06 лютого 2026 рокусправа № 380/25403/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833) (далі - відповідач, ГУНП у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Львівській області щодо ненарахування та не виплати при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 компенсації за не відбуті 129 днів відпустки;
- зобов'язати ГУНП у Львівській області (код ЄДРПОУ: 40108833, адреса юридичної особи: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані 129 днів відпустки, з розміру грошового забезпечення, до складу якого включити індексацію та додаткову винагороду (доплату) визначену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» без урахування податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Львівській області щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 не в повному розмірі;
- зобов'язати ГУНП у Львівській області (код ЄДРПОУ: 40108833, адреса юридичної особи: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) перерахувати розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з розміру грошового забезпечення, до складу якого включити індексацію та додаткову винагороду (доплату) визначену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та виплати таку ОСОБА_1 без урахування податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Львівській області щодо нарахування та виплати грошової компенсації за не використані 181 день відпустки ОСОБА_1 не в повному розмірі;
- зобов'язати ГУНП у Львівській області перерахувати та виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за не використані 181 день відпустки, з розміру грошового забезпечення, до складу якого включити індексацію та додаткову винагороду (доплату) визначену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» без урахування податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Львівській області щодо не нарахування та не виплати індексації ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
- зобов'язати ГУНП у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, без урахування податків та зборів, виходячи з розміру нарахованого грошового забезпечення за вказаний період та базового місяця - листопад 2015 року;
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Львівській області щодо нарахування та виплати індексації ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 18.11.2024 з розрахунку базового місяця грудень 2023 року;
- зобов'язати ГУНП у Львівській області перерахувати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 18.11.2024, виходячи з розміру нарахованого грошового забезпечення за вказаний період та базового місяця - листопад 2015 року, виплатити таку без урахування податків та зборів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у період проходження служби в органах Національної поліції відповідач не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Також позивач вказує, що при звільнені йому не здійснено нарахування та виплату компенсації за всі невикористані дні відпустки, а нарахована компенсація за невикористані дні відпустки та грошова допомога при звільненні розраховані без врахування сум індексації та додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та просить суд зобов'язати відповідачів вчинити дії на усунення зазначених порушень.
Ухвалою судді від 24.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2016 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2016 №730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано територіальні органи Міністерства внутрішніх справ. Жодним нормативним актом не встановлено, що Національна поліція України є правонаступником органів міліції, а тому ГУ НП у Львівській області як новостворена установа не повинна відповідати за зобов'язаннями ГУ МВС у Львівській області, а саме за невиплату компенсації за невикористанні відпустки з 1998 по 2015 роки. Відповідно до пункту 6 Розділу VІІI Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, установлені наказами на день звільнення. Таким чином, законодавцем не включено індексацію грошового забезпечення до розрахунку місячного грошового забезпечення, згідно з яким здійснюється виплата грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідно до положень постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», які регламентують порядок виплати додаткової винагороди, слідує, що ця винагорода виплачувалась поліцейським за наявності певних умов, а саме: на період дії воєнного стану; пропорційно часу участі у відповідних заходах; на підставі наказів командирів (начальників). Отже, передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не має регулярного характеру та не відноситься до складу місячного грошового забезпечення як доплата, що має постійний характер. Таким чином, відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Щодо індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 зазначає, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, не передбачав проведення індексації грошового забезпечення поліцейських. Лише постановою КМУ від 18.10.2017 №782 до пункту 2 зазначеного Порядку були внесені зміни про те, що проведення індексації доходів населення здійснюється також і поліцейським. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Від позивача надійшли пояснення у справі.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України в період з 1996 року по 31.10.2024.
Згідно з наказом ГУ НП у Львівській області №758о/с від 18.11.2024 позивач звільнений із служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров'я (через хворобу). Також, у наказі вказано, що позивачу здійснено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток у кількості 138 дні (за 2017, 2019-2024 роки основних та додаткових відпусток).
З метою отримання інформації щодо використаної відпустки до 2015 року, позивач звернувся до Головного управління МВС у Львівській області із запитом.
