про залишення позовної заяви без руху
06 лютого 2026 рокусправа № 380/1776/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Морська Галина Михайлівна розглянувши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить: (мовою оригіналу):
"1.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо:
1.1.не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі грошової компенсації за не використані 02 дні відпустки, а саме визначення її розміру без урахування таких складових грошового забезпечення як доплати за службу у нічний час, індексації;
1.2.не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі грошової компенсації за не використані 134 дні відпустки, а саме визначення її розміру без урахування таких складових грошового забезпечення як доплати за службу у нічний час, індексації, доплати визначеної постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
1.3.не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, а саме визначення її розміру без урахування таких складових грошового забезпечення як доплати за службу у нічний час, індексації;
1.4.не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати за службу у нічний час за період з 01.12.2016 по 27.05.2025.
1.5.не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та з 01.01.2023 по 31.12.2023;
1.6.не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 27.05.2025 в повному розмірі, виходячи з розрахунку базового місяця - листопад 2015 року;
1.7.не нарахування та не виплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані 216 днів відпусток виходячи із розміру грошового забезпечення на дату звільнення - 27.05.2025;
1.8.не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , при звільненні, в повному розмірі премії за грудень 2024 року.
2.Зобов'язати ГУНП у Львівській області (код ЄДРПОУ: 40108833, адреса юридичної особи: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3):
2.1.перерахувати ОСОБА_1 розмір грошової компенсації за не використану частину відпустки у кількості 02 доби, включивши до такого розрахунку доплату за службу у нічний час, індексацію та виплати її без урахування податків та зборів;
2.2.перерахувати ОСОБА_1 розмір грошової компенсації за не використану частину відпустки у кількості 134 доби, включивши до такого розрахунку доплату за службу у нічний час, індексацію та доплату визначену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та виплати її без урахування податків та зборів;
2.3.перерахувати ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за 15 років служби, включивши до такого розрахунку доплату за службу у нічний час, індексацію та виплати її без урахування податків та зборів;
2.4.нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 01.12.2016 по 27.05.2025 без урахування податків та зборів;
2.5.нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , без урахування податків та зборів, індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та з 01.01.2023 по 31.12.2023;
2.6.перерахувати ОСОБА_1 розмір індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.05.2025, виходячи з розрахунку базового місяця - листопад 2015 року та виплати її без урахування податків та зборів;
2.7.нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , без урахування податків та зборів, грошову компенсацію за не використані 216 днів відпусток виходячи із розміру грошового забезпечення на день звільнення, розрахованого із урахуванням доплати за службу у нічний час, індексації;
2.8.нарахувати та виплати ОСОБА_1 в повному розмірі премію за грудень 2024 року без урахування податків та зборів."
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам КАС України з наступних підстав.
Згідно з ч.ч.1, 5 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст.233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Тобто, у даній справі спірний період з 01.12.2016 по 27.05.2025 умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» 19.07.2022 та після цього.
Відтак, з позовними вимогами про перерахунок та виплату складових грошового забезпечення, зокрема індексації грошового забезпечення та надбавки за службу в нічний час за період з 01.12.2016 по 19.07.2022 позивач не пропустив строк звернення до суду.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати складових грошового забезпечення періоду з 20.07.2022 по 27.05.2025 та компенсаційний виплат проведених при звільнення позивача, то до вказаних правовідносин варто застосовувати тримісячний строк звернення до суду, визначений ст.233 КЗпП України (в редакції після 19.07.2022).
З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивача звільнено зі служби в поліції 27.05.2025. Таким чином, датою виникнення спірних правовідносин є 27.05.2025.
При цьому, з даним позовом позивач звернувся до суду 02.02.2026, тобто з пропуском встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що про порушення свого права на отримання грошового забезпечення та компенсаційних виплат у належному розмірі позивачу стало відомо після отримання відповідних документів від ГУНП у Львівській області про характер та обсяг нарахованого грошового забезпечення, а саме з довідок, долучених до відповідей УФЗБО ГУНП у Львівській області від 10.10.2025 №327643-2025 та від 13.10.2025 №330055-2025.
Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, то суд зауважує, що у Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Висновки Великої палати Конституційного Суду України у вказаному рішенні стосуються визнання неконституційною частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка стосується строків звернення до суду осіб, які продовжують перебувати у трудових відносинах, тоді як строк звернення до суду у даній справі врегульовано частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, оскільки позивач звільнений зі служби в поліції 27.05.2025.
Конституційний Суд України у пункті 9 рішення №1-р/2025 від 11 грудня 2025 року у справі № 1-7/2024(337/24) зазначив, що вважає, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов'язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Проаналізувавши на відповідність Конституції України положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині запровадження тримісячного строку для звернення працівника до суду під час дії трудових відносин Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України, що встановлює строк звернення працівника до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, Конституційним Судом України неконституційною не визнавалась.
Підсумовуючи наведене, позивач не довів, що він не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк, відтак, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення з позовом, викладені позивачем у заяві.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивачу відповідно до частини шостої статті 161 КАС України необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом (якщо такі є).
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме - надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.
Керуючись ст.169 КАС України, суддя, -
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 380/1776/26 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
СуддяМорська Галина Михайлівна