Іменем України
05 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/35/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 26.12.2025,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі - позивач) до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнених вимог, просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 26.12.2025 про стягнення з територіального управління Служби судової охорони у Луганській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн, винесену начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною у виконавчому провадженні ВП № 78919919 при примусовому виконанні виконавчого листа № 360/153/23 від 07.11.2024, що видав Луганський окружний адміністративний суд.
В обґрунтування вимог зазначено, що до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС позивача надійшла оскаржувана постанова від 26.12.2025 (вхідний реєстраційний номер №Вх №133 від 29.12.2025).
Позивач з вищевказаною постановою не згоден, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки як на час набрання законної сили рішенням суду від 28.12.2023 у справі №360/153/23 (28.01.2024), так і на час здійснення виконавчих дій державним виконавцем у виконавчому провадженні № 78919919 з виконання виконавчого листа № 360/153/23, виданого 07.11.2024, у позивача були відсутні кошти на виконання рішення суду. При цьому позивачем вжито залежних від нього заходів щодо виконання вказаного рішення суду, а його не виконання зумовлене обставинами, незалежними від боржника.
Зазначено, що позивачем постійно вживаються залежні від нього заходи щодо виконання вищевказаного рішення суду, однак вжиті заходи не призвели до фактичного виконання судового рішення, оскільки виплата нарахованої ОСОБА_1 додаткової винагороди залежить не тільки від дій позивача та вжитих ним заходів, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від головного розпорядника бюджетних коштів) присуджених за судовим рішенням виплат.
Відтак позивач переконаний, що невиконання судового рішення з підстав, які, викладені у позовній заяві, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин.
Ухвалою суду від 12.01.2026 оку позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання даної ухвали шляхом надання суду документу про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою суду від 26.01.2026 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін із врахуванням особливостей провадження, встановлених статтею 287 КАС України, зобов'язано відповідача у строк до 04.02.2026 надати матеріали виконавчого провадження ВП №78919919 в межах розгляду справи.
Ухвалу суду від 30.01.2026 відповідач отримав 30.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Станом на 05.02.2026 вимоги ухвали суду від 30.01.2026 відповідачем не виконані, у судове засідання представник не прибув, клопотання про продовження строку для виконання зазначеної ухваи до суду не надходило.
Представник позивача надава клопотання про розгляд справи без його участі.
Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев'ята статті 205 КАС України).
З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №360/153/23, яке набрало законної сили 30.01.2024, зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з 08.09.2022 по 20.01.2023 - у розмірі до 30000,00 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Відповідно до розрахунку потреби в коштах на виплату співробітнику ТУ ССО у Луганській області (3 категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24.02.2020 по 07.09.2022, здійсненого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі № 360/153/23, потреба в коштах на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди склала 222581,43 грн, у тому числі: додаткова винагорода - 187357,14 грн, компенсація ПДФО - 33724,29 грн, відшкодування правничої допомоги - 1500,00 грн.
Позивачем направлено до центрального органу управління Служби судової охорони лист від 17.01.2024 № 43.07-46/ССО «Щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду», в якому просило виділити додаткові кошторисні призначення по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 222581,43 грн. До листа додано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі № 360/153/23 та розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику ТУ ССО у Луганській області (3 категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 22.02.2022 по 07.09.2023 (згідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 № 360/153/23).
Листом № 43.07-247/ССО від 08.11.2024 позивач повторно направлено лист Службі судової охорони з розрахунком та виконавчими листами щодо виділення додаткових кошторисних призначень та грошових коштів для виконання вказаного судового рішення.
Листом Служби судової охорони від 11 січня 2024 року № 01.30-02.2-98/вн «Про виплату коштів за судовими рішеннями» до територіальних управлінь доведено, що відповідно до внесених змін до наказу Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) щодо відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду здійснювати за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Відповідно до розпоряджень Служби судової охорони від 13 серпня 2020 року № 550 «Про першочергові заходи організації ведення позовної роботи», від 05 січня 2024 року № 5/ОД «Про виплату коштів за судовими рішеннями» з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби коштів за судовими рішеннями в Службі запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішення судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття законної сили рішення суду.
Службі судової охорони затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 6973,6 тис. грн.
Відповідно до єдиного обліку потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби, центральним органом управління Служби 04.01.2024 затверджено кошторис на 2024 рік ТУ ССО у Луганській області за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», у якому встановлені бюджетні асигнування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у загальній сумі 208113,00 грн.
Листом Служби судової охорони від 22.04.2024 № 01.30-02.2- 1154/вн «Про надання інформації» до територіальних управлінь доведено, що Службою проводиться відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Однак до тепер додаткові асигнування Службі не надані. Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили.
Листом від 06.0.2024 № 11-10867/24 «Про виконання рішень судів» ДСА України довела до відома, зокрема, Службі судової охорони, що виконання судових рішень на користь судів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя необхідно здійснювати за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».
Листом від 14.06.2024 № 11-12690/24 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України довела до відома голові Служби судової охорони, що Міністерством фінансів України не підтримано пропозиції ДСА України щодо внесення змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 1318 млн. гривень, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
Службі судової охорони затверджено кошторис на 2025 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 6 720,8 тис. грн.
Відповідно до єдиного обліку потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби, центральним органом управління Служби 09.01.2025 затверджено кошторис на 2025 рік ТУ ССО у Луганській області за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», у якому встановлені бюджетні асигнування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у загальній сумі 114920,00 грн.
Згідно з планом асигнувань (за винятком надання кредитів з державного бюджету) загального фонду бюджету на 2025 рік позивачу за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» виділення бюджетних асигнувань було в серпні 2025 року в сумі 114920,00 грн.
Листом № 30/01.30-02.2-36 від 10.01.2025 Служба судової охорони звернулась до ДСА України про виділення додаткових асигнувань для Служби на 2025 рік за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя».
Листом Служби судової охорони від 12.02.2025 № 01.30-02.2-471/ вн «Про надання інформації» до територіальних управлінь доведено, що Службою продовжує проводиться відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Однак до тепер додаткові асигнування Службі не надані. Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили.
Листом № 30/01.30-02.2-158 від 10.02.2025 Служба судової охорони звернулась до ДСА України про виділення додаткових асигнувань для Служби на 2025 рік за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя».
Листом від 14.02.2025 № 11-3300/25 ««Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України довела до відома голові Служби судової охорони, що листом ДСА України від 03.02.2025 № 11-2404/25 звернулось до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 1495,2 млн. грн., в якій врахована потреба Служби судової охорони в сумі 1346,5 млн. грн.
Листом № 30/01.30-02.2-315 від 10.03.2025 Служба судової охорони звернулась до ДСА України про виділення додаткових асигнувань для Служби на 2025 рік за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя». Листом від 17 березня 2025 року № 11-5283/25 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України довела до відома Голови Службі судової охорони, що наразі немає можливості виділити додаткові бюджетні асигнування.
Листами від 16.05.2025, 11.06.2025, 01.07.2025 та від 08.06.2025 позивач звертався до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень та бюджетних асигнувань за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для виконання судових рішень у сумі 19 155 093,51 грн., зокрема, і для виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі № 360/153/23.
Постановою державного виконавця від 21.08.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 78919919 з примусового виконання виконавчого листа у справі № № 360/153/23, виданого Луганським окружним адміністративним судом 07.11.2024, копію якої направлено боржнику.
Після отримання вказаної постанови позивачем листом від 03.09.2025 № 43.06-131 була надіслана інформація про заходи, які вживаються з метою фактичного виконання рішення суду та інших вимог державного виконавця у виконавчому провадженні.
Позивачем до центрального органу управління Служби судової охорони були направлені листи від 29.08.2025 № 43.07-194/ССО, від 01.10.2025 № 43.07-224/ССО, від 21.11.2025 № 43.07-251/ССО та від 01.12.2025 43.07-278/ССО щодо виділення додаткових кошторисних призначень та бюджетних асигнувань за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для виконання судових рішень у сумі 19 340 405,73 грн., зокрема, і для виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року по справі № 360/153/23.
Однак, листами № 01.30-02.2-2925/вн від 28.10.2025 та № 01.30-02.2-3498/вн від 24.12.2025 Службою судової охорони повідомлено, що Службою продовжує проводитися відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили.
Постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.12.2025 у ВП №78919919 на позивача накладено штраф в сумі 5100,00 за невиконання рішення суду у справі № 360/153/23.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Статтею 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом другим частини третьої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України.
Відповідно до підпункту 20 пункту 19 Положення про Службу судової охорони затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року №1051/0/15- 19 (із змінами) Голова Служби судової охорони приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба.
Так, Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів, центральний орган управління ССО є розпорядником бюджетних коштів другого рівня, а позивач є розпорядником бюджетних коштів третього рівня.
У Державному бюджеті України на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апарату судів та працівників органів і установ системи правосуддя» встановлено обсяги видатків на забезпечення виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установи системи правосуддя.
Згідно статтей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
За приписами статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Суд зазначає, що ССО запроваджено та ведеться єдиний облік потреби у коштах на виконання судових рішень по черговості за датою набрання судовим рішенням законної сили. На переконання суду, такий підхід, за відсутності належного фінансування, переслідує справедливу мету у питанні виплати коштів співробітникам ССО за судовими рішеннями.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що позивачем вживалися належні заходи для виконання судового рішення, а такі доводи мали враховуватися державним виконавцем при вирішенні питання наявності підстав для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
У спірному випадку у позивача існували об'єктивні причини неможливості виконання судового рішення в установлений строк, оскільки йдеться про виділення коштів розпорядниками вищого рівня, що не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, частиною другою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області звернулось із позовом у цій справі не як суб'єкт владних повноважень на виконання покладених на нього функцій (завдань), а як юридична особа публічного права, а тому розподіл понесених позивачем у цій справі судових витрат слід здійснювати в загальному порядку.
Аналіз наведених норм з урахуванням обставин справи, дають підстави для висновку, що понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 812/246/18.
При зверненні до суду поивачем сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується квитанцією № 1 від 19.01.2026.
З огляду на зазначене, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2662,40 грн підялгають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (місцезнаходження: 93010, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Миру, будинок 34, код за ЄДРПОУ 43441202) до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 610214, Харківська область, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, 26, код ЄДРПОУ: 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.12.2025 у ВП № 78919919 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.В. Борзаниця