06 лютого 2026 рокусправа № 380/351/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області (місцезнаходження: 80383, Львівська область, Львівський район, с. Малехів, вул. Л. Українки, 51, код ЄДРПОУ 43167274) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 45813957), в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тарабан О.О. від 30.12.2025 у ВП №73703015 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області у сумі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує на безпідставність прийняття державним виконавцем постанови від 30.12.2025 у ВП №73703015 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Позивач вказує, що Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області входить в структуру Служби судової охорони, відповідно фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. Вказує, що станом на теперішній час, коштів для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 на виконання рішення суду у справі №380/10176/22 позивач від центрального органу управління Служби судової охорони не отримав.
Зазначає, що факт прийняття судового рішення не звільняє державні органи від обов'язку діяти відповідно до вимог бюджетного законодавства та не створює підстав для видатків без наявності відповідних кошторисних призначень. Відсутність передбачених кошторисом бюджетних призначень унеможливлює як проведення видатків, так і здійснення відповідних нарахувань. Вказує, що у випадку відсутності фінансування, державний орган не має правових підстав для нарахування додаткової грошової винагороди, навіть якщо судове рішення передбачає таке зобов'язання. Враховуючи вищевказані обставини, вважає, що оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу, якою за невиконання без поважних причин судового рішення, на ТУ Служби судової охорони у Львівській області накладений штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн, є протиправною та підлягає скасуванню. Вважаючи у зв'язку із протиправним накладенням штрафу свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 13.01.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подати до початку судового засідання належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №73703015. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач 19.01.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що станом на 30.12.2025 вимог виконавчого листа №380/10176/22 не виконано. Боржником не здійснено ні виплати грошових коштів, ні їх нарахування. У державного виконавця Відділу відсутні документальні підтвердження щодо виконання виконавчого документа. На даний момент відсутні будь-які заборони щодо вчинення виконавцем виконавчих дій примусового характеру, а саме накладення штрафу за невиконання рішення. Також відсутні будь-які підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, передбачені Законом. Враховуючи вищенаведене, вважає, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу. Таким чином відповідач вважає, що постанова про накладення штрафу від 30.12.2025 у ВП №73703015 відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень та вимоги позовної заяви є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Від третьої особи пояснень щодо позову на адресу суду не надходило.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Проти завершення розгляду справи в порядку письмового провадження представник позивача не заперечував.
Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні 26.01.2026 не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Представник відповідача подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Третя особа в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Проти завершення розгляду справи в порядку письмового провадження представник позивача не заперечував.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Ухвалою судді від 26.01.2026 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №380/10176/22, позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 року по 30.06.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць.
08.12.2023 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/10176/22 про зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.01.2024 відкрито виконавче провадження №73703015 по примусовому виконанню виконавчого листа №380/10176/22, виданого Львівським окружним адміністративним судом 08.12.2023, зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів, про що повідомити державного виконавця.
Листом Територіального управління служби судової охорони у Львівській області від 13.02.2024 за вих. № 44.06-84 повідомлено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/10176/22 проведено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022, яка становить 175500,00 грн
11.03.2025 за №5656 державним виконавцем в порядку статті 18 Закону скеровано вимогу боржнику щодо надання вичерпної інформації про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/10176/22, та документального підтвердження виконання згаданого судового рішення. Зокрема, зобов'язано повідомити про стан виконання судового рішення та надати документальне підтвердження виконання. У випадку невиконання рішення суду станом на день отримання вимоги, повідомити причини та вжиті заходи спрямовані на повне виконання рішення суду.
Листом Територіального управління служби судової охорони у Львівській області від 25.03.2025 за вих. № 44.06-261 повідомлено, що з метою виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №380/10176/22 ТУ ССО у Львівській області надіслало лист від 16.11.2023 за вих. №44.07.251/ССО до центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, з проханням збільшити бюджетні асигнування для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди. Відповідно до листа Служби судової охорони № 01.30-02.2-76/вн від 10.012025 Службі судової охорони затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 у сумі 6 973,6 тис. грн. Інформація щодо черговості виплат співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України в розділі Служба судової охорони. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №380/10176/22 має порядковий номер 496, що відображається в єдиному обліку потреб в коштах на виконання рішень судів, який ведеться центральним органом управління Служби судової охорони. Станом на дату підготовки цього листа додаткові кошторисні призначення для виконання рішення суду від 03.11.2023 у справі №380/10176/22 не виділені, бюджетні асигнування до ТУ ССО у Львівській області не надходили. Вищезазначену виплату буде здійснено в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань до ТУ ССО у Львівській області.
Станом на грудень 2025 року виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди на виконання рішення суду від 03.11.2023 у справі №380/10176/22 не проведено.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №73703015 від 30.12.2025 при примусовому виконанні виконавчого листа №380/10176/22 від 08.12.2023 за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії на позивача накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Не погодившись з такою постановою позивач оскаржив її до суду.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII)
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусовою виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Стаття 63 Закону №1404-VIIІ встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов'язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.
Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.
Як встановлено зі змісту матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП№73703015 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/10176/22 виданого 08.12.2023 про зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 року по 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць.
Як видно з матеріалів виконавчого провадження, у встановлений виконавцем строк до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформація про виконання боржником рішення суду не надходила.
20.02.2025 стягувач подав заяву про надання інформації про хід виконавчого провадження.
11.03.2025 за №5656 державним виконавцем в порядку статті 18 Закону скеровано вимогу боржнику щодо надання вичерпної інформації про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/10176/22, та документального підтвердження виконання згаданого судового рішення. Зокрема, зобов'язано повідомити про стан виконання судового рішення та надати документальне підтвердження виконання. У випадку невиконання рішення суду станом на день отримання вимоги, повідомити причини та вжиті заходи спрямовані на повне виконання рішення суду.
У зв'язку з невиконанням судового рішення 30.12.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову № 73703015 про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. Одночасно, зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Щодо покликань позивача на те, що з метою виконання рішення суду він звертався до Служби судової охорони із листами про виділення додаткових кошторисних призначень, в тому числі на нарахування та виплату додаткової винагороди, нарахування єдиного соціального внеску, відшкодування судового збору/правничої допомоги, то суд зазначає, що такі доводи не є тією обставиною, що свідчить про вжиття усіх можливих заходів боржником на виконання судового рішення.
Крім того, зі змісту виконавчого листа випливає, що такий містить вимогу зобов'язального характеру, а саме: зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць. Тобто додаткова винагорода за кожний місяць служби з 24 лютого 2022 року у розмірі 30000 грн на місяць повинна бути відповідачем нарахована та виплачена, що свідчить про те, що послідовність виконання рішення містить окремі елементи: зобов'язання нарахування грошових коштів та зобов'язання виплати грошових коштів.
При цьому, нарахування коштів здійснюється незалежно від наявності коштів на рахунку боржника і чинне законодавство не містить норми, яка забороняє нараховувати кошти за умови їх відсутності чи неналежної кількості на рахунках боржника.
Натомість, у позовній заяві позивач вказав, що не має правових підстав для нарахування додаткової грошової винагороди, навіть якщо судове рішення передбачає таке зобов'язання, у зв'язку з відсутністю фінансування.
Отже, позивач (боржник у виконавчому провадженні ВП №73703015) не здійснив не лише виплату грошових коштів, але й не здійснив їх нарахування. Доказів протилежного суду не надано.
При цьому, суд зауважує, що нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги є передумовою для її виплати.
Водночас, нарахування коштів здійснюється незалежно від наявності коштів на рахунку боржника і чинне законодавство не містить норми, яка забороняє нараховувати кошти за умови їх відсутності чи неналежної кількості на рахунках боржника.
Крім того, доводи позивача про те, що з огляду на відсутність бюджетного фінансування, боржник не мав можливості здійснити виплату коштів, суд вважає безпідставними, оскільки доказів того, що грошова допомога стягувачу у виконавчому провадженні була нарахована або що її нарахування було неможливим відповідно до судового рішення не надано.
З врахуванням наведених вище обставин, суд зазначає, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність поважних причин для невиконання рішення суду, що набрало законної сили, та, відповідно, не доводять протиправності оскарженого рішення, при цьому, відсутність фінансування не може бути перешкодою для нарахування грошових коштів, оскільки без такого нарахування виконати судове рішення в частині виплати позивач не зможе навіть якщо для цього виділять необхідні кошти.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.
Суд зазначає, що на дату прийняття спірної постанови про накладення штрафу боржник не надав виконавцеві належні докази виконання виконавчого документа у спосіб та у порядку, визначеному рішенням суду.
Наведене свідчить про невиконання позивачем вказаного рішення суду без поважних причин та про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови про накладення штрафу в сумі 5100 грн від 30.12.2025 у ВП №73703015.
У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції правомірно, з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову від 30.12.2025 ВП №73703015 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан