Іменем України
06 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/30/26
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну праву за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,
До Луганського окружного адміністративного суду 07 січня 2026 року надійшла позовна заява Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі - позивач, ТУ ССО в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Відділ Харківського міжрегіонального управління), в якій з урахуванням уточненої позовної заяви заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування постанови від 26 грудня 2025 року ВП № 76504302 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС ТУ ССО у Луганській області надійшла постанова про накладення штрафу від 26 грудня 2025 року (вхідний реєстраційний номер ТУ ССО у Луганській області № 138 від 29 грудня 2025 року), винесена начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною М.В. у виконавчому провадженні № 76504302 при примусовому виконанні виконавчого листа від 19 квітня 2024 року № 360/137/23, що видав Луганській окружний адміністративний суд.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року по справі № 360/137/23, яке набрало законної сили 05 січня 2024 року, позовні вимоги адвоката Бабенко О.А. в інтересах ОСОБА_1 до ТУ ССО у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність ТУ ССО у Луганській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року в розмірі 30000 грн на місяць; зобов'язано ТУ ССО у Луганській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року в розмірі 30000 грн на місяць.
На виконання вказаного рішення суду ТУ ССО у Луганській області здійснено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року в загальному розмірі 204357,14 грн, а саме: за 5 днів лютого 2022 року - 5357,14 грн, за 31 день березня 2022 року - 30000,00 грн, за 25 днів квітня 2022 року - 25000,00 грн, за 31 день травня 2022 року - 30000,00 грн, за 30 днів червня 2022 року - 30000,00 грн, за 31 день липня 2022 року - 30000,00 грн, за 31 день серпня 2022 року - 30000,00 грн, за 19 днів вересня 2022 року - 19000,00 грн.
Потреба в коштах на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за рішенням суду від 05 грудня 2023 року по справі № 360/137/23 склала 242641,43 грн у тому числі: додаткова винагорода - 204357,14 грн, компенсація ПДФО - 36784,29 грн, відшкодування правничої допомоги - 1500,00 грн.
Нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди за рішенням суду підтверджується розрахунком потреби в коштах на виплату співробітнику ТУ ССО у Луганській області (3 категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року (згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року по справі № 360/137/23).
Представник позивача зазначає, що, як на час набрання законної сили рішенням суду від 05 грудня 2023 року по справі № 360/137/23 (05 січня 2024 року), так і на час здійснення виконавчих дій державним виконавцем у виконавчому провадженні № 76504302 з виконання виконавчого листа № 360/137/23, виданого 19 квітня 2024 року, у ТУ ССО у Луганській області були відсутні кошти на виконання рішення суду, при цьому ТУ ССО у Луганській області вжито залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду від 05 грудня 2023 року по справі № 360/137/23, а його не виконання зумовлене обставинами, незалежними від боржника.
Представник позивача вказує, що ТУ ССО у Луганській області постійно вживаються залежні від нього заходи щодо виконання вищевказаного рішення суду, однак вжиті заходи не призвели до фактичного виконання рішення суду від 05 грудня 2023 року по справі № 360/137/23, оскільки виплата нарахованої ОСОБА_1 додаткової винагороди залежить не тільки від дій ТУ ССО у Луганській області та вжитих ним заходів, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від головного розпорядника бюджетних коштів) присуджених за судовим рішенням виплат.
Ухвалою суду від 12 січня 2026 року адміністративний позов залишено без руху.
Від позивача 20 січня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків та уточнена позовна заява.
Ухвалою від 26 січня 2026 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи), із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України, на 02 лютого 2026 року; запропоновано Відділу у строк до 29 січня 2026 року включно подати до суду відзив на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та доказами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів; витребувано від відповідача матеріали ВП № 76504302 (в межах предмету спору).
Ухвалою від 02 лютого 2026 року, у зв'язку із відсутністю доказів отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі, розгляд справи відкладено на 06 лютого 2026 року.
Ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття виконавчого провадження, про відкладення в електронному вигляді надіслано за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Електронного кабінету ТУ ССО в Луганській області та Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, та доставлено до їх електронних кабінетів, що підтверджено довідками про доставку електронного документа, складеною уповноваженою особою суду.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 360/137/23, яке набрало законної сили 05 січня 2024 року, позов адвоката Бабенко О.А. в інтересах ОСОБА_1 до ТУ ССО у Луганській області, ТУ ССО у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю;
визнано протиправною бездіяльність ТУ ССО у Луганській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
зобов'язано ТУ ССО у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року;
визнано протиправною бездіяльність ТУ ССО у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 20 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
зобов'язано ТУССО у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 30000,00 гривень на місяць за період з 20 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року.
Луганським окружним адміністративним судом 19 квітня 2024 року видано стягувачу виконавчий лист у справі № 360/137/23 про зобов'язання ТУ ССО у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ Східного міжрегіонального управління) від 07 листопада 2024 року за заявою стягувача ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 76504302 з примусового виконання виконавчого листа № 360/137/23, виданого 19 квітня 2024 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ТУ ССО у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року.
Також начальником Відділу Східного міжрегіонального управління 07 листопада 2024 року у ВП № 76504302 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.
Після отримання постанови про відкриття ВП № 76504302 боржником ТУ ССО у Луганській області листом від 18 листопада 2024 року № 43.06-346 повідомлено Відділ Східного міжрегіонального управління про наявність об'єктивних причин, які унеможливлюють самостійне виконання судового рішення, разом з яким надано копії: листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-184/ССО від 08.12.2023; розрахунку потреби в коштах на виплату співробітнику ТУ ССО у Луганській області (3 категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року (згідно з рішенням суду від 05.12.2023 № 360/137/23); листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-248/ССО від 11.11.2024; розпорядження Голови Служби судової охорони від 10 січня 2024 року № 5/ОД «Про виплату коштів за судовими рішеннями»; кошторису на 2024 рік ТУ ССО у Луганській області; листа ССО № 01.30-02.2-98/вн від 11.01.2024; листа ДСА України № 11-4208/24 від 09.02.2024; листа ССО № 01.30-02.2-1154/вн від 22.04.2024; листа ДСА України № 11-10867/24 від 06.05.2024; листа ДСА України № 11-12690/24 від 14.06.2024; листа ДСА України № 11-15251/24 від 30.07.2024; листа ДСА України № 11-16312/24 від 15.08.2024; листа ДСА України № 11-20395/24 від 16.10.2024; а також виписку з рахунку на 18.11.2024.
Начальником Відділу Східного міжрегіонального управління направлено ТУ ССО у Луганській області вимогу виконавця про надання до Відділу у строк до 22 грудня 2025 року інформації щодо повного та фактичного виконання вказаного рішення суду; у разі виконання рішення надати до Відділу копії підтверджуючих документів; у разі невиконання - документи, які підтверджують хід виконання.
