05 лютого 2026 рокусправа № 380/16913/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, 15, код ЄДРПОУ 41482988) (далі - позивач, ТОВ «Спанрайз») звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) (далі - відповідач, митний орган), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів№ UA209000/2025/800032/2 від 28.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Не зважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). Стверджує, що при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів на ідентичні товари митний орган визначав різну митну вартість товару. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою від 25.08.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач 03.09.2025 подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією було встановлено ряд невідповідностей. У зв'язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем за першим методом. У рішенні про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (ЄДРПОУ 41482988) зареєстроване як юридична особа.
Між ТОВ «Спанрайз» (Покупець) та Польською фірмою RD GLOBAL Sp. z.o.o. (продавець) 04.04.2025 укладено Контракт № SR-RD-20250404 на постачання товарів.
На підставі Проформи-фактури № 04/07/2025 від 07.07.2025, Контракту № SR-RD-20250404 від 04.04.2025, Інвойсу № 04/07/2025 від 19.07.2025 ТОВ «Спанрайз» 28.07.2025 ввезено на митну територію України партію товарів а саме: Товар №1.Код ТН ЗЕД - 60053700 90 Сітка затінююча/ SHADE NET - трикотажне полотно сновов'язаного переплетення пофарбоване (темно-зеленого кольору), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток шириною не більше 2мм (поліетилен 100%), по всій довжині кромок присутні періодично розміщені отвори, що виконані в процесі виготовлення виробу; у рулонах шириною більше 30 см. Щільність: 36 г/м2, розмір рулону: 2 х 100 м, ступінь затінення 45% - 746рул. Щільність: 36 г/м2, розмір рулону: 3 x 100 м, ступінь затінення 45% - 179рул. Щільність: 36 г/м2, розмір рулону: 4 x 50 м, ступінь затінення 45% - 466рул. Щільність: 36 г/м2, розмір рулону: 8 x 50 м, ступінь затінення 45% 84рул. Щільність: 50 г/м2, розмір рулону: 3 x 50 м, ступінь затінення 60% - 416рул. Щільність: 50 г/м2, розмір рулону: 4 x 50 м, ступінь затінення 60% - 152рул. Сфера застосування: для теплиць та відкритого грунту; для створення декоративних та інших огорож територій від потрапляння прямих сонячних променів, у будівництві; для завішування будь-яких типів будівельних фасадів. Торговельна марка: AGREEN. Країна виробництва: CN. Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION на загальну суму 37690,00 доларів США.
З метою митного оформлення вказаного товару декларант позивача 28.07.2025 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209160008306U3, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Умови поставки - EXW PL Gdansk (графа 20 декларації).
Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 37690,00 доларів США (графа 22 декларації).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209160008306U3, в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації, зокрема: Контракт № SR-RD-20250404 від 04.04.2025; Проформа-Фактура № 04/07/2025 від 07.07.2025; Інвойс № 04/07/2025 від 19.07.2025; CMR б/н від 24.07.2025; Платіжна інструкція в іноземній валюті № 76 від 10.07.2025; ДМВ № 25UA209160008306U3 від 28.07.2025; Рахунок на оплату № 1750 від 24.07.2025; Платіжна інструкція №888 від 25.07.2025; Довідка про транспортні витрати Вих. №24/01 від 24.07.2025; Прайс лист БН від 19.07.2025; Договір на транспортне обслуговування №1602 16.02.2023; Договір-Заявка № 2207-01 від 22.07.2025; ДОГОВІР № 24102024-M про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.10.2024; Заявка №6/2 від 24.07.2025.
За результатами розгляду ЕМД №25UA209160008306U3 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800032/2 від 28/07/2025 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2025/000097.
У графі 33 Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/800032/2 від 28/07/2025 відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Вказане рішення обґрунтоване наступним:
«Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Відповідно до наданого рахунку № 1750 від 24.07.2025 були надані послуги - винагорода експедитора по території України на суму 3480,43 грн, однак, зі всією очевидністю експедиційні послуги надавались за всім маршрутом слідування вантажу. Отже, вартість транспортно-експедиційних послуг наданих за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару.
Умови поставки оцінюваного товару EXW Gdansk, у ЕМД декларантом заявлено складову митної вартості «Навантаження» у розмірі 59139,3800 грн, згідно рахунку про надання ТЕП № 1750 від 24.07.2025, однак згідно Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.10.2024 № 24102024-M, конкретний перелік послуг, що надаються Еспедитором, вид та найменування вантажів, а також інша необхідна інформація обумовлюється в Заявках, які є невід'ємною частиною Договору, витрати вважається узгодженими Сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення. У Заявці № 6/2 від 24.07.2025 вартість перевантаження, оформлення Т1, ВРР становить 1340 дол. США, що становить 55965,234 грн (курс НБУ станом на дату виставлення рахунку 24.07.2025 - 41.7651 грн/дол.), що не відповідає сумі у рахунку та ЕМД. Крім того, відповідно до поданої Заявки вартість перевезення авто становить 2050 Євро (курс НБУ станом на 24.07.2025 - 48.9821 грн/Євро), що становить 100413,305 грн. Однак, відповідно до поданого рахунку № 1750 від 24.07.2025 вартість перевезення складає 93065,99 грн (з винагородою експедитора 96546,42 грн), що не відповідає умовам Договору з врахуванням умов Заявки; - до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 76 від 10.07.2025 на суму 22160,40 дол. США. У графі 70 (призначення платежу) вказаної платіжної інструкції зазначено номер контракту - SR-RD-20250404 від 04.04.2025. Відповідно до поданого рахунку-фактури та рахунку-проформи вартість партії товару становить 37690,00 дол.США. Отже, подану платіжну інструкцію не можливо ідентифікувати із імпортованою партією товару.
У графі 16 та 23 автотранспортної накладної СМR від 24.07.2025 № б/н зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо перевізником "LLC MARSHAL UA", однак, документи, які визначають договірні відносини з ТзОВ АТСФ, та передбачають факт погодження вартості перевезення, маршруту та способів розрахунку відсутні;
У гр.44 ЕМД зазначено договір про перевезення № 2207-01 який не надано до митного оформлення та не додано на вимогу; - прайс-лист надано не виробником, та стосується конкретного Покупця, має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб.
Таким чином, Львівською митницею виявлено невідповідності у наданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення додаткових складових (навантаження, транспортні витрати, страхування) митної вартості. Документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу додаткових документів не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 13.06.2025 № 25UA100100435431U2, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками (Сітка рулонна біла з синтетичних стрічкових поліетиленових ниток 100% , країна виробництва Китай, умови поставки FOB CN, обсяг партії 17 тон, контракт прямий) становить 3,97 дол. США за кг. Коригування на розмір партії та комерційні рівні не здійснювалося, оскільки однакові для оцінюваного товару та обраної як джерело інформації партії товарів. Коригування у зв'язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України».
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З матеріалів справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за МД №25UA209160008306U3 від 28.07.2025, щодо якого проведено коригування митної вартості.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ «Спанрайз» подало разом із митними деклараціями документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт). Зокрема: Контракт № SR-RD-20250404 від 04.04.2025; Проформа-Фактура № 04/07/2025 від 07.07.2025; Інвойс № 04/07/2025 від 19.07.2025; CMR б/н від 24.07.2025; Платіжна інструкція в іноземній валюті № 76 від 10.07.2025; ДМВ № 25UA209160008306U3 від 28.07.2025; Рахунок на оплату № 1750 від 24.07.2025; Платіжна інструкція №888 від 25.07.2025; Довідка про транспортні витрати Вих. №24/01 від 24.07.2025; Прайс лист БН від 19.07.2025; Договір на транспортне обслуговування №1602 16.02.2023; Договір-Заявка № 2207-01 від 22.07.2025; ДОГОВІР № 24102024-M про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.10.2024; Заявка №6/2 від 24.07.2025.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, контракт № SR-RD-20250404 від 04.04.2025 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; проформа-фактура № 04/07/2025 від 07.07.2025 та інвойс № 04/07/2025 від 19.07.2025 визначає вартість товару.
Додатково позивачем було надано копію митної декларації країни відправлення.
Поряд з цим суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо підстав відмови в проведенні митного оформлення імпортованого позивачем товару за першим методом суд враховує таке.
Щодо твердження митного органу про те, що «відповідно до наданого рахунку № 1750 від 24.07.2025 були надані послуги - винагорода експедитора по території України на суму 3480.43 грн, однак, зі всією очевидністю експедиційні послуги надавались за всім маршрутом слідування вантажу. Отже, вартість транспортно експедиційних послуг наданих за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару», суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно зі статтею 9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов'язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д. Відносини експедиторів, вантажовідправників та вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов'язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» та ТОВ «АТСФ» укладено Договір № 24102024-M про надання транспортно- експедиційних послуг 24.10.2024 (далі за текстом Договір ТЕП). Розділом 4 Договору ТЕП визначені платежі та взаємні розрахунки між сторонами. Відповідно до п. 4.1. Договору ТЕП Сторони погодили, що послуги оплачуються Клієнтом у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок Експедитора протягом 5 банківських днів, починаючи з дати надання електронною поштою Експедитором рахунку, якщо інше не обумовлене в додатковій угоді до даного Договору. При цьому оригінал відповідного рахунку досилається Клієнту протягом 14 календарних днів з моменту його надання електронною поштою.
Як зазначено у Рахунку на оплату № 1750 від 24.07.2025 ТОВ «АТСФ» надало Позивачу послуги з: вантажно-розвантажувальних робіт, обробки, оформлення документації за межами митної території України на суму 59139,38 грн без ПДВ; міжнародні транспортні послуги, по маршруту; Gdansk (Poland) - м/п Ягодин (Україна), авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на суму 55839,59 грн без ПДВ; міжнародні транспортні послуги, по маршруту; м/п Ягодин (Україна) - м. Васильків (Україна), авто АС8418НР/ НОМЕР_2 на суму 37226,40 грн без ПДВ; винагорода експедитора по території України на суму 3480,43 грн крім того ПДВ 20% - 696,09 грн.
До складових митної вартості відносяться витрати, понесені Позивачем за митною територією України, які не включені в інвойсову вартість товару.
Отже, до складових митної вартості належать: вантажно-розвантажувальні роботи, обробка, оформлення документації за межами митної території України на суму 59139,38 грн. без ПДВ; міжнародні транспортні послуги, по маршруту; Gdansk (Poland) - м/п Ягодин (Україна), авто НОМЕР_1 /АС1089ХF на суму 55839,59 грн без ПДВ.
Саме ці числові значення складових митної вартості були заявлені декларантом у ДМВ 25UA209160008182U9 у графах 20, 21 декларації митної вартості.
Суд встановив, що вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару, оскільки такі послуги ТОВ «АТСФ» позивачу не надавало.
Щодо зауваження відповідача про те, що умови поставки оцінюваного товару EXW Gdansk, у ЕМД декларантом заявлено складову митної вартості «Навантаження» у розмірі 59139,3800 грн, згідно рахунку про надання ТЕП № 1750 від 24.07.2025, однак згідно Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.10.2024 № 24102024-M, конкретний перелік послуг, що надаються Еспедитором, вид та найменування вантажів, а також інша необхідна інформація обумовлюється в Заявках, які є невід'ємною частиною Договору, витрати вважається узгодженими Сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення. У Заявці № 6/2 від 24.07.2025 вартість перевантаження, оформлення Т1, ВРР становить 1340 дол. США, що становить 55965,234 грн (курс НБУ станом на дату виставлення рахунку 24.07.2025 - 41.7651 грн/дол.), що не відповідає сумі у рахунку та ЕМД. Крім того, відповідно до поданої Заявки вартість перевезення авто становить 2050 Євро (курс НБУ станом на 24.07.2025 - 48.9821 грн/Євро), що становить 100413,305 грн. Однак, відповідно до поданого рахунку № 1750 від 24.07.2025 вартість перевезення складає 93065,99 грн (з винагородою експедитора 96546,42 грн), що не відповідає умовам Договору з врахуванням умов Заявки; - до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 76 від 10.07.2025 на суму 22160,40 дол. США. У графі 70 (призначення платежу) вказаної платіжної інструкції зазначено номер контракту - SR-RD-20250404 від 04.04.2025. Відповідно до поданого рахунку-фактури та рахунку-проформи вартість партії товару становить 37690,00 дол. США. Отже, подану платіжну інструкцію не можливо ідентифікувати із імпортованою партією товару, суд враховує наступне.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить мотивування, яким чином ненадання такого документа як “Заявка» обумовило висновок про відсутність документального підтвердження складової митної вартості за наявності всіх інших підтверджуючих документів.
Ненадання заявки, яка стосується вказаної поставки не могло жодним чином унеможливити перевірку витрат на транспортування Відповідачем на підставі інших документів.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, окрім інших, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Заявка, що подається змовником до постачальника не є документом комерційного значення, такий документ містить лише відомості про опис товару, номер моделі, колір та їх кількість.
Суд зазначає, що замовлення на поставку товару відсутнє у переліку документів, передбаченому ст. 53 Митного кодексу України, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості.
З огляду на вказане, відсутність замовлень серед документів, поданих до митного оформлення, жодним чином не впливає на можливість визначення складових числового значення заявленої митної вартості.
Суд зазначає, що заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє особа. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.
Відповідно до п. 4.1. Договору ТЕП № 24102024-M Сторони погодили, що послуги оплачуються Клієнтом у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок Експедитора протягом 5 банківських днів, починаючи з дати надання електронною поштою Експедитором рахунку. Отже, саме фактично надані послуги, зазначені у Рахунку на оплату № 1750 від 24.07.2025, які оплачені позивачем - Платіжна інструкція № 888 від 25.07.2025. Крім того, до митного оформлення була подана Довідка про транспортні витрати Вих. № 24/01 від 24.07.2025.
Щодо зауважень митного органу про те, що «прайс-лист надано не виробником, та стосується конкретного Покупця, має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України прайс-лист не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Прайс-лист - це нормативно-виробниче практичне і (або) довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик.
Прайс-лист, прайс або ж прейскурант це перелік товарів з урахуванням їхніх характеристик та ціни. В українському законодавстві відсутнє правове регулювання форми прайс-листа. Прайс-лист стосується всіх учасників ринку за замовчуванням.
Комерційна пропозиція це документ або набір інформації, спрямований від компанії до потенційного клієнта чи партнера з метою запропонувати товари, послуги або співпрацю на визначених умовах. Комерційна пропозиція зазвичай є елементом бізнес-комунікації й має переконати отримувача прийняти пропозицію або розпочати переговори. Комерційна пропозиція може бути індивідуальною (спрямованою конкретній особі чи компанії з урахуванням її потреб) або масовою (стандартною для широкої аудиторії).
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що він міг надати відповідачу лише той прайс-лист виробника товару, який був в наявності останнього.
Згідно з частиною 3 статті 53 МК України надання прайс-листа у відповідь на запит відповідача про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в Позивача, тобто обов'язок щодо надання прайс-листа виникає в Позивача лише за умови його наявності в Позивача.
Прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині 2 статті 53 МК України.
Що стосується зауважень митного органу про не можливість ідентифікувати платіжну інструкцію в іноземній валюті № 76 від 10.07.2025 із імпортованою партією товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України декларант або уповноважена особа зобов'язані надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, однак ні вказана норма, ні будь які інші приписи МК України не деталізують поняття «банківські платіжні документи».
Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні визначаються приписами Закону України №1591-IX від 30.06.2021 «Про платіжні послуги», який серед банківських документів, що опосередковують проведення платіжних операцій визначає саме платіжну інструкцію.
Згідно з п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжною інструкцією вважається розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Порядок виконання платіжних операцій врегульований положеннями глави 3 розділу IV «Умови надання платіжних послуг» Закону України «Про платіжні послуги». Так згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Ініціювання платіжної операції здійснюється одним із визначених у ч. 2 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги» способів, зокрема, шляхом надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок.
В подальшому надавач платіжних послуг зобов'язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня. (ч. 1, 3-4 ст. 43 Закону України «Про платіжні послуги»).
Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції (ч. 1 ст. 47 Закону України «Про платіжні послуги»).
Надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції (ч. 8 ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги»).
Виходячи з наведених приписів законодавства саме платіжна інструкція є тим банківським документом на підставі якого в подальшому здійснюється переказ коштів. Прийняття банком як надавачем платіжної послуги означає неминучість здійснення такого банківського переказу протягом встановлених законодавством строків. Більше того, саме платіжна інструкція є тим документом, який дозволяє встановити отримувача, його банківські реквізити суму оплати та мету здійснення такого переказу коштів.
Отже, платіжна інструкція є саме тим документом, який в силу приписів МК України може вважатися «банківським платіжним документом, що стосуються оцінюваного товару», його зміст дозволяє встановити особу одержувача коштів, суму такого переказу, та призначення такого переказу.
Сума коштів яка міститься в платіжній інструкції підтверджує перерахування певної частини коштів за товар. В той же час, відомості про вартість фактично отриманого товару міститься у інвойсі № 04/07/2025 від 19.07.2025. Отже відомості зазначені в платіжній інструкції не знаходяться у взаємозв'язку з можливістю відповідача перевірити вартість фактично поставленого товару яка міститься у інвойсі № 04/07/2025 від 19.07.2025.
Вищевказані документи, надані декларантом, не містять жодних розбіжностей щодо числових складових митної вартості товарів, надають можливість ідентифікувати найменування, вартість, порядок та факт поставки Товару, а дані, вказані у зазначених документах, кореспондуються між собою.
Отже, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Щодо зауваження митного органу про те, «що у графі 16 та 23 автотранспортної накладної СМR від 24.07.2025 № б/н зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо перевізником "LLC MARSHAL UA", однак, документи, які визначають договірні відносини з ТзОВ АТСФ, та передбачають факт погодження вартості перевезення, маршруту та способів розрахунку відсутні».
Суд звертає увагу, що транспортна накладна CMR - транспортний документ, що використовується при міжнародних вантажних перевезеннях автомобільним транспортом. Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару. Підтверджує, що вантаж в момент прийняття знаходився в належному стані, в цілій упаковці, маркування і число місць відповідає зазначеним у накладній.
Отже, така накладна має значення лише для підтвердження укладення договору перевезення, не містить даних, які могли вплинути на митну вартість товару, а вартість транспортування, яка враховується у складі митної вартості товару, підтверджена попередньо вказаними документами (Рахунком на оплату № 1750 від 24.07.2025, платіжною інструкцією №888 від 25.07.2025, Довідкою про транспортні витрати Вих. №24/01 від 24.07.2025, наданими позивачем до митного оформлення, що спростовує висновки митного органу про суперечність відомостей, заявлених у митній декларації та вплив цієї обставини на правильність визначення митної вартості.
Крім цього, у п. 5.1.1. Договору ТЕП № 24102024-M визначено що для виконання своїх зобов'язань за цим Договором Експедитор має право залучати будь-яких третіх сторін (портових агентів, морські лінії, авіаційні лінії, перевізників, організації по перевалці вантажів), укладати будь-які договори і виставляти рахунки від свого імені. При цьому зобов'язання Експедитора перед третьою стороною не звільняють Експедитора від відповідальності за виконання своїх зобов'язань за цим Договором.
У гр. 44 ЕМД 25UA209160008306U3, за кодом 4301 класифікатору митних документів, містяться відомості про договори: Договір №1602 на транспортне обслуговування від 16.02.2023 між ТОВ «АТСФ» та ФОП ОСОБА_1 , а також Договір-Заявку № 2207-01 на автоперевезення від 22.07.2025 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «МАРШАЛ ЮА». Таким чином, твердження відповідача про відсутність документів, які визначають договірні відносини ТзОВ АТСФ з безпосередньо перевізником "LLC MARSHAL UA" не відповідають дійним обставинам справи. Крім того, як свідчать відомості зазначені у Договорі №1602 на транспортне обслуговування від 16.02.2023) та Договорі-Заявці № 2207-01 на автоперевезення від 22.07.2025 саме ФОП ОСОБА_1 укладав договір перевезення з безпосередньо перевізником "LLC MARSHAL UA", який і зазначений в СМR. Зазначена інформація була відома відповідачу.
Крім цього, у графі 44 ЕМД 25UA209160008306U3, за кодом 4301 класифікатору митних документів, містяться відомості про наданий до митного оформлення Договір-Заявку № 2207-01 на автоперевезення від 22.07.2025. Також, у картці відмови в прийнятті митної декларації № UA209160/2025/000097 від 28.07.2025 містяться відомості про результати перевірки документів поданих разом з зазначеною декларацією. Серед іншого, Картка відмови містить відомості про надання декларантом «Договір (контракт) про перевезення №2207-01 від 22.07.2025.
У Запиті (Повідомлення від митниці декларанту) Ідентифікатор 9a59240d be7c-4627-a64c-b24e97bea516 відповідач не конкретизує які саме відомості ставляться під сумнів, чи які саме документи, що підтверджують митну вартість оцінюваного товару, відсутні. Вищенаведене спростовує твердження Відповідача про ненадання договору про перевезення № 2207-01 на вимогу митного органу. Окремо слід зазначити що Договір-Заявка № 2207-01 на автоперевезення від 22.07.2025 не є тим документом виключно на підставі якого підтверджуються складові митної вартості (витрати на перевезення). Даний договір лише підтверджує ланцюг замовлень Експедитора (безпосереднього виконавця послуг) з залученими третіми особами.
Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач надав до митного оформлення усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору; надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. При цьому митним органом не надано жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, визначену відповідачем за другорядним методом, як не було надано і відповідних доказів щодо наявності обґрунтованих сумнівів щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Також, суд враховує і те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. З наведеного слідує, що висновки відповідача стосовно не підтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях.
Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Стосовно посилань відповідача на те, що заявлена митна вартість ввезених товарів є нижчою від подібних і аналогічних товарів, суд враховує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію з ЦБД, а саме МД №25UA209160008306U3 від 28.07.2025.
Так, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів передбачено ст.59 Митного кодексу України, якою, зокрема передбачено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Суд вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
В той же час, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.
Стосовно інших підстав, викладених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/800032/2 від 28.07.2025, то такі є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено їх вплив на задекларовану позивачем митну вартість товару.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Втім, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; не вказано які саме додаткові документи витребовувались у декларанта для підтвердження митної вартості та які документи не було надано.
Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/800032/2 від 28.07.2025 є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3726,78 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу між сторонами врегульовано ст.134 КАС України.
За положеннями цієї статті, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 5. ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18), від 16.05.2019 № 823/2638/18.
Згідно з ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат позивач надав: договір про надання правничої допомоги № 032-МВ від 11.08.2025; рахунок на оплату від 11.08.2025 № 085; платіжну інструкцію № 969 від 12.08.2025; акт від 15.08.2025, прийому наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 032-МВ від 11.08.2025.
Відповідно до п. 4.1. Договорів № 288-МВ від 11.08.2025 сторони погодили вартість роботи як фіксовану оплату.
Пунктом 4.5. Договору про ПД визначено що клієнт сплачує Адвокатському бюро за підготовку, подання позовної заяви та ведення справи в Львівському окружному адміністративному суді з оскарження рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/800032/2 від 28.07.2025, гонорар у фіксованому розмірі в сумі 10 000,00 (Десять тисяч) грн без ПДВ.
На підставі рахунку на оплату № 085 від 11.08.2025 клієнт сплатив 10 000,00 грн за правову допомогу (фіксований розмір) що підтверджується платіжною інструкцією № 969 від 12.08.2025
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про завищення позивачем витрат на правничу допомогу.
У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України.
Відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача необхідно стягнути 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/800032/2 від 28.07.2025.
Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, 15, код ЄДРПОУ 41482988) судовий збір в сумі 3726 (три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 78 коп.
Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Спанрайз» (місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, 15, код ЄДРПОУ 41482988) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан