявлено умови поставки DAP.
Разом із митною декларацією №25UA209230107905U3 позивачем було подано Доповнення №1 від 16.10.2025 до зовнішньоекономічного контракту №30/06 від 30.06.2025, яке є його невід'ємною частиною. Зазначеним Доповненням сторони у письмовій формі погодили внесення змін до умов договору, зокрема пункт 3.4 контракту викладено у редакції, згідно з якою поставка товару здійснюється на умовах DAP-Київ, Україна, відповідно до правил Інкотермс 2010, замість раніше встановлених умов FCA-Наманган.
Таким чином, умови поставки DAP, зазначені у митній декларації, повністю відповідають чинним умовам договору, зміненим сторонами шляхом укладення Доповнення №1 від 16.10.2025.
Крім того, пунктом 10.5 контракту №30/06 передбачено, що будь-які зміни або доповнення до договору є чинними виключно за умови їх оформлення у письмовій формі та підписання уповноваженими представниками обох сторін. Доповнення №1 від 16.10.2025 відповідає зазначеним вимогам, підписане сторонами та, відповідно, є чинним і обов'язковим до виконання.
За таких обставин положення специфікації №1 від 30.06.2025 в частині умов поставки були правомірно змінені сторонами у порядку, передбаченому контрактом.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що твердження митного органу щодо невідповідності умов поставки є необґрунтованими, оскільки митне оформлення товару здійснено відповідно до фактичних та належним чином підтверджених умов зовнішньоекономічного контракту з урахуванням Доповнення №1 від 16.10.2025.
Щодо доводів відповідача про те, що ціни, зазначені у специфікації не відповідають цінам інвойсу; оплата за товар була здійснена до виставлення інвойсу, суд зауважує таке. З матеріалів справи вбачається, що попередня оплата у розмірі 50 % була здійснена покупцем 18.08.2025, що підтверджується платіжним документом SWIFT №250818/001721614. Таким чином, граничний строк відвантаження товару відповідно до пункту 3.2 контракту спливав після зазначеної дати, а відтак фактичні строки відвантаження не порушують умов договору.
Посилання митного органу на те, що у специфікації від 30.06.2025 зазначено орієнтовний строк відвантаження товару до 20.09.2025, а також на невідповідність цін, визначених у специфікації, цінам інвойсу, суд оцінює критично з огляду на таке.
Суд зазначає, що строк, визначений у специфікації, має орієнтовний характер та не може превалювати над основними умовами контракту, якими прямо встановлено кінцевий строк поставки товару - 45 банківських днів з дати здійснення попередньої оплати. Відтак оформлення інвойсу від 16.10.2025 №43 та фактичні строки відвантаження товару відповідають умовам контракту.
Крім того, специфікація від 30.06.2025 містила попередні комерційні показники, зокрема орієнтовну кількість товару - 1993 одиниці та орієнтовну вартість станом на дату її складання. Натомість інвойс від 16.10.2025 містить остаточні та фактичні комерційні умови поставки, зокрема фактичну кількість товару - 1995 одиниць, а також кінцеву ціну, розраховану на дату відвантаження з урахуванням змін валютного курсу.
Суд зазначає, що зміна кількості товару об'єктивно впливає на кінцеву суму інвойсу, а відмінності між даними, зазначеними у специфікації та інвойсі, є звичайною практикою у міжнародній торгівлі та не потребують оформлення окремих доповнень до специфікації, оскільки остаточні умови поставки відображені саме в інвойсі.
Доводи митного органу про те, що оплата була здійснена до виставлення інвойсу, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 5.1 контракту попередня оплата здійснюється на підставі рахунку-проформи, а не інвойсу. Попередня оплата у розмірі 50 % була здійснена після укладення контракту та специфікації, що узгоджується з умовами договору та загальноприйнятою господарською практикою.
Крім того, суд наголошує, що умови та строки оплати товару не впливають безпосередньо на ціну товару та числові значення митної вартості. У зв'язку з цим відомості щодо умов і строків оплати не підлягають врахуванню митним органом під час здійснення контролю за митною вартістю товарів, а можливі розбіжності між такими відомостями не можуть бути підставою для висновків про недостовірність заявленої митної вартості. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, в якій зазначено, що строки та умови оплати не впливають на числові значення митної вартості товару.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що доводи митного органу щодо недотримання умов контракту та специфікації є необґрунтованими та не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару.
Щодо зауваження відповідача про те, що банківські платіжні документи (SWIFT) у графі «Призначення платежу» містять посилання лише на зовнішньоекономічний контракт без зазначення реквізитів рахунку-фактури (інвойсу), що, на думку митниці, суперечить вимогам Постанови НБУ №216 щодо повноти інформації про документи, на підставі яких здійснено платіж, унеможливлює однозначну ідентифікацію платежу з конкретною партією товару та не дозволяє вважати такі платіжні документи достатнім доказом фактичної сплати митної вартості, з огляду також на здійснення авансового платежу без посилання на інвойс і відсутність у SWIFT-документах відомостей про особу, електронний підпис якої є коректним.
Відповідно до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 №216 (у редакції Постанови Правління НБУ від 24.12.2023 №179), зокрема Розділом 2 «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах», пункт 14 визначає обов'язкові реквізити платіжної інструкції, зокрема підпункт 13 встановлює, що така інструкція має містити підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] уповноваженої особи платника або код автентифікації. UETR трансакції (UETR) - це універсальний унікальний ідентифікатор, який залишається незмінним протягом усього процесу проходження платежу.
Судом встановлено, що у наданих банківських документах SWIFT: №250818/001721614 (UETR: df4cd632-6bb6-4af7-a492-bd6b6d858579), №251017/001777744 (UETR: 7d3cb3dd-4b6a-4f22-9d3e-e7a4a1491241) та №251017/001777932 (UETR: e21f3f34-d4ef-459a-9fbe-c0e49b222f8b) коди автентифікації підтверджують успішне списання коштів та їх перерахування на рахунок отримувача.
Крім того, у графі «Призначення платежу» цих платіжних документів зазначено зовнішньоекономічний договір (контракт) CNTRN 30/06 від 30.06.2025, що дозволяє ідентифікувати платіж із конкретною поставкою товару. Отже, зазначені банківські платіжні документи SWIFT містять усі необхідні обов'язкові реквізити.
Щодо скріншотів та прайс-листа.
Суд зазначає, що надані декларантом скріншоти містять чітке зазначення найменування сайту NAVOGNI, що свідчить про їх належність до відповідного товару та дозволяє використовувати їх як додаткову інформацію з інтернет-джерела для співставлення та перевірки вартості товарів, заявлених у митній декларації. Незважаючи на відсутність окремого гіперпосилання, скріншоти відображають фактичні відомості щодо ринкової ціни товару та були надані на вимогу митного органу з метою забезпечення повноти, об'єктивності та прозорості даних, необхідних для контролю митної вартості.
Щодо прайс-листа, слід враховувати, що відповідно до засади свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови у прийнятті прайс-листа на підставі відсутності в ньому певних реквізитів. Верховний Суд у Постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2542/18 зазначив, що до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, належать каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та розрахунок ціни (калькуляція), а положенням Цивільного кодексу України закріплено свободу підприємницької діяльності, що включає свободу форми прайс-листа. Відтак наявність чи відсутність у прайс-листі певних реквізитів, зокрема умов поставки, не може слугувати підставою для коригування митної вартості, якщо ці умови можна встановити з інших поданих декларантом документів.
Жодним нормативно-правовим актом не встановлено затвердженої форми, змісту або вимог до прайс-листа, а законодавча дефініція «прайс-лист» відсутня, тому твердження митного органу про його нібито невідповідність вимогам є безпідставним. У наданому випадку прайс-лист містить необхідну інформацію щодо цін на товари та був отриманий від продавця і поданий до митного контролю, що виключає підстави для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, прайс-лист не є обов'язковим документом для визначення числових значень складових митної вартості товару, і наведені дані дозволяють здійснити об'єктивне співставлення вартості товару, придбаного ТОВ.
Щодо зобов'язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митної декларації у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.
Разом з тим, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що є легітимною метою.
В цьому контексті слід також зазначити і про те, що митний орган у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.
Надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.
Крім того, у спірному рішенні відповідач зазначив, що неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості: Т. 1 слугувала мд. №25UA100430585675U9 від 04.08.2025, де митна вартість товару Вироби столові, кухонні, з ливарного чавуну, неемальовані: Чавунний казан з кришкою (плоске дно).) становить 3,87 дол. США /кг.
Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.
У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, як вбачається з оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів, зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. При цьому суд звертає увагу, що відповідачем взагалі не додано на підтвердження своєї позиції митної декларації, яка вказана була посадовими особами митниці як джерело інформації про вартість відповідного товару.
При цьому у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.
Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Контролюючий орган не вказав переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірного рішення митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Відтак, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 3332,10 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на правову допомогу. Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано Договір № №1-18/11/25 про надання правової допомоги від 18.11.2025 р., Додаткова угода №1 від 25.11.2025 до Договору №1-18/11/25 про надання правової допомоги рахунок №1.1-18/11/25 від 02.12.2025; платіжну інструкцію №45 від 10.12.2025, опис виконаних робіт.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 4000 грн, саме ця сума судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає присудженню на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100460/2 від 16.11.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 40736449) 3332 (три тисячі триста тридцять дві) грн 10 коп сплаченого судового збору, а також 4000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О. М.