У відповідь на вимогу виконавця ТУ ССО у Луганській області до Відділу Східного міжрегіонального управління направлено лист від 19 грудня 2025 року № 43.06-172 з повідомленням про вжиття боржником всіх залежних від нього заходів з метою виконання рішення суду, хід виконання рішення суду, а також неможливістю виконання рішення суду в частині виплати грошових коштів у зв'язку із відсутністю відповідного фінансового забезпечення. На підтвердження вказаних у листі обставин боржником надано копії: листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-184/ССО від 08.12.2023; розрахунку потреби в коштах на виплату співробітнику ТУ ССО у Луганській області (3 категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року (згідно з рішенням суду від 05.12.2023 № 360/137/23); листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-248/ССО від 11.11.2024; кошторису на 2024 рік ТУ ССО у Луганській області; розпорядження Голови Служби судової охорони від 10 січня 2024 року № 5/ОД «Про виплату коштів за судовими рішеннями»; листа Служби судової охорони № 01.30-02.2-98/вн від 11.01.2024; листа ДСА України № 11-4208/24 від 09.02.2024; листа ССО № 01.30-02.2-1154/вн від 22.04.2024; листа ДСА України № 11-10867/24 від 06.05.2024; листа ДСА України № 11-12690/24 від 14.06.2024; листа ДСА України № 11-15251/24 від 30.07.2024; листа ДСА України № 11-16312/24 від 15.08.2024; листа ДСА України № 11-20395/24 від 16.10.2024; кошторису на 2025 рік ТУ ССО у Луганській області; листа ССО № 01.30-02.2-76/вн від 10.01.2025; листа ССО № 01.30-02.2-471/вн від 12.02.2025; листа ДСА України № 11-3300/25 від 14.02.2025; листа ДСА України № 11-5283/25 від 17.03.2025; листа ДСА України № 11- 7994/25 від 21.04.2025; листа ДСА України № 11-10499/25 від 26.05.2025; листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-245/ССО від 08.11.2024; листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-114/ССО від 16.05.2025; листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-154/ССО від 01.07.2025; листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-180/ССО від 08.08.2025; листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-194/ССО від 29.08.2025; листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-224/ССО від 01.10.2025; листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-251/ССО від 21.11.2025; листа ТУ ССО у Луганській області № 43.07-278/ССО від 01.12.2025; листа ССО № 30/01.30-02.2-36/вн від 10.01.2025; листа ССО № 30/01.30-02.2-158 від 10.02.2025; листа ССО № 30/01.30-02.2-315 від 10.03.2025; листа ССО № 30/01.30-02.2-452 від 09.04.2025; листа ССО № 30/01.30-02.2-616 від 09.05.2025; листа ССО № 30/01.30-02.2-703 від 03.06.2025; листа ССО № 01.30-02.2-1633/вн від 06.06.2025; листа ССО № 30/01.30-02.2-822 від 09.07.2025; листа ССО № 30/01.30-02.2-965 від 11.08.2025; листа ССО № 30/01.30-02.2-1094 від 10.09.2025; листа ССО № 30/01.30-02.2-1196 від 09.10.2025; листа ССО № 30/01.30-02.2-2925 від 28.10.2025.
Начальником Відділу Східного міжрегіонального управління 26 грудня 2025 року у ВП № 76504302 винесено постанову про накладення на боржника - ТУ ССО у Луганській області, штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн за невиконання судового рішення.
В.о. начальника Відділу Харківського міжрегіонального управління 08 січня 2026 року винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 76504302 до Відділу Харківського міжрегіонального управління, мотивовану тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» утворене як юридичну особу публічного права Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України. Наказом Міністерства юстиції України від 07.11.2025 № 3038/5 «Про затвердження структури та штатної чисельності», затверджено структуру та штатну чисельність Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. До складу Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України як структурний підрозділ входить відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Таким чином дане виконавче провадження підлягає передачі до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Постановою головного державного виконавця Відділу Харківського міжрегіонального управління від 09 січня 2026 року прийнято виконавче провадження № 76504302 з примусового виконання виконавчого листа № 360/137/23, виданого 19 квітня 2024 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ТУ ССО у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
З наданих в матеріали справи та до Відділ Східного міжрегіонального управління разом з листом від 19 грудня 2025 року № 43.06-172 документів судом установлено, що боржником на виконання рішення суду від 05 грудня 2023 року по справі № 360/137/23 здійснено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 19 липня 2022 року у розмірі 30000,00 грн щомісячно, а починаючи з 19 липня 2022 року по 19 вересня 2022 року у розмірі до 30000,00 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць в загальному розмірі 204357,14 грн, а саме: за 5 днів лютого 202 року - 5377,14 грн, за 31 день березня 2022 року - 30000,00 грн, за 30 днів квітня 2022 року - 30000,00 грн, за 31 день травня 2022 року - 30000,00 грн, за 30 днів червня 2022 року - 30000,00 грн, за 31 день липня 2022 року - 30000,00 грн, за 31 день серпня 2022 року - 30000,00 грн, за 19 днів вересня 2022 року - 19000,00 грн, про що складено розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику ТУССО у Луганській області (3 категорія) додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 19 вересня 2022 року (рішення суду від 05 грудня 2023 року по справі № 360/137/23) б/д та б/н, згідно з яким загальна потреба за КЕКВ 2800 складає 242641,43 грн, у тому числі: додаткова винагорода - 204357,14 грн, компенсація ПДФО - 36784,29 грн, відшкодування правничої допомоги - 1500,00 грн, який листом від 08 грудня 2023 року № 43.07-184/ССО направлено до Служби судової охорони.
На підтвердження вжиття ТУССО у Луганській області залежних від нього заходів з метою отримання коштів на виконання рішення суду від 05 грудня 2023 року по справі № 360/137/23 боржником державному виконавцю та в матеріали справи надано листи та доповідні записки, направлені до Служби судової охорони, про потребу в коштах та виділення кошторисних призначень та асигнувань на виконання цього рішення, а саме: від 08 грудня 2023 року № 43.07-184/ССО, від 16 травня 2025 року № 43.07-114/ССО, від 11 червня 2025 року № 43.07-132/ССО, від 01 липня 2025 року № 43.07-154/ССО, від 08 серпня 2025 року № 43.07-180/ССО, від 29 серпня 2025 року № 43.07-194/ССО, від 01 жовтня 2025 року № 43.07-224/ССО, від 04 листопада 2025 року № 43.07-251/ССО, від 01 грудня 2025 року № 43.07-278/ССО, від 30 грудня 2025 року № 43.07-325/ССО, якими підтверджено, що боржник постійно звертається до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня за отриманням відповідних асигнувань для виплати ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду коштів.
Служба судової охорони листами від 11 січня 2024 року № 01.30-02.2-98, від 22 квітня 2024 року № 01.30-02.2-1154/вн, від 10 січня 2025 року № 01.30-02.2-76/вн, від 12 лютого 2025 року № 01.30-02.2-471/вн, від 06 червня 2025 року № 01.30-02.2-1633/вн, від 28 жовтня 2025 року № 01.30-02.2-2925/вн, від 24 грудня 2025 року № 01.30-02.2-3498/вн повідомила, що відповідно до розпорядження Служби судової охорони (далі - Служба) від 05.01.2024 № 5/ОД «Про виплату коштів за судовими рішеннями», з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби коштів за судовими рішеннями в Службі запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття законної сили рішення суду. Видатки на виконання судових рішень у Службі здійснюються за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя».
Службі затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 6973,6 тис. грн. Відповідно до єдиного обліку потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби центральним органом управління Служби затверджено кошторис на 2024 рік територіальним управлінням Служби за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя».
Службі затверджено кошторис на 2025 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 6720,8 тис. грн. Відповідно до єдиного обліку потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби центральним органом управління Служби затверджено кошторис на 2025 рік територіальним управлінням Служби за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя».
Також у листах вказано, що Служба судової охорони продовжує проводити відповідну роботу щодо збільшення відповідних асигнувань. Зокрема, Службою листами від 10 січня 2025 року № 30/01.30-02.2-36, від 10 лютого 2025 року № 30/01.30-02.2-158, від 10 березня 2025 року № 30/01.30-02.2-315, від 09 квітня 2025 року № 30/01.30-02.2-452, від 09 травня 2025 року № 30/01.30-02.2-616, від 03 червня 2025 року № 30/01.30-02.2-703, від 09 липня 2025 року № 30/01.30-02.2-822, від 11 серпня 2025 року № 30/01.30-02.2-965, від 10 вересня 2025 року № 30/01.30-02.2-1094, від 09 жовтня 2025 року № 30/01.30-02.2-1196, від 22 грудня 2025 року № 30/01.30-02.2-1512 надано до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів інформацію про додаткову потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби, з проханням додатково внести зміни до кошторису Служби на 2025 рік за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя». Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме за датою набуття рішенням суду законної сили.
Окрім того, листами від 09 лютого 2024 року № 11-4208/24, від 06 травня 2024 року № 11-10867/24, від 14 червня 2024 року № 11-12690/24, від 30 липня 2024 року № 11-15251/24, від 15 серпня 2024 року № 11-16312/24, від 16 жовтня 2024 року № 11-20395/24, від 14 лютого 2025 року № 11-3300/25, від 17 березня 2025 року № 11-5283/25, від 21 квітня 2025 року № 11-7994/25, від 26 травня 2025 року № 11-10499/25 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України повідомила Службі судової охорони, що ураховуючи обмеженість фінансового ресурсу, передбаченого ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів на 2024 та 2025 роки за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», рішення судів мають виконуватись у межах передбаченого обсягу видатків за вказаною бюджетною програмою.
Також доведено до відома голові Служби судової охорони, що Міністерством фінансів України не підтримано пропозиції ДСА України щодо внесення змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України ґрунтується на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
Згідно із абзацом третім частини третьої статті 10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
Відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
У пункті 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України визначена як головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України.
Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Абзацом першим частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; […].
Відповідно до частини четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважається бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.
Згідно із частиною п'ятою статті 48 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.
Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до абзацу другого пункту 4-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі Державної судової адміністрації України у межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету здійснюється Державною судової адміністрацією України.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Частиною першою статті 151 Закону № 1402-VІІІ визначено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Відповідно до частини першої статті 161 Закону № 1402-VIII служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта статті 161 Закону № 1402-VIII).
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 161 Закону № 1402-VIII).
Згідно із абзацом восьмим пункту 1.2 глави 1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 за № 130/22662 (далі - Порядок № 1407), мережа розпорядника коштів державного бюджету - згрупована відповідно до законодавства головним розпорядником коштів державного бюджету (розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня, що має власну мережу) інформація щодо розпорядників нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, а також отримують від нього бюджетні асигнування, та одержувачів коштів державного бюджету.
Головні розпорядники до початку бюджетного періоду визначають мережу за територіями (обласний рівень) із зазначенням статусу кожної установи (розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів), яка обслуговується у відповідному органі Казначейства (абзац перший пункту 2.1 розділу 2 Порядку № 1407).
До мережі включаються головний розпорядник, розпорядники нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику та/або діяльність яких координується через нього, та одержувачі бюджетних коштів, які уповноважені головним розпорядником на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти з державного бюджету (абзац другий пункту 2.1 розділ 2 Порядку № 1407).
Згідно з пунктом 3.6 Порядку № 1407 доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для взяття розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань.
Абзацом першим пункту 1.1 глави 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 (у редакції наказу від 21.06.2012 № 754) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769 (далі - Інструкція № 333), визначено, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 333 виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктами 24 та 28 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо: відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду; інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом; відшкодування судових витрат віднесені до виконання за Кодом 2800 «Інші поточні видатки».
Відповідно до пункту 1 розпорядження Голови Служби судової охорони від 10 січня 2024 року № 5/ОД «Про виплату коштів за судовими рішеннями» визначено начальнику фінансового управління (головному бухгалтеру) центрального органу управління Служби відповідно до бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» запровадити єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття законної сили рішення суду.
Пунктом 2 цього Розпорядження визначено начальникам територіальних управлінь Служби розрахунки потреби в коштах за рішеннями судів надсилати до центрального органу управління Служби для узагальнення та забезпечення заходів щодо виконання рішень суду. У разі утворення залишку коштів по КПКВ 0501150 по КЕКВ 2800 повідомляти фінансове управління центрального органу управління Служби для подальшого перерозподілу асигнувань за бюджетною програмою КПКВ 0501150.
Пунктом 3 цього Розпорядження визначено начальнику фінансового управління (головному бухгалтеру) центрального органу управління Служби після надходження до Служби асигнувань за КПКВ 0501150 кошти між територіальними управліннями Служби розподіляти відповідно до реєстру потреби в коштах на виконання рішень судів.
З вище наведених положень нормативно-правових актів та листів ДСА України та Служби судової охорони судом з'ясовано, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює ДСА України. Розпорядником бюджетних коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони, територіальні управління Служби судової охорони є розпорядниками бюджетних коштів третього рівня.
Розпорядники бюджетних коштів можуть брати на себе зобов'язання, у тому числі й щодо виконання рішень судів, тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Міністерством фінансів України в Інструкції № 333 розпорядникам бюджетних коштів визначено здійснювати виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Дослідженням кошторису ТУ ССО у Луганській області на 2024 рік, затвердженого Головою Служби судової охорони 04 січня 2024 року, встановлено, що боржнику по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджено видатки в розмірі 208113 грн, а саме на червень 2024 року в розмірі 40113 грн та на вересень 2024 року в розмірі 168000 грн (згідно з планом асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2024 рік по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя»).
Співставленням кошторису ТУ ССО у Луганській області на 2024 рік та додатку до листа від 11 січня 2024 року № 01.30-02.2-98/вн «Інформація щодо рішень судів, на задоволення яких у межах затвердженого кошторису Служби судової охорони виділені асигнування» встановлено, що боржнику на 2024 рік затверджено видатки по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» тільки на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду (справа № 360/70/23) в розмірі 40112,70 грн та постанови Першого апеляційного адміністративного суду (справа № 360/1598/22) в розмірі 168000 грн.
Дослідженням кошторису ТУ ССО у Луганській області на 2025 рік, затвердженого Головою Служби судової охорони 09 січня 2025 року, встановлено, що боржнику за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджено видатки у загальній сумі 114920,00 грн, заплановані на серпень 2025 року.
Згідно з додатком до листа від 10 січня 2025 року № 01.30-02.2-76/вн «Про виплату коштів за судовими рішеннями» ТУ ССО у Луганській області на 2025 рік виділено кошти на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду (справа № 360/1598/22) в розмірі 114920,00 грн.
Отже вказані обставини свідчать, що як на час набрання законної сили рішенням суду від 05 грудня 2023 року по справі № 360/137/23, так і на час відкриття виконавчого провадження № 76504302 та винесення постанови про накладення штрафу, ТУ ССО у Луганській області кошти на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 розпорядником бюджетних кошів вищого рівня не виділялись.
При цьому вище описаними доказами підтверджено, що боржником постійно вживаються залежні від нього заходи з метою виконання рішення суду.
Однак вжиті заходи не призвели до фактичного виконання рішення суду від 05 грудня 2023 року по справі № 360/137/23, оскільки, як встановлено судом, виплата нарахованої стягувачу додаткової винагороди залежить не тільки від дій ТУ ССО у Луганській області та вжитих ним заходів, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від головного розпорядника бюджетних коштів) присуджених за судовим рішенням виплат.
Отже судом установлено, що боржник не ухиляється від виконання рішення суду та вчиняє всіх залежних від нього заходів з метою виплати ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду коштів, а рішення суду в цій частині не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин.
Наразі судом не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність дій боржника саме під час виконання даного рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання.
Суд зазначає, що за усталеною правовою позицією Верховного Суду, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Зважаючи на встановлені обставини та відсутність у боржника коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення, суд дійшов висновку, що рішення суду в частині виплати стягувачу нарахованої суми додаткової винагороди не виконано боржником з незалежних від нього причин.
Отже за встановлених обставин та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова начальника Відділу Східного міжрегіонального управління від 26 грудня 2025 року ВП № 76504302 не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, структурним підрозділом якого є відповідач.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (місцезнаходження: 93010, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Миру, будинок 34, код ЄДРПОУ 43441202) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 61024, Харківська область, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 26, код ЄДРПОУ 45752470) про скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26 грудня 2025 року ВП № 76504302 про накладення штрафу за невиконання рішення суду на Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути на користь Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 61024, Харківська область, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 26, код ЄДРПОУ 45752470) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.О. Пляшкова