про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
05 лютого 2026 року м. Київ Справа № 320/5173/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заявою просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом:
- Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 778/26-15-24-01-21-13/2727001384 від 29.05.2025 про виключення ФОП ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову, обгрунтовуючи, що оскаржуване рішення ГУ ДПС у м. Києві від 29.05.2025 про виключення ФОП ОСОБА_2 з Реєстру платників єдиного податку прийняте за результатами камеральної перевірки, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та правовій позиції Верховного Суду, відповідно до якої анулювання реєстрації платника єдиного податку з ініціативи контролюючого органу можливе лише за наслідками документальної перевірки. Крім того, висновки податкового органу ґрунтуються на помилковому розрахунку граничного обсягу доходу, який не передбачений нормами ПК України, тоді як ФОП ОСОБА_2 у 2024 році не перевищувала встановлений ліміт доходу.
ФОП ОСОБА_2 діяла добросовісно, керуючись офіційними витягами з Реєстру платників єдиного податку, які підтверджували її статус платника єдиного податку 2 групи з 01.01.2025, своєчасно сплачувала податки та подавала звітність. Анулювання реєстрації заднім числом створює стан правової невизначеності щодо системи оподаткування та податкових обов'язків ФОП, порушує принципи верховенства права і правової визначеності та призводить до непропорційного втручання у її права і законні інтереси, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.
Дослідивши подану заяву та доводи, наведені в ній, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Хоч, рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Як вбачається з заяви про забезпечення позову така мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову Позивача призведе до того, що оскаржуване рішення продовжує діяти , що вже зараз спричиняє та може надалі спричинити для Позивача:
- необхідність сплати податків та зборів за загальною системою оподаткування без належних на те правових підстав як за 2025 рік та і на 2026;
- ризик донарахування податкових зобов'язань, штрафних санкцій та пені;
- фактичне блокування нормальної господарської діяльності фізичної особи-підприємця.
Суд звертає увагу, що загалом можливість забезпечення позову аналогічним способом у справах з подібними правовідносинами були предметом перевірки Верховного Суду (постанова від 25.10.2023 у справі № 160/11784/23), у який звернуто увагу на необхідність врахувати поведінку учасників справи в контексті з'ясування наявності загрози ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує.
При розгляді даної заяви суд враховує таке.
- заявником подано документи, надані податковим органом на адвокатський запит, з яких слідує, що рішення № 778/26-15-24-01-21-13/2727001384 від 29.05.2025 направлялось на податкову адресу платника податків рекомендованим листом в травні 2025 року, який повернуто за закінченням термінів зберігання;
- заявник не покликається на настання з травня 2025 року будь-яких реальних негативних наслідків, окрім правової невизначенності щодо оподаткування;
- оскаржуване рішення, акт перевірки отримано відповіддю на адвокатський запит від 30.12.2025 № 107338/6/26-15-24-01-21-06, проте позов до даного часу не подано, причини зволікання з його поданням в заяві не наведені;
- неподання позову, унеможливлює перевірки ряду обставин, які виключають відкриття провадження у справі, зокрема, дотримання строку на зверненя з позовом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до його подання.
Керуючись ст. 150, 151, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2 Копію ухвали суду надіслати (надати) заявнику (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.