Листом заступника керівника ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 04.12.2024 повідомлено, що позивач з 1996 по 2000 рік проходив навчання у Львівському інституті внутрішніх справ України.
З 2000 по 2005 роки позивач мав право на відпустку тривалістю 30 днів чергової відпустки, згідно наказів УМВС України у Львівській області позивачу надавались наступні відпустки:
- за 2000 рік в період з 20 червня по 20 липня 2000 року (наказ УМВС України у Львівській області від 30.06.2000 №287 о/с);
- за 2001 рік в період з 24 жовтня по 24 листопада 2001 року (наказ УМВС України у Львівській області від 27.11.2001 №212 о/с);
- за 2002 рік в період з 30 липня по 01 вересня 2002 року (наказ УМВС України у Львівській області від 25.07.2002 №141 о/с);
- за 2003 рік в період з 09 червня по 03 липня 2004 року (наказ УМВС України у Львівській області від 25.05.2024 №81 о/с);
У період з 2006 по 2014 рік, позивач мав право на відпустку тривалістю 35 календарних днів, в цей період було нараховано наступні відпустки:
- за 2006 рік, в період з 03 жовтня по 06 листопада 2006 року (наказ УМВС України у Львівській області від 09.10.2006 №342 о/с);
- за 2007 рік, в період з 26 березня по 02 травня 2008 року (наказ ГУМВС України у Львівській області від 28.03.2008 № 120 о/с).
- за 2009 рік, в період з 24 жовтня по 24 листопада 2009 року (наказ ГУМВС України у Львівській області від 21.10.2009 № 270 о/с);
- за 2011 рік, в період з 22 вересня по 01 жовтня 2011 року, надана частина чергової відпустки (наказ ГУМВС України у Львівській області від 21.09.2011 № 308 о/с) та в період з 30 березня по 29 квітня 2012 року невідбута частина чергової відпустки (наказ ГУМВС України у Львівській області від 03.04.2012 № 100 o/c);
- за 2012 рік, в період з 11 вересня по 20 жовтня 2012 року (наказ ГУМВС України у Львівській області від 12.09.2012 № 276 о/с). Наказом ГУМВС України у Львівській області від 09.10.2012 № 300 о/с позивача було відкликано з чергової відпустки з 04 жовтня 2012 року та надано невикористану частину відпустки в період з 11 березня по 27 березня 2013 року (наказ ГУМВС України у Львівській області від 11.03.2013 № 67 о/с);
- за 2013 рік, в період з 28 березня по 10 травня 2013 року (наказ ГУМВС України у Львівській області від 11.03.2013 № 67 о/с);
- за 2014 рік, в період з 08 грудня 2014 року по 18 січня 2015 року (наказ ГУМВС України у Львівській області від 04.12.2014 № 123 о/с). З 12 грудня 2014 року Вас було відкликано з чергової відпустки (наказ ГУМВС України у Львівській області від 18.12.2014 № 131 о/с) та в період з 10 березня по 15 квітня 2015 року надано невикористану частину відпустки (наказ ГУМВС України у Львівській області від 10.03.2015 № 27 о/с).
3 2015 року тривалість відпустки позивача становила 40 календарних днів чергової відпустки. У 2015 році позивачу надано чергову відпустку в період з 06 серпня по 20 вересня 2015 року (наказ ГУМВС України у Львівській області від 10.08.2015 № 90 о/с). З 11 вересня наказом ГУМВС України у Львівській області від 11.09.2015 №107 о/с, позивача відкликано з чергової відпустки. Частина невикористаної відпустки становила 10 календарних днів.
Також з метою отримання інформації щодо використаної відпустки з 2015 року, позивач звернувся до відповідача із відповідним запитом.
У відповідь на запит відповідач листом від 05.12.2024 повідомив, що відпустку за 2015 рік - використано 12 днів основної відпустки та 02 дні додаткової відпустки, з правом на відпустку 02 дні (02 дні основної відпустки), наказ ГУНП у Львівській області від 03.11.2016 № 215 о/с-в - з 03.11.2016 по 09.11.2016 року (щорічна оплачувана відпустка тривалістю 07 днів з урахуванням 05 днів основної відпустки та 02 дні додаткової відпустки); наказ ГУНП у Львівській області від 31.08.2016 №160 о/с (щорічна оплачувана відпустка тривалістю 08 днів з урахуванням 07 днів основної відпустки та 01 святковий день).
- відпустку за 2016 рік - використано 30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки, з правом на відпустку 45 днів (30 днів основної та 15 днів додаткової відпустки), наказ ГУНП у Львівській області від 31.08.2016 № 160 о/с-в - з 09.08.2016 по 18.08.2016 (щорічна оплачувана відпустка тривалістю 10 днів основної відпустки); наказ ГУНП у Львівській області від 03.11.2016 № 215 о/с-в - з 09.11.2016 по 18.11.2016 (щорічна оплачувана відпустка тривалістю 10 днів основної відпустки); наказ ГУНП у Львівській області від 29.05.2017 № 93 о/с-в - з 25.05.2017 по 19.06.2017 (щорічна оплачувана відпустка тривалістю 26 днів з урахуванням 10 днів основної відпустки 15 днів додаткової відпустки та 01 день святковий).
- відпустку за 2017 рік - використано 14 днів основної відпустки, з правом на відпустку 45 днів (30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки), наказ ГУНП у Львівській області від 02.10.2017 № 194 о/с-в - з 09.10.2017 по 23.10.2017 (щорічна оплачувана відпустка тривалістю 15 днів з урахуванням 14 днів основної відпустки та 01 святковий день).
- відпустка за 2018 рік - використано 30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки, з правом на відпустку 45 днів (30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки), наказ ГУНП у Львівській області від 12.10.2018 № 217 о/с-в - з 09.10.2018 по 29.10.2018 (шорічна оплачувана відпустка тривалістю 21 день з урахуванням 20 днів основної відпустки та 01 день святковий); наказ ГУНП у Львівській області від 22.02.2019 № 35 о/с-в - з 27.02.2019 по 24.03.2019 (щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 26 днів з урахуванням 10 днів основної відпустки 15 днів додаткової відпустки та 01 день святковий).
- відпустка як учаснику бойових дій за 2018 рік не надавалась.
- відпустку за 2019 рік - використано 29 днів основної відпустки, з правом на відпустку 45 днів (30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки), наказ ГУНП у Львівській області від 28.10.2019 № 228 о/с-в - з 28.10.2019 по 26.11.2019 (щорічна чергова оплачувана відпустка тривалістю 30 днів основної відпустки); наказом ГУНІ у Львівській області від 26.11.2019 №756 о/с позивача відкликано з щорічної оплачуваної відпустки за 2019 рік з 26.11.2019.
- відпустка як учаснику бойових дій за 2019 рік - використано в повному обсязі, в період з 11 червня по 24 червня 2019 року наказ ГУНП у Львівській області від 07.06.2019 № 102 о/с-в.
- відпустку за 2020 рік - використано 28 днів основної відпустки, з правом на відпустку 45 днів (30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки), наказ ГУНП у Львівській області від 01.06.2020 № 60 о/с-в - з 01.06.2020 по 16.06.2020 (щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 15 днів з урахуванням 14 днів основної відпустки та 01 святковий день); наказ ГУНП у Львівській області від 10.12.2020 № 207 о/с-в - з 14.12.2020 по 28.12.2020 (частина щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 15 днів з урахуванням 14 днів основної відпустки та 01 святковий день).
- відпустка як учаснику бойових дій за 2020 рік - не надавалась.
- відпустку за 2021 рік - використано 30 днів основної відпустки та 05 днів додаткової відпустки, з правом на відпустку 45 днів (30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки), наказ ГУНП у Львівській області від 17.05.2021 № 65 о/с-в - з 12.05.2021 по 26.05.2021 (частина щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 15 днів основної відпустки); наказ ГУНП у Львівській області від 16.08.2021 №130 о/с-в - з 20.08.2021 по 09.09.2021 (щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 21 день з урахуванням 15 днів основної відпустки 05 днів додаткової відпустки та 01 святковий день).
- відпустка як учаснику бойових дій за 2021 рік - не надавалась.
- відпустку за 2022 рік - використано 10 днів основної відпустки, з правом на відпустку 45 днів (30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки), наказ ГУНП у Львівській області від 04.07.2022 № 121 о/с-в - з 04.07.2022 по 13.07.2022 (частина щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 10 днів основної відпустки).
- відпустка як учаснику бойових дій за 2022 рік - не надавалась.
- відпустку за 2023 рік - використано 10 днів основної відпустки, з правом на відпустку 45 днів (30 днів основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки), наказ ГУНП у Львівській області від 31.05.2023 № 131 о/с-в - з 05.06.2023 по 14.06.2023 (частина щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю 10 днів основної відпустки).
- відпустка як учаснику бойових дій за 2023 рік - не надавалась.
У відпустці за 2024 рік не перебував, з правом на відпустку 37 днів (25 днів основної та 12 днів додаткової відпустки), невідбута частина відпустки становить - 25 днів основної відпустки, 12 днів додаткової відпустки.
- відпустка як учаснику бойових дій за 2024 рік - не надавалась.
Компенсацію за невикористані відпустки за періоди з 2015 по 2024 роки виплачується при звільнені зі служби в поліції.
Крім цього на звернення позивача ГУНП у Львівській області листами від 04.12.2024 та від 03.12.2024 повідомило позивача, серед іншого, про складові його грошового забезпечення на день звільнення, а також розрахунки про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні основних та додаткових відпусток. Зокрема відповідач зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні нарахована у розмірі 50 відсотків за 28 років служби в органах внутрішніх справ, виходячи з наступних складових грошового забезпечення:
- посадовий оклад 2500,00 гривень;
- оклад за спеціальним званням 2200,00 гривень;
- надбавка за стаж служби 2350,00 гривень;
- надбавка за специфічні умови проходження служби 3172,50 гривень;
- премія 21452,33 гривень.
Вважаючи, що при звільненні відповідач неправомірно здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Щодо не нарахування та не виплати при звільненні зі служби в поліції компенсації за невикористані під час проходження служби дні відпусток за період з 1997 по 2015 роки.
Відповідно до ст.45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Державні гарантії права на відпустки працівників, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.83 КЗпП України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст.59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1-4 ст.93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч.10 ст.93 Закону №580-VIII, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок №260).
Ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО) (п.1 розділу І).
Згідно з п.3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзаців 7 і 8 п.8 розділу ІІІ Порядку №260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Враховуючи викладене суд зауважує, що чинне законодавство допускає ймовірність невикористання поліцейським відпустки протягом календарного року. Також не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яким він уже скористався в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що полягає в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Саме такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 року у справі №160/10875/19.
Суд встановив, що при звільненні зі служби в поліції позивачу була виплачена компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток у кількості 181 днів, а саме: за 2017 рік - 06 дні основної відпустки, 15 днів додаткової відпустки; за 2019 рік - 01 день основної відпустки та 15 днів додаткової відпустки; за 2020 рік - 15 днів додаткової відпустки; за 2021 рік - 10 днів додаткової відпустки; за 2022 рік - 04 дні додаткової відпустки; за 2023 рік - 20 днів основної відпустки, та 15 дні додаткової відпустки; за фактично відпрацьований час у 2024 році - 25 днів основної відпустки та 12 днів додаткової відпустки.
Водночас, відповідно до особистих карток позивача на виплату грошового забезпечення, у позивача за період служби в поліції залишились невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, зокрема за 2008 та 2015 роки.
Як підтверджено матеріалами справи та й не заперечується відповідачем, останній не нарахував та не виплатив позивачу при звільненні компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2008 та 2015 роки, що дає підстави стверджувати про бездіяльність. А тому, похідні позовні вимоги про спонукання до вчинення дій є обґрунтованими та підлягають до задоволення (однак оскільки у матеріалах справи відсутній розрахунок невикористаних днів щорічних основних та додаткових відпусток за спірний період, вказаний обов'язок покладається на відповідача).
Суд не враховує посилання ГУ НП у Львівській області на те, що Національна поліція не є правонаступником органів внутрішніх справ і не повинна відповідати за зобов'язаннями ГУ МВС у Львівській області перед позивачем, з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Міністерства внутрішніх справ України Львівській області та його структурні підрозділи і одночасно утворено як юридичну особу публічного права, зокрема, Головне управління Національної поліції у Львівській області.
Преамбулою Закону України «Про міліцію» визначалось, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Отже, держава, ліквідувавши один державний орган, - міліцію, створила інший державний орган, - Національну поліцію, поклавши на останній, у тому числі, виконання завдань і функцій ліквідованого органу.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 року (справа №826/26414/15), Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 року (справа №21-8а14), від 27.05.2014 року (справа №21-108а14), від 28.10.2014 року (справа №21-484а14) сформулювали правову позицію згідно з якою, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.
Водночас, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом також у постановах від 20.05.2019 року (справа №823/5357/15), від 12.12.2018 року (справа №823/5397/15), від 13.03.2019 року (справа №826/751/16).
Незважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Львівській області, де позивач проходив службу до 06.11.2015, саме на ГУНП у Львівській області необхідно покласти зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Крім цього, відповідно до абз.2 п.15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIIІ, за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 року у справі №380/16730/22.
Щодо додаткових відпусток позивача.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.04.2018 позивач має право на пільги встановлені законодавством України як учасник бойових дій.
Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до п.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги (серед іншого) з використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
На момент звільнення зі служби в поліції позивач не використав додаткову відпустку відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки та компенсацію за вказані невикористані календарні дні відпустки при звільненні з поліції не отримав. А тому, похідні позовні вимоги про спонукання до вчинення дій є обґрунтованими та підлягають до задоволення (однак оскільки у матеріалах справи відсутній розрахунок невикористаних днів щорічних основних та додаткових відпусток за спірний період, вказаний обов'язок покладається на відповідача).
Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за не використані дні відпустки не в повному розмірі, зокрема без урахуванням грошової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Статтею 102 Закону №580-VIII визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як установлено судом, наказом ГУ НП у Львівській області від 18.11.2024 №758 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 (далі Порядок МВС №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 3 розділу І Порядку МВС №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5)одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розділом VIІ Порядку МВС №260 визначена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби.
Пунктом 1 цього розділу визначено, що поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з пунктом 6 даного розділу нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Крім того, слід зазначити, що згідно з пунктом 6 розділу VI Порядку МВС №260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
В той же час, за наявними в матеріалах справи відомостями судом встановлено, що на день звільнення, місячне грошове забезпечення позивача складалося з посадового окладу; окладу за спеціальним званням; надбавки за стаж служби, надбавки за специфічні умови проходження служби, премії.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу у березні-грудні 2022 року, у січні-грудні 2023 року, у січні-листопаді 2024 року нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови №168.
Враховуючи те, що одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право поліцейський на день звільнення та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку займав поліцейський, а індексація грошового забезпечення та додаткова грошова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 носять систематичний характер, то вони мають бути враховані у складі грошового забезпечення поліцейського як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні.
Крім того, додаткова грошова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 повинна враховуватись при нарахуванні і виплаті грошової компенсації позивачу за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки.
При цьому, позовні вимоги щодо врахування грошової винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за невикористані 129 днів відпустки суд вважає передчасними, оскільки відповідачем ще не нараховано та не виплачено компенсацію за невикористані 129 днів відпустки. Тому задоволенню такі не підлягають.
Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за не використані дні відпустки не в повному розмірі, зокрема без урахуванням індексації грошового забезпечення.
Згідно з п.п.4, 5 ч.10 ст.62 Закону №580-VIII, поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Відповідно до ч.5 ст.94 Закону №580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі також - Закон №2017-III) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За приписами ст.1 Закону України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі також - Закон №1282-XII), індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною 2 ст.6 Закону №1282-XII передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно з п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення поліцейських.
Відповідно до п.1 Постанови №988, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Системний аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2023 року у справі №420/19450/21 та від 11.04.2024 року у справі №240/34639/22.
Зважаючи на наведене суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані під час проходження служби дні щорічних відпусток.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що позивачу в період з серпня 2024 по 18.11.2024 (дата звільнення зі служби в поліції) виплачувалась індексація грошового забезпечення, тобто дана виплата мала систематичний характер. Утім, обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції та компенсації за невикористані дні відпусток відбулося без урахування індексації грошового забезпечення, що й не заперечується відповідачем.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що у цій справі, обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та компенсації за невикористані дні відпусток, без індексації грошового забезпечення, відповідач діяв неправомірно. Відтак, позовні вимоги у цій частині є підставними та підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 року у справі №200/638/24.
Щодо вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
Згідно з ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.5 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Пунктом 11 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Згідно ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III (далі Закон №2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
У силу вимог ст.19 Закону №2017-III, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як визначено у ст.1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами ч.1 ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ч.6 ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.2 ст.5 Закону №1282-ХІІ, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст.6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.9 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Відповідно до п.1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», яка набрала чинності 24.10.2017 року, внесено зміну до п.2 Порядку №1078, та доповнено абз.5 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».
Відповідно до п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (п.6 Порядку № 1078).
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
За приписами п.5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Як слідує зі інформаційних відомостей відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась;
Водночас відповідач, як на підставу для не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 зазначає, що здійснення виплати проведено не було у зв'язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 внесено зміни до п.2 Порядку №1078, доповнивши абз.5 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».
Однак суд відхиляє такі доводи відповідача як неприйнятні, оскільки Закон №580-VIII має вищу юридичну силу, ніж Порядок №1078.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі №160/35/20.
З урахуванням зазначеного, оскільки індексація грошового забезпечення у спірний період відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУ НП у Львівській області щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час служби в поліції за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно.
Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Відповідно до положень п.п.2, 5 Порядку №1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з п.10-2 Порядку №1078, для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Суд встановив, що розмір грошового забезпечення поліцейських встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та був незмінним в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, тому саме листопад 2015 року слід застосовувати як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період.
За встановлених у цій справі обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно із встановленням листопада 2015 року як базового місяця (місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін).
Як наслідок, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосування базового місяця листопада 2015 року за періоді з 01.01.2024 по 18.11.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX, зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Водночас статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати поліцейським у зв'язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.
Таким чином, починаючи з січня по липень 2024 року індексація поліцейським не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період січня-липня 2024 року.
Позовні вимоги в цій частині зводяться виключно до того, що за період служби у 2024 році індексація грошового забезпечення повинна здійснюватись з визначенням базового місяця листопад 2015 року.
Однак згідно з викладеними приписам законодавства листопад 2015 року як базовий місяць не застосовується для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2024 по 31.12.2024, оскільки обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 18.11.2024 із застосування базового місяця листопада 2015 року не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, КАС України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2008 та 2015 роки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з його грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: пл.Ген. Григоренка, 3, м.Львів, 79010; код ЄДРПОУ: 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період за 2008 та 2015 роки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 виходячи з його грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та грошової компенсації за невикористані 181 днів щорічних оплачуваних відпусток не в повному розмірі, а саме без урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди (доплати), визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: пл.Ген.Григоренка, 3, м.Львів, 79010; код ЄДРПОУ: 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції та грошову компенсацію за невикористані 181 днів щорічних оплачуваних відпусток, з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди (доплати), визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопада 2015 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: пл.Ген.Григоренка, 3, м.Львів, 79010; код ЄДРПОУ: 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопада 2015 року, